ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 910/20027/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"на ухвалу та постановуГосподарського суду міста Києва від 07.08.2015 Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015у справі№ 910/20027/15 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - Кондратенко Микола Іванович провизнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконаннюза участю представників сторін:

позивача: Аветян А.Г, дов. від 29.12.2014 б/н

Архіпов О.Ю., дов. від 29.12.2014 б/н

відповідача: Максимченко І.В., дов. від 23.12.2014 № 23-12/14-3

третя особа, яка не заявляє самостійних

вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Технологічна аграрна компанія об'єднана" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про визнання такими, що не підлягають виконанню виконавчих написів про повернення предмету лізингу, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко М.І.

Позивачем також подано клопотання про застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенко М.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2015 у справі № 910/20027/15 (суддя Турчин С.О.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 (колегія судді у складі: головуючого судді Агрикової О.В., суддів Рудченка С.Г., Чорногуза М.Г.), з метою забезпечення позову до вирішення спору по суті та набрання рішенням законної сили, вжито заходи до забезпечення позову, а саме: зупинено стягнення на підставі виконавчих написів, що вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком Миколою Івановичем від 19.01.2015.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі № 910/20027/15, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" про забезпечення позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Так, скаржник вказує на невірне застосування судами попередніх інстанцій ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заборона, накладена оскаржуваною ухвалою, з огляду на немайновий характер спору, ніяким чином не може вплинути на виконання рішення суду у даній справі; порушення п. 7 ч.1 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст.ст. 316, 321, 785 Цивільного кодексу України, оскільки судами не враховано, що внаслідок дострокового розірвання договорів лізингу позивач безпідставно користується майном відповідача.

Сторони згідно з приписами статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між сторонами були укладені договори фінансового лізингу, за якими 19.01.2015 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кондратенко Миколою Івановичем вчинив виконавчі написи: №227, № 206, № 224, № 226, № 225, № 228, № 220, № 221, № 207, № 189, № 219, № 218, № 200, № 202, № 201, № 199, № 198, № 222, № 205, № 223, № 215, № 217, № 212, № 214, № 213, № 216, № 187, № 184, № 194, № 195, № 186, № 211, № 180, № 177, № 183, № 185, № 204, № 197, № 176, № 182, № 193, № 209, № 179, № 196, № 181, № 188, № 192, № 178, № 190, № 210, № 203, № 208, № 229, № 191 про повернення об'єктів фінансового лізингу у зв'язку з невиплаченою у строк заборгованістю.

Постановами державних виконавців від 26.05.2015, 14.07.2015, 07.04.2015, на підставі вищевказаних виконавчих написів відкрито виконавчі провадження: № 47649017; № 47649287; № 47629392; № 47646978; № 47647658; № 47648298; № 47648600; № 47651148; № 47656617; № 47656338; № 47655765; № 47655899; № 47655235; № 47655346; № 47654902; № 47655051; № 47654216; № 47651375; № 47648762; № 47620738; № 47132837; № 47133904; № 47132965; № 47132880; № 47132929; № 47132760; № 48107985; № 48120642; № 48107732; № 48108245; № 48109633; № 48108789; № 48118214; № 48119825; № 48121378; № 48120874; № 48109228; № 48108642; № 48119976; № 48121159; № 48108538; № 48109019; № 48120164; № 48111201; № 48120290; № 48114170; № 48111288; № 48120456; № 48114354; № 48118063; № 48111060; № 48118105; № 48118143; № 47649017 та постановлено боржнику добровільно виконати у семиденний термін виконавчі написи, а у разі ненадання документального підтвердження такого виконання, виконати виконавчий напис в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Предметом позову у справі є позовні вимоги про визнання вищезазначених виконавчих написів про повернення предметів лізингу такими, що не підлягають виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при вчинені виконавчого напису відповідачем не була підтверджена безспірність заборгованості позивача, порушений порядок звернення до нотаріуса, а виконавчі написи вчинено з порушенням приписів ст. 87 Закону України "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22.02.2012.

05.08.2015 позивачем була подана заява про вжиття заходів до забезпечення позову, у якій позивач просив суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих написів, що вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондтратенком Миколою Івановичем від 19.01.2015.

Обґрунтовуючи підстави вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилався на те, що станом на дату звернення до позивача суду виконавчі написи були пред`явлені до виконання та відкрито виконавче провадження по їх примусовому виконанню, однак заборгованість, яка зазначена у виконавчих написах, не відповідає зобов'язанням за Договорами фінансового лізингу, і відповідачем не підтверджено її безспірність, та, крім цього, позивач не отримав відмови лізингодавця від договорів лізингу, яка мала передувати вчиненню виконавчого напису.

На думку позивача невжиття таких заходів, як зупинення стягнення на підставі виконавчих документів - виконавчих написів нотаріуса, в подальшому може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в даній справі у випадку задоволення позовних вимог.

Задовольняючи заяву позивача та вживаючи заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчих написів, що вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком Миколою Івановичем від 19.01.2015, місцевий господарський суд виходив з того, що існує зв'язок між зазначеними заходами до забезпечення позову і предметом спору, повернення об'єктів лізингу органами державної виконавчої служби за спірними виконавчими написами утруднить виконання рішення суду у випадку задоволення позову, а застосування цих заходів забезпечення у випадку відмови у позові не порушує права відповідача, оскільки виконання виконавчого напису може бути продовжено у примусовому порядку.

Правова позиція суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову була підтримана судом апеляційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду і є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Як свідчать матеріали справи та підстави позову, між сторонами існує спір щодо наявності підстав для розірвання договорів фінансового лізингу і повернення предметів лізингу відповідачу, у зв'язку із чим позивачем оспорюється правомірність вчинення приватним нотаріусом виконавчих написів про повернення предметів лізингу; відповідачем при цьому вчиняються дії, направлені на здійснення примусового виконання оскаржуваних виконавчих написів.

За таких обставин суди попередніх інстанцій, врахувавши, що у разі задоволення позовних вимог рішення у справі безпосередньо не призведе до відновлення прав та інтересів позивача, якщо стягнення за виконавчим написом буде завершене, дійшли вірного висновку, що адекватним, співрозмірним та обґрунтованим у даному випадку є такий спосіб забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчих написів, що вчинені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратенком Миколою Івановичем від 19.01.2015.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами попередніх інстанцій в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника по суті зводяться виключно до заперечень щодо здійсненої судами першої та апеляційної інстанції оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти наявні у справі докази.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.08.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2015 у справі № 910/20027/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир