ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 910/15474/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

за участю представників: позивача - Мотрончука Д.П. дов. № 110/001-1420 від 18 серпня 2015 року та Департаменту будівництва та житлового забезпечення органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Рожко Ю.П. дов. № 056/95-53 від 14 січня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2015 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" до ПАТ "Старокиївський банк", третя особа - Департамент будівництва та житлового забезпечення органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У липні 2014 року Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (далі - позивач) звернулось до ПАТ "Старокиївський банк" (далі - відповідач), третя особа - Департамент будівництва та житлового забезпечення органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з позовом про зобов'язання перерахувати з поточного рахунку № 260003021438 грошові кошти в розмірі 23446661 гривні 80 коп. на розрахунковий рахунок № 31511905700001, відкритий у Головному управлінні державної казначейської служби України у м. Києві, МФО банку 820019, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 37993783.

Позовні вимоги обгрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору "Про розрахунково-касове обслуговування рахунків у національній та іноземній валютах" № 1438 від 3 жовтня 2000 року.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 20 травня 2015 року скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 10 листопада 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 січня 2015 року.

Справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд в іншому складі суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2015 року апеляційну скаргу Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24 червня 2015 року - без змін.

У касаційній скарзі Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24 червня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2015 року, передати справу на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм ч. 3 ст. 1068, ч. 3 ст. 1075 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 3 жовтня 2000 року Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" (клієнт) та Акціонерний банк "Старокиївський банк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Старокиївський банк" (банк), уклали договір "Про розрахунково-касове обслуговування рахунків у національній та іноземній валютах" № 1438, за умовами якого для збереження грошових коштів і здійснення всіх видів розрахунково-касових операцій банк відкриває клієнту рахунки в національній та іноземній валютах і здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнта в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

Відповідно до п. п. 2.1.1, 2.1.2 банк зобов'язався забезпечувати збереженість увірених йому грошових коштів клієнта, своєчасно і правильно здійснювати розрахункові операції за дорученням клієнта згідно діючих нормативних актів про безготівкові розрахунки.

Згідно п. 6.1 договір є укладеним на невизначений строк і набуває чинності з дня його підписання сторонами.

У відповідності до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Пунктом 1.37 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що розрахунково-касове обслуговування - це послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

В обгрунтування позовних вимог Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" посилається на те, що користуючись своїм правом щодо розпорядження грошовими коштами, надало банку доручення про перерахування коштів в розмірі 23446661 гривень 80 коп. на розрахунковий рахунок своїх контрагентів, що підтверджується листами № 110/010-311 від 3 березня 2014 року, № 110/010-781 від 10 червня 2014 року, № 110/010-892 від 25 червня 2014 року.

Листом № 1015/01-02 від 23 квітня 2014 року ПАТ "Старокиївський банк" повідомило позивача, що вживає всіх необхідних заходів щодо належного та оперативного виконання своїх зобов'язань перед клієнтами банку і, зокрема, перед позивачем та просив розглянути можливість перерахування грошових коштів декількома платежами згідно попередньо погодженого графіку, який банк може надати на розгляд не пізніше 1 травня 2015 року.

Однак, вказаний графік відповідач не надав.

Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" подало на виконання банку платіжне доручення № 1 від 16 липня 2014 року про перерахування грошових коштів.

У подальшому позивач направив відповідачу претензію № 110/005-1099 від 22 липня 2014 року щодо невиконання умов договору та вказаного платіжного доручення, яку банк залишив без розгляду.

Разом з тим, позивач зазначив, що у відповідності до банківської виписки за його особовим рахунком № 260003021438 від 21 липня 2014 року залишок на рахунку станом на 21 липня 2014 року становить 23446661 гривень 80 коп.

Встановлено, що Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" розірвало договір банківського рахунку, що підтверджується заявою останнього № 110/010-311 від 3 березня 2014 року та подальшими заявами № 110/010-781 від 10 червня 2014 року, № 110/010-892 від 25 червня 2014 року.

Як встановлено судами, станом на день подання позову ПАТ "Старокиївський банк" не вчинило жодних дій щодо перерахування залишку грошових коштів у розмірі 23446661 гривень 80 коп., що і стало підставою звернення з даним позовом про виконання умов договору щодо зобов'язання банку перерахувати з поточного рахунку № 260003021438 грошові кошти в розмірі 23446661 (двадцять три мільйони чотириста сорок шість тисяч шістсот шістдесят одну) гривень 80 коп. на розрахунковий рахунок № 31511905700001, відкритий у Головному управлінні Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО банку 820019, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 37993783.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1068 Цивільного кодексу України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

У відповідності до п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Судами встановлено, що спірне платіжне доручення вперше надано банку 16 липня 2014 року, а складені у довільній формі листи містили лише намір Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" здійснити перерахування коштів.

Разом з тим, 17 червня 2014 року на підставі постанови Правління Національного банку України № 365 від 17 червня 2014 року "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 50 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Старокиївський банк", за яким з 18 червня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Старокиївський банк".

Таким чином, спірне платіжне доручення про перерахування грошових коштів подано позивачем після визнання банку неплатоспроможним та введення тимчасової адміністрації.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулювання відносин між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків встановлено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відповідно п. п. 3, 4 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вклад - це кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти. Вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено поняття "кредитор банку" - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

У відповідності до ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

На підставі ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку, зокрема, щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Водночас, відповідно до п. 4.27 Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 5 липня 2012 року "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку", уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації.

Таким чином, враховуючи наведені положення закону, між сторонами у справі склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунку, які носять майново-грошовий характер, за яким Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" є кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, а банк є боржником у спірних правовідносинах, на які поширюються обмеження, встановлені положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом з тим, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормативно-правовими актами під час здійснення тимчасової адміністрації в банку, а згідно його перехідних положень законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

17 вересня 2015 року, відповідно до постанови Правління Національного банку України № 563 від 11 вересня 2014 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 92 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", яким розпочато процедуру ліквідації банку.

Враховуючи наведені законодавчі приписи, з моменту введення у банку тимчасової адміністрації задоволення вимог кредиторів можливе виключно у відповідності та порядку, встановлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З огляду на викладене, враховуючи, що на час звернення позивача з даним позовом у ПАТ "Старокиївський банк" діє тимчасова адміністрація, на час прийняття рішення місцевим господарським судом останній перебуває в процедурі ліквідації, відкликано банківську ліцензію, вимоги Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" не можуть бути задоволені з урахуванням приписів ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

За таких обставин постанова апеляційного господарського суду законна та обгрунтована, прийнята за наслідками повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки та вірного застосування норм ст. 2, ч. ч. 5, 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. ст. 1066, 1068 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України "про банки і банківську діяльність", ст. ст. 1, 8, 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", що регулюють спірні правовідносини, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 111-5 111-7- 111-9 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 серпня 2015 року - без зміни.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир