ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 910/10497/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.08.2015у справі Господарського суду№ 910/10497/15 м. Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів"дотовариства з обмеженою відповідальністю "АВТ Баварія"провизнання недійсними пунктів контракту

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:Бобров Р.В., дов. від 05.01.2015;відповідача:Громовий О.В., дов. від 15.07.2015; Біленко Б.В., дов. від 10.02.2015;

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів" (далі - Завод) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило визнати недійсними п. п. 7.4, 7.5 контракту від 19.11.2013 № 13-3421А (далі - Контракт), укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю "АВТ Баварія" (далі - Товариство).

Позовні вимоги Завод, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовував тим, що в порушення вимог чинного законодавства спірні пункти укладеного між сторонами Контракту передбачають право Товариства на односторонню відмову від договору, при цьому встановлений ними розмір штрафних санкцій не відповідає принципам розумності та справедливості.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.06.2015 (суддя Підченко Ю.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 (колегія суддів: Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г., Кропивна Л.В.), в позові відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що закріплення у спірних пунктах Контракту права сторони на відмову від договору не суперечить положенням чинного законодавства, тоді як встановлені ними штрафні санкції були добровільно погоджені сторонами при підписанні Контракту, відтак є обов'язковими для виконання ними.

Завод звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 і рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2015 та прийняти нове рішення про задоволення позову. Викладені у касаційній скарзі вимоги Завод обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. ст. 408, 525, 551, 627, 651, 665, 782 ЦК України та ст. ст. 179, 188, 193, 231, 233, 374 ГК України, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій було проігноровано доводи скаржника щодо невідповідності розміру штрафних санкцій, встановленого спірними пунктами Контракту, принципам розумності та справедливості.

Товариство скористалось правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Заводу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 і рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2015 - без змін. Викладені у відзиві вимоги Товариство обґрунтовує тим, що оскаржувані судові акти прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до чинного законодавства України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Заводу не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 19.11.2013 між Товариством (продавець) та Заводом (покупець) було укладено контракт № 13-3421А, за яким продавець зобов'язався поставити та передати, а покупець зобов'язався оплатити та прийняти 1 новий легковий автомобіль марки "Rolls-Royce Ghost", 2014 року виготовлення, об'єм двигуна 6592 куб. см, колір "Gunmetal/Jubilee Silver";

- відповідно до п. 2.1 Контракту (у редакції Додаткової угоди № 1 від 31.01.2014) загальна вартість товару складає 4 576 257,01 грн. у т.ч. ПДВ;

- у п. 7.4 Контракту сторони погодили у разі прострочення терміну платежу, який передбачений в п. 4.2 контракту, на строк 5 робочих днів або більше робочих днів продавець має право в односторонньому порядку відмовитися від контракту та стягнути з покупця штраф у розмірі 10% від вартості товару. Штраф та/або інші майнові санкції стягуються продавцем за рахунок попередньої оплати, решта якої повертається покупцю протягом 30 робочих днів з дня підписання угоди про розірвання контракту;

- пунктом 7.5 Контракту передбачено, що якщо покупець після здійснення попередньої оплати відмовиться з будь-яких причин від подальшого виконання своїх зобов'язань за контрактом, продавець має право в односторонньому порядку відмовитися від контракту та стягнути з покупця штраф у розмірі 10% від загальної вартості товару. Штраф та/або інші майнові санкції стягуються продавцем за рахунок попередньої оплати, решта якої повертається покупцю протягом 30 робочих днів з дня підписання угоди про розірвання контракту;

- на виконання умов Контракту Завод перерахував на користь Товариства попередню оплату у розмірі 690 694,56 грн. В свою чергу Товариство, листом від 22.04.2014 № 209 повідомило Завод про закінчення виготовлення замовленого автомобіля і про орієнтовний строк його доставки в Україну, а листом від 13.06.2014 № 301 - про готовність автомобіля до передачі та необхідність проведення оплати повної вартості автомобіля, у зв'язку з чим у Заводу виник обов'язок протягом 5 робочих днів оплатити решту суми від загальної вартості автомобіля;

- натомість Завод листом від 20.06.2014 повідомив Товариство про припинення Контракту на підставі п. 5.4 (у зв'язку з форс-мажорними обставинами) і просив повернути йому раніше внесену суму передоплати. У листі-відповіді від 27.06.2014 № 329 Товариство повідомило Завод про те, що воно не погоджується на припинення Контракту відповідно до умов п. 5.4 та заявило вимогу оплатити товар;

- листом від 03.07.2014 № 149/1 Завод повторно повідомив, що вважає Контракт на поставку автомобіля достроково припиненим і вимагав повернути передоплату у розмірі 690 694,56 грн.;

- керуючись п. 7.4 Контракту Товариство 15.07.2014 надіслало Заводу заяву про односторонню відмову від Контракту і застосування штрафу у розмірі 457 625,70 грн. (10% від вартості автомобіля), решту від суми попередньої оплати Товариство перерахувало на поточний рахунок Заводу, згідно платіжного доручення від 29.07.2014 № 1819;

- вважаючи, що пункти 7.4 та 7.5 Контракту суперечать вимогам частини сьомої статті 193 ГК України та частини першої статті 525 ЦК України, не відповідають вимогам розумності та справедливості, Завод звернувся до суду з даним позовом.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій порядок відмови від договору регулюється загальними засадами цивільного права. Так, відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень частини першої статті 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання (ч. 6 ст. 193 ГК України).

Наслідки односторонньої відмови від договору визначаються частиною третьою статті 651 ЦК України, згідно з якою у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З наведених положень ЦК та ГК України вбачається, що сторони не позбавлені можливості погодити у договорі право на односторонню відмову учасника від нього, відтак у разі погодження сторонами такої можливості, відповідне положення не суперечитиме законодавству.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли законного висновку про те, що погоджене сторонами у пунктах 7.4 та 7.5 Контракту право Товариства на односторонню відмову від Контракту не суперечить положенням законодавства. Встановлений спірними пунктами Контракту розмір штрафних санкцій був добровільно погоджений сторонами при підписанні Контракту, у зв'язку з чим посилання Заводу на його невідповідність принципам розумності та справедливості не можуть слугувати підставою для визнання спірних пунктів недійсними.

Доводи касаційної скарги Заводу наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає відмову судів попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог Заводу правомірною та обґрунтованою.

Посилання Заводу на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження в процесі перегляду справи у касаційному порядку, у зв'язку із чим відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2015 і постанова Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги Заводу не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій та не впливають на них, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод кольорових металів" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 у справі № 910/10497/15 Господарського суду м. Києва - без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський