ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 908/2182/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоОстапенка М.І.,СуддівГончарука П.А. (доповідач), Стратієнко Л.В.

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Запорізької області від 20 травня 2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 липня 2015 року у справі №908/2182/15-г за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради про стягнення 1 232 092,75 грн.,

Встановив:

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з комунального підприємства "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради 1 232 092,75 грн., а саме: 864 753 грн. основної заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу, 96 575,03 грн. пені 236 891,41 грн. інфляційних втрат і 33 873,31 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20 травня 2015 року у справі №908/2182/15-г, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15 липня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з КП "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради на користь позивача 864 753 грн. основного боргу, 212 287,85 грн. інфляційних втрат, 32 127,95 грн. 3% річних та 22 175,70 грн. пені. У задоволенні решти позову - відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Запорізької області від 20 травня 2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 липня 2015 року скасувати в частині зменшення розміру пені на 72 431,27 грн. та прийняти нове рішення про задоволення позову у зазначеній частині.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у КП "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради, внаслідок неналежного виконання умов договору купівлі-продажу природного газу, укладеного сторонами 27 грудня 2013 року, утворилась заборгованість за спожитий з жовтня по грудень 2013 року переданий ПАТ "НАК "Нафтогаз України" природний газ, поставлений за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений ним на митну територію України виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.1, п. 1.2 Договору).

Розмір заборгованості складає 864 753 грн. і не заперечується відповідачем.

Позивач, посилаючись на умови п. 7.2. договору, яким встановлено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 цього договору (порядок та строки оплати поставленого природного газу), він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (а. с. 16), а також на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, просив стягнути з відповідача, крім суми основної заборгованості, 96 575,03 грн. пені, 236 891,41 грн. інфляційних втрат і 33 873,31 грн. 3% річних, нарахованих ним за весь прострочення відповідача.

Не зважаючи на визнання факту існування заборгованості та її розміру, КП "Токмак теплоенергія" Токмацької міської ради зазначає, що розмір інфляційних втрат, 3% річних та пені, розраховані позивачем не правильно, а саме, невірно визначено кількість днів прострочення та помилково зараховано день здійснення оплати до дня прострочення суми боргу без врахування часткової оплати відповідачем. Крім того, відповідач вказуючи на те, що заборгованість утворилась внаслідок поважних причин, а саме, несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію всіма категоріями споживачів, невідповідності фактичній вартості теплової енергії, а також тяжкого фінансового стану підприємства, просив суд скористатись правом, наданим йому п. 3 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір заявленої позивачем пені до 25% відсотків зазначеної суми, а саме до 22 175,70 грн.

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, перевіривши надані сторонами розрахунки та контррозрахунок заявлених позовних вимог, погодився з доводами відповідача і вказав, що не зважаючи на правильність вказаної суми заборгованості у розмірі 864 753 грн., позивач помилився із визначенням дати початку прострочення відповідачем, внаслідок чого останнім було включено до періоду прострочення день здійснення оплати відповідачем та не враховано розміру часткової оплати. Посилаючись на зазначене, та керуючись положеннями ст. 526, п. 3 ст. 551, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ч.ч. 1, 2 ст. 233 ГК України, визнав обґрунтованими та правомірними позовні вимоги в частині 864 753 грн. основного боргу, 212 287,85 грн. інфляційних втрат, 32 127,95 грн. 3% річних та 88 702,80 грн. пені. Водночас, суд першої інстанції, з чим погодилась і апеляційна інстанція, скориставшись наданими йому п. 3 ст. 83 ГПК України правами, врахувавши винятковість підстав виникнення заборгованості, зменшив розмір заявленої до стягнення суми пені до 22 175,70 грн.

В касаційній скарзі позивач не погоджується з висновками судів першої та другої інстанцій стосовно наявності підстав для застосування положень саме п. 3 ст. 83 ГПК України та наявності підстав для зменшення суми пені, при цьому не оскаржує судові рішення в частині сум основного боргу, інфляційних втрат і 3% річних.

Водночас, висновки судів першої та апеляційної інстанції стосовно наявності підстав для зменшення розміру заявленої пені є правильними з огляду на наступне.

Пунктом 3 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 1 ст. 233 ГК України встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, а згідно п. 2 ст. 233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

З огляду на те, що, як правильно було з'ясовано попередніми судовими інстанціями, відповідач є комунальним підприємством та згідно умов договору спожитий природний газ використовується ним для подальшого постачання теплової енергії населенню, яке звільнено від сплати штрафних санкцій (пені та штрафу) за несвоєчасне здійснення комунальних платежів, та у зв'язку із ненаданням позивачем, згідно ст. 33 ГПК України, доказів понесення ним збитків у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем спожитого природного газу, доводи касаційної скарги про безпідставність застосування судом першої інстанції п. 3 ст. 83 ГПК України та зменшення розміру заявленої пені є необґрунтованими.

При цьому, висновки попередніх судових інстанцій, викладені в оскаржуваних судових рішеннях є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

З огляду на викладене, постановлені у справі оскаржувані судові рішення слід залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 20 травня 2015 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15 липня 2015 року у справі №908/2182/15-г - без змін.

ГоловуючийМ.І.ОстапенкоСуддіП.А.Гончарук Л.В.Стратієнко