ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 904/2808/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКорсака В.А., суддівДанилової М.В.(доповідача), Данилової Т.Б.за участю представників:позивача відповідачаЄфременко О.О. (дов. від 18.04.2014 р. №14-88) не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р.у справі № 904/2808/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль"простягнення 34 642 444, 95 грн.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовними вимогами в яких просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" заборгованість в розмірі 34642444,95 грн., з яких: 20601167, 98 грн. - основний борг, 3316636, 15 грн. - пеня, 783173, 57 грн. - 3% річних, 9941467, 25 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Публічноим акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" умов договору купівлі-продажу природного газу №795/14-ТЕ-3 від 18.12.2013 р. щодо своєчасної оплати вартості спожитого природного газу у період з жовтня по грудень 2014 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.15 р. у даній справі (суддя Рудь І.А.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р. (колегія суддів у складі головуючого судді Іванова О.Г., суддів Величко Н.Л., Подобєд І.М.), позов задоволено частково: стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 20601167,98 грн. - основного боргу, 2321645,31 грн. - пені, 783173,57 грн. - 3% річних, 7537103,93 грн. - інфляційних втрат, 64295,90 грн. витрат по сплаті судового збору, в решті позову відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати їх в частині зменшення розміру пені на 994990, 85 грн., та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача 994990, 85 грн. пені, в іншій частині рішення та постанову залишити без змін.

В своїй касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилається на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" надає додаткові пояснення по справі та просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.10.2015 р. касаційну скаргу у справі №904/2808/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні 04.11.2015 р. представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 18.12.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" (покупець) було укладений договір купівлі-продажу природного газу № 795/14-ТЕ-3.

Відповідно до п.1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупця у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

За умовами п. 1.2 договору (в редакції додаткової угоди №2 від 29.04.2014 р.), газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

У пункті 2.1 договору сторони визначили, що продавець передає покупцеві з 01.01.14 р. по 31.12.14 р. газ обсягом до 36100 тис. куб. м., у тому числі в узгодженій кількості по місяцях кварталів.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

В п. 3.4. договору сторони угодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцю підписані та скріплені печаткою покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцю та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмові від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1118,974 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб м. природного газу - 1118,974 грн., крім того ПДВ - 17 % - 190226 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

24.01.14 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1, якою сторони виклали з 01.01.14 р. п. 5.2 договору в такій редакції: "Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ -20 % - 218,20 грн. , всього з ПДВ - 1309,20 грн.

За умовами п. 6.1 договору, оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п. 11.1 договору, він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору у період з січня по грудень 2014 року позивач здійснив постачання відповідачу природного газу на загальну суму 48585501,27 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (актом від 31.01.2014 р. на суму 12464482,11 грн. за січень; актом від 28.02.2014 р. на суму 9876337,72 грн. за лютий; актом від 31.03.2014 р. на суму 5643513,45 грн. за березень; актом від 31.10.2014 р. на суму 1727540,46 грн. за жовтень; актом від 30.11.2014 р. на суму 8766424,15 грн. за листопад; актом від 31.12.2014 р. на суму 10107203,37 грн. за грудень), та не заперечується відповідачем.

Відповідач за отриманий природний газ розраховувався несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з жовтня по грудень 2014 року в сумі 20601167,98 грн.

Судами встановлено, що стягнення заборгованості за природний газ, поставлений у січні-березні 2014 р., пеня, 3% річних, інфляційні втрати, нараховані позивачем до 22.05.2014 р. за несвоєчасну сплату вартості поставленого природного газу у зазначеному періоді, було предметом розгляду господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/4107/14, за результатами розгляду якої прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог, яке набрало чинності.

Як вбачається з матеріалів справи, причиною виникнення даного спору є неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань у частині своєчасної та повної оплати природного газу за період з жовтня по грудень 2014 року, у зв'язку з чим позивач нарахував та просив стягнути з відповідача: 20601167,98 грн. - основного боргу, 3316636,15 грн. - пені за період з 23.05.2014 р. по 12.03.2015 р., 783173,57 грн. - 3% річних за період з 23.05.2014 р. по 12.03.2015 р., 9941467,25 грн. - інфляційних втрат за період з травня 2014 року по лютий 2015 року, які відповідачем у добровільному порядку не сплачені.

Так, приймаючи рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на матеріали справи, Публічне акціонерне товариство "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" за поставлений природний газ своєчасно не розрахувалось, а тому за розрахунком позивача його заборгованість з оплати вартості поставленого газу за договором № 795/14-ТЕ-3 від 18.12.2013 р. станом на 12.03.2015 р. становить 20601167,98 грн.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідач розрахунок позивача та наявність зобов'язання з оплати повної вартості поставленого газу не заперечив.

У зв'язку з чим, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" основного боргу у розмірі 20601167,98 грн.

Крім того, як було встановлено судом першої та апеляційної інстанції, на час розгляду справи відповідач розрахувався з позивачем за спожитий природний газ частково, порушивши при цьому строки передбачені п. 6.1 договору (підтверджується відповідним розрахунком заборгованості, який наявний в матеріалах справи).

Згідно ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до статей 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Сторонами в п. 7.2 договору № 795/14-ТЕ-3 від 18.12.2013 р. передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. цього договору, який встановлює строки розрахунків за фактично переданий газ, покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підтвердження понесення інфляційних втрат та в обґрунтування здійснених нарахувань 3% річних і пені у зв'язку із простроченням відповідачем строку оплати зазначених обсягів природного газу позивачем надані до матеріалів справи відповідні розрахунки.

За розрахунком позивача, підлягає до стягненню пеня за період з 23.05.2014 р. по 12.03.2015 р., розрахована за кожним актом окремо, з урахуванням здійснених відповідачем проплат, у загальному розмірі 3316 636,15 грн.

На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача суму у розмірі 9941467,25 грн. на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляції за період з травня 2014 року по лютий 2015 року та суму 783173,57 грн. 3 % річних за період з 23.05.2014 р. по 12.03.2015 р.

Перевіряючи розрахунок інфляційних нарахувань, господарськими судами було встановлено, що виконуючи нарахування за простроченими грошовими зобов'язаннями відповідача з січня по березень 2014 року, позивачем нараховувався індекс інфляції за кожний наступний місяць у заявленому періоді на суму боргу, що вже включала в себе інфляційне збільшення за попередній місяць.

У зв'язку із чим, перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, суди попередніх інстанцій здійснили власний розрахунок та правомірно задовольнили позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції у сумі 7537103,93 грн. за період з травня 2014 року по лютий 2015 року.

Також, перевіривши правильність нарахування 3% річних, суди правомірно дійшли до висновку про стягнення 3% річних у розмірі 783173, 57 грн. за період з 23.05.2014 р. по 12.03.2015 р.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції Публічним акціонерним товариством "Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" було заявлено клопотання про зменшення розміру нарахованої позивачем пені.

В обгрунтування свого клопотання відповідач зазначив про те, що він є державним підприємством, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, а на даний час підприємство знаходиться в скрутному фінансовому становищі, оскільки велика дебіторська заборгованість населення та установ, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі контрагенту в особі КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа", заборгованість якого складає понад 90% від загальної заборгованості та арештовані рахунки відповідача, не дають можливості вчасно розрахуватися за зобов'язаннями.

Крім того, в своєму клопотанні відповідач зазначив, що тарифи на теплову енергію, встановлені НКРЕ заздалегідь є збитковими та нерентабельними, оскільки не покривають затрати на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

За приписами ч. 1 ст. 233 Господарського Кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч. 3 ст. 551 Цивільного Кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Право господарського суду на зменшення розміру неустойки закріплено й пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Суди попередніх інстанцій, враховуючи майновий стан сторін, стан розрахунків та соціальну значущість підприємства відповідача, дійшли висновку, що докази, які були надані відповідачем належним чином підтверджують, що підприємство знаходиться в скрутному матеріальному становищі.

Крім того, суди попередніх інстанцій зауважили, що пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем.

Разом з тим, відповідач не ухиляється від повернення заборгованості позивачу, та в межах наявних коштів, здійснює погашення заборгованості перед позивачем, а тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з вищевикладеним та вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили клопотання відповідача, зменшивши пеню лише на 30% до 2321645,31 грн.

Відповідно до приписів 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій, відповідають встановленим обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції і не є такими, що тягнуть за собою скасування оскаржуваних рішень.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.07.2015 р. у справі № 904/2808/15 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді: М. Данилова

Т. Данилова