ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 904/2632/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргитовариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЕСВІ-машинобудівний завод"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2015р.у справі №904/2632/15господарського судуДніпропетровської областіза позовомпублічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат"дотовариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЕСВІ-машинобудівний завод"про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 54 720,00грн. не з'явився не з'явився

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЕСВІ-машинобудівний завод" про стягнення з відповідача на користь позивача штрафні санкції в розмірі 54720,00грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2015р. (суддя Панна С.П.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2015р. (судді Парусніков Ю.Б., Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у сумі 54720,00грн., посилаючись на порушення відповідачем строків поставки товару за договором поставки №АМК-1697-2013пст від 15.08.2013р., за що п.7.3 вказаного договору передбачена відповідальність у вигляді сплати 8% штрафу. При цьому, судами залишено без задоволення клопотання відповідача від 18.05.2015 №153 про зменшення на підставі ст.233 ГК України, розміру штрафу до 5470,00грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЕСВІ-машинобудівний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову по справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме задовольнити клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та стягнути на користь позивача 5470,00грн. штрафу.

Електронною поштою до Вищого господарського суду України від ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника останнього та надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ПАТ "Алчевський металургійний комбінат" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає судові рішення законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 15.08.2013р. між публічним акціонерним товариством "Алчевський металургійний комбінат" (далі позивач, або покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕЕСВІ-машинобудівний завод" (далі відповідач, або постачальник), укладено договір №АМК-1697-2013пст (далі договір), за умовами якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець прийняти та оплатити товар на умовах, викладених в договорі. Сортамент, кількість і ціна товару зазначаються у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно із п.2.1 договору, ціна товару за одиницю і по позиціях, а також порядок і умови оплати за поставлений товар зазначаються у специфікаціях до договору, оформлених у вигляді додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 4.5 договору сторони передбачили, що строки поставки товару визначаються у специфікаціях.

Згідно із розділом 5 договору оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі. Покупець оплачує товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку: - покупець здійснює передоплату в розмірі 50% від вартості відповідної партії товару; - покупець здійснює доплату в розмірі 50% від вартості відповідної партії товару впродовж 10 днів за фактом повідомлення постачальником про виготовлення виробу і готовність до відвантаження.

Відповідно до п.7.3 договору при порушенні строків поставки, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 8% від вартості простроченої партії товару.

Розділом 10 договору передбачено, що договір вважається укладеним і вступає в силу з моменту його підписання і скріплення печатками сторін. Даний договір діє до 31.12.2013р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов'язань за даним договором.

Згідно із п.1 додаткової угоди №2 від 18.12.2013р. до договору сторони продовжили строк дії договору до 01.06.2014р.

Специфікацією від 12.11.2013р. №5 загальна сума специфікації складає 684000,00грн., у тому числі ПДВ - 114000,00грн.

Товар поставляється на умовах СРТ склад ПАТ "АМК" м. Алчевськ, Луганська обл., згідно правил Інкотермс 2010, транспортні витрати за рахунок постачальника.

Розрахунок за продукцію здійснюється шляхом 50% попередньої оплати рахунку, виставленого постачальником за кожну попередньо узгоджену партію продукції. Залишкові 50% оплачуються за фактом поставки з відстроченням платежу 10 календарних днів. Після часткового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника ціна зміні не підлягає.

Строк поставки - 90 днів з моменту 50% передоплати.

На виконання умов договору та виставленого відповідачем рахунку на оплату від 20.12.2013р. №196, позивач 26.12.2013р. оплатив відповідачу кошти в сумі 342000,00грн. як 50% передоплати за клапан зрівняльний ф.300мм в кількості 3 шт., що підтверджується банківською випискою.

Судами встановлено, що згідно умов договору строк поставки продукції - 26.03.2014р.

При цьому, на виконання умов договору відповідачем здійснено поставку обумовленої продукції лише 20.05.2014р. та 03.06.2014р., що підтверджується видатковими накладними №80 від 20.05.2014р., №88 від 03.06.2014р. та товарно-транспортними накладними №Р80 від 20.05.2014р., №Р88 від 03.06.2014р., тобто з порушенням встановлених строків поставки продукції, узгодженими сторонами у специфікації №5 від 12.11.2013р.

Розглядаючи справу по суті, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно із ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесений, зокрема, штраф.

Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 7.3 договору передбачена відповідальність у випадку порушення строків поставки у вигляді штрафу, розмір якого становить 8% від вартості простроченої партії товару, тобто 54720,00грн.

Таким чином, суди дійшли до висновку щодо обґрунтованості та наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасно поставлений товар в сумі 54720,00грн.

Щодо доводів скаржника відносно неправомірності прийняття оскаржуваних рішень в частині відмови судами у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, то судами встановлено, що можливість зменшення судом розміру штрафних санкцій передбачено положеннями ст.233 Господарського кодексу України.

Право суду на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачено також ст.551 Цивільного кодексу України та п.3 ч. 1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз наведених правових норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

При цьому, суди врахували ступінь виконання зобов'язань кожною з сторін, причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, значне прострочення у виконанні зобов'язання, відповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому суди діяли виключно в межах повноважень, встановлених нормами матеріального та процесуального права. Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, судами враховані доводи відповідача та позивача.

Посилання товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЕСВІ-машинобудівний завод" в касаційній скарзі на наявність у публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" заборгованості по розрахункам за попередні замовлення було предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який дійшов до висновку про те, що несвоєчасна оплата позивачем попередніх поставок не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для зменшення розміру неустойки. У цьому випадку скаржник не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до позивача про захист порушеного права.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЕСВІ-машинобудівний завод", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову і рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЕСВІ-машинобудівний завод" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.07.2015р. у справі №904/2632/15 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова