ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року Справа № 904/1809/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2015р. у справі господарського суду№904/1809/15 Дніпропетровської області за позовомпублічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"дотовариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Скорпіон"про за участю представників сторін: позивача - відповідача -стягнення 506 738,40грн. пр. Пронін О.А. - дов. №306 від 18.05.15р. пр. Кріхан В.Б. - дов. б/н від 07.09.15р.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2015 року публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Скорпіон" про стягнення з відповідача на користь позивача 506738,40грн. штрафу за порушення умов Договору №1213Ф від 03.12.2013р. щодо поставки зерна.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2015р. (суддя Рудовська І.А.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у сумі 506738,40грн., посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині поставки зерна.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2015р. (судді Антонік С.Г., Чимбар Л.О., Чоха Л.В.) за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство Скорпіон" рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.05.2015р. змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача штраф у сумі 50000,00грн. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Приймаючи постанову, суд апеляційної інстанції врахував ступінь виконання зобов'язань кожною з сторін, причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, відповідність розміру штрафу наслідкам порушення та визнав належними і обґрунтованими доводи апелянта щодо максимального зменшення позовних вимог в частині стягнення, а тому на підставі ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України та п.3 ч. 1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір штрафу, що підлягає стягненню.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України та п.3 ч. 1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати постанову в частині відмови задоволення позовних вимог та в скасованій частині залишити в силі рішення суду першої інстанції про стягнення штрафу в повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" взагалі заперечує проти стягнення штрафу, вважає, що у разі добровільного повернення суми попередньої оплати у ПАТ "Аграрний фонд" відсутнє право на стягнення штрафу та просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд. Однак, вказані доводи не заявлялись ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, тобто не були предметом їх розгляду, а тому надання оцінки вказаним доводам виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, оскільки відповідно до ч.3 ст.1117 ГПК України у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 03.12.2013р. між ПАТ "Аграрний фонд" (покупець) та ТОВ "Сільськогосподарське підприємство "Скорпіон" (постачальник) укладено Біржовий договір поставки зерна врожаю 2014 року №1213Ф, відповідно до умов якого Постачальник передає покупцю у власність товар: пшеницю м'яку 3 клас, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Згідно із п.п.1.2, 1.3 Договору, термін поставки - до 01.10.2014р. включно. Поставка вважається здійсненою в момент підписання акта (ів) передавання-приймання на всю кількість товару на базисі поставки відповідно до умов цього договору.

Додатковим договором №1 від 10.04.2014р. до Біржового договору поставки зерна врожаю 2014 року №1213 Ф від 03.12.2013р. сторони внесли зміни, а саме п.3.1 викладено в наступній редакції: "Сума попередньої оплати (Пп) за цим договором складає 70 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 1013476,80грн., у тому числі ПДВ 168912,80грн. Попередня оплата здійснюється покупцем в два етапи згідно з пунктом 4.1 цього Договору", яким встановлено, що покупець протягом п'яти робочих днів з дня надходження на його адресу документів визначених пунктом 2.5 цього Договору перераховує на поточний рахунок постачальника першу частину попередньої оплати, яка дорівнює 50 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення Договору і становить 723912,00грн., у тому числі ПДВ 120 652,00грн.

Після надання постачальником актів огляду посівів сільськогосподарських культур, які підтверджують прийняття на страхування посівів після початку вегетації, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника другу частину попередньої оплати, яка дорівнює 20 відсотків вартості всього обсягу товару, виходячи з мінімальної інтервенційної ціни на момент укладення договору і становить 289564,80грн., у тому числі ПДВ 48260,80грн.

На виконання умов Договору, позивач 06.12.2013р. здійснив передоплату 50 % вартості товару відповідачу у розмірі 723912,00грн., а 06.05.2014р. перерахував відповідачу ще 20 % вартості товару у розмірі 289564,80грн.

Загальна сума передплати товару - 1013476,80грн.

Відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав і 21.11.2014р. повернув позивачу кошти передоплати у сумі 1013476,80грн. згідно Договору, що підтверджується банківською випискою.

Також, відповідач добровільно сплатив позивачу 24 % річних за користування грошовими коштами у сумі 204 488,29грн., відповідно до банківської виписки від 21.11.2014р.

26.12.2014р. позивач звернувся до відповідача з вимогою №3403 про повернення суми попередньої оплати за товар, 24 % річних за кожен день користування грошовими коштами та штраф у розмірі 50 % від суми попередньої оплати на підставі п.7.5 Договору поставки зерна.

16.01.2015р. позивач звернувся до відповідача з повторною вимогою щодо сплати 50% штрафу від суми попередньої оплати, що складає 506738,40грн.

Вирішуючи справу по суті, суди виходили з того, що відповідно до ст.193 ГК України, ст.525, ст.526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.216, ч.1, 2 ст.218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст..230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.5 договору сторони погодили, що якщо постачальник, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати повернення попередньої оплати.

У разі пред'явлення покупцем вимоги про повернення попередньої оплати постачальник зобов'язаний протягом п'яти робочих днів повернути на поточний рахунок покупця попередню оплату у сумі визначеній пп.3.1 цього Договору та додатково сплатити на користь покупця:

- проценти у розмірі 24 % річних на суму попередньої оплати за кожен день користування коштами, обраховуючи від дня одержання цієї суми від покупця;

- штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми попередньої оплати.

Сума штрафу складає 506738,40грн. (50% від 1013476,80грн.), яка і була стягнута судом першої інстанції з постачальника-відповідача.

З таким висновком не погодився апеляційний суд, який у відповідності до ст.101 ГПК України повторно розглядав справу в повному обсязі.

При цьому, суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, виходив з того, що відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно із ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту наведених норм апеляційним судом встановлено, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також повинен врахувати інші інтереси сторін.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу апеляційний суд прийняв до уваги, що позивачу не завдано збитків, оскільки повернута сума передоплати 1013476,80грн. та сплачено 24% річних за кожен день користування коштами в сумі 204488,29грн.

Також, апеляційним судом встановлено, що згідно статистичної звітності форми №29-сг за 2014 рік ТОВ "СП "Скорпіон" одержано 1671,66 тн зерна пшениці. Відповідно до бухгалтерської довідки №28 від 30.06.2015р. дана пшениця є 6 класу і в кількості 576,6 тн була відвантажена позивачу за біржовим договором поставки №1212Ф; в кількості 684,28 тн видана в рахунок орендної плати за користування земельними ділянками (паями); 410,92 тн залишено в господарстві як насіннєвий матеріал. Пшениці 3 класу вирощено не було.

У зв'язку з неврожаєм пшениці 3 класу відповідач для виконання договору звернувся до підприємства об'єднання громадян "Добробут" Дніпропетровської обласної громадської організації "Управління соціального захисту ветеранів та інвалідів МВС України", яке листом від 08.06.2014р. повідомило відповідача про можливість поставки 834 тн пшениці 3 класу з відповідними якісними показниками.

Однак, останнє не здійснило поставку пшениці у зв'язку з форс-мажорними обставинами, що підтверджується Сертифікатом №589 Торгово-промислової палати України.

Отже, враховуючи те, що позивачу збитки не завдані, повернута передоплата та сплачені проценти за користування коштами, невиконання зобов'язання пов'язане з неврожаєм предмету договору, відповідачем приймалися заходи для належного виконання зобов'язання, кредиторська заборгованість відповідача станом на 22.06.2015р. складає 58457752,23грн., необхідність відповідачу значних коштів для збирання врожаю 2015 року, на обробку землі та посів майбутнього врожаю, стягнення в інтересах позивача за судовими рішеннями штрафу за іншими договорами, апеляційний суд дійшов до висновку, що стягнення штрафу у сумі 506738,40грн. може призвести до тяжких наслідків відповідача, а зменшив суму штрафу до 50000,00грн.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.07.2015р. у справі №904/1809/15 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова