ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2015 року Справа № 904/1641/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Полянського А.Г.,
суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,
розглянувши
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТТ"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 16.06.2015 року
у справі № 904/1641/15 Господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТТ"
до комунального підприємства
"КРИВБАСВОДОКАНАЛ"
про стягнення 224 406,53 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з"явились,
відповідача - Миколюк Д.О. дов. від 26.05.2015 р.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2015 року (суддя - Мілєва І.В.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Комунального товариства "Кривбасводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотт" 224 406,53 грн., з яких: 83 782,90 грн. - пеня, 14 391,47 грн. - 3% річних, 126 232,16 грн. - інфляційні втрати, про що видати наказ. Стягнуто з Комунального товариства "Кривбасводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотт" витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 488,13 грн., витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 5 000 грн., витраті понесені позивачем у зв'язку з явкою у судове засідання представника позивача у розмірі 1 060,39 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 р. (судді - Джихур О.В., Виноградник О.М., Лисенко О.М.) першу та другу частини резолютивної частини рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2015 року у справі № 904/1641/15 змінено, виклавши її в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнуто з Комунального товариства "Кривбасводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотт" 83 782 грн. 90 коп. пені, 14 391 грн. 47 коп. 3% річних, 126 116 грн. 59 коп. інфляційних втрат, про що видати наказ". В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, товариство з обмеженою відповідальністю "ЛОТТ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх змінити в частині розподілу послуг адвоката, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін постанову апеляційного господарського суду.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.05.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотт" (постачальник) та Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" (замовник) уклали договір про закупівлю товарів за державні кошти № 205-ТЕНД.
Сума, визначена у договорі складає 814 401 грн., в т.ч. ПДВ 135 733,50 грн. (п. 4.1. договору).
Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі вимог Бюджетного кодексу України в безготівковому порядку в національній валюті України, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що вказаний в п. 12.2 договору, за умови надходження бюджетних коштів на реєстраційний рахунок КП "Кривбасводоканал" за даним кодом видатків після отримання рахунку та накладної (п. 5.1. договору).
Розрахунки за поставлений товар здійснюються замовником протягом 15 банківських днів після отримання від постачальника рахунку та накладної (п.5.3. договору).
Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари (п.7.2.1. договору). Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар (п.7.3.1. договору).
У випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору замовник сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати (п. 8.3. договору).
На виконання умов договору позивач поставив на адресу відповідача товар - труби ПХВ, відвід ПХВ на загальну суму 814 401 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № 0000000350 від 28.05.2013 р. на суму 398 400,48 грн. (а.с.17), № 0000000560 від 17.07.2013 р. на суму 300 800,38 грн. (а.с.20), № ДИР0000010 від 02.09.2013 р. на суму 115 200,14 грн. (а.с.23).
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2014р. по справі № 904/4521/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Кривбасводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотт" 814 401 грн. боргу та 16 288,02 грн. судового збору. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 р., рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2014 р. у справі № 904/4521/14 скасовано частково - в частині, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотт" до Комунального підприємства "Кривбасводоканал" про стягнення адвокатських послуг. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотт" до Комунального підприємства "Кривбасводоканал" в частині стягнення витрат на послуги адвоката в сумі 18 000 грн. - задоволено. Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/4521/14 набрало законної сили.
Судами встановлено, що 21.10.2014 р. відповідач здійснив оплату заборгованості за договором, що підтверджується меморіальним ордером № 1 (а.с. 43).
Позивач нарахував відповідачу 224 406,53 грн., з яких: 83 782,90 грн. - пеня (за період з 20.03.2014 р. по 20.09.2014 р.), 14 391,47 грн. - 3% річних (20.03.2014 р. по 20.10.2014 р.), 126 232,16 грн. - інфляційні втрати (20.03.2014 р. по 20.10.2014 р.).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8.3. договору у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору замовник сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що пеня в розмірі 83 782,90 грн. була стягнута господарським судом правомірно.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, апеляційний господарський суд встановив, що здійсненний позивачем розрахунок інфляційних втрат не враховує положень листа Верховного Суду України від 03 квітня 1997 року № 62-97р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", якими передбачено, що в разі, якщо сума боргу внесена в період з 16 по 31 число, розрахунок інфляційних втрат починається з наступного місяця.
У зв'язку з цим, інфляційні втрати повинен становити з 01 квітня 2014 року по 20 жовтня 2014 року, у зв'язку з чим розмір інфляційних втрат становить 126 116, 59 грн., замість 126 232, 16 грн. зазначених позивачем і стягнутих господарським судом.
Суд дійшов висновку, що 3% річних в сумі 14 391,47 грн. стягнуто господарським судом правомірно.
Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України до судових витрат відносяться також інші витрати, пов'язані з розглядом справи. При цьому, будь-якого переліку цих витрат законодавець не зазначає, а відтак відносить визначення його складу на розсуд суду. Таким чином, у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України до інших витрат відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.
14 квітня 2015 року позивач подав до суду клопотання про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 20 000 грн.
Матеріали справи містять: договір про надання правової допомоги від 20.05.2014 р. (а.с.45), додаткову угоду № 2 до договору про надання правової допомоги від 20.05.2014 р. (а.с.65), рахунок-фактуру № 1/02-04-15 від 02.04.2015 р. (а.с.66), свідоцтво про реєстрацію адвокатського об'єднання від 14.02.2006 р. № 488 (а.с.68), свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю № 2074 від 22.07.2011 р. (а.с.47), платіжне доручення № 197 від 03.04.2015 р. про сплату 20 000 грн. (призначення платежу: гонорар за юридичну допомогу згідно рах.-фактури 1/02-04-15 від 02.04.15 р.) (а.с.67).
Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Судами було правомірно відзначено, що при вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована
як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.
Господарський суд вірно встанови, що заборгованість відповідача доведена рішенням суду по іншій справі, в даній справі необхідно було зробити лише розрахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат на одну фіксовану суму, що не потребує великого досвіду та кваліфікації, тому гонорар у розмірі 20 000 грн. не є розумним та не враховує витрачений адвокатом час.
Апеляційний господарський суд погодився з таким висновком місцевого господарського суду, щодо відшкодування витрат на послуги адвоката в розмірі 5 000 грн.
Колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанцій обґрунтовано зменшив витрати на правову допомогу до 5000 грн.
До того ж, скаржник не подавав апеляційної скарги з цього приводу.
За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у справі не вбачається.
В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОТТ" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 у справі № 904/1641/15 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.
Головуючий суддя Полянський А.Г.
Судді Кравчук Г.А.
Мачульський Г.М.