ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 923/1278/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Погребняка В.Я.,суддів:Білошкап О.В., Жукової Л.В.,розглянувши касаційну скаргуОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8на ухвалугосподарського суду Херсонської області від 29.02.2016 рокута постановуОдеського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 рокуу справі№ 923/1278/13 господарського суду Херсонської областіза заявоюФізичної особи-підприємця ОСОБА_9 доФермерського господарства "Ашур"пробанкрутство за участю представників сторін: не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.02.2016 року у справі № 923/1278/13 (суддя - Пригуза П.Д.) заяву ліквідатора Фермерського господарства "Ашур" (далі - ФГ "Ашур") арбітражного керуючого Циркунової О.О. до ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання договору (правочину) недійсним задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, зобов'язано відповідачів повернути до ліквідаційної маси усе майно, яке отримане ними від боржника (банкрута) - ФГ "Ашур".

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року у справі № 923/1278/13 (головуючий суддя - Філінюк І.Г., суддя - Ліпчанська Н.М., суддя - Богатир К.В.) ухвалу господарського суду Херсонської області від 29.02.2016 року у справі № 923/1278/13 залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишено без задоволення.

Не погоджуючись із ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.02.2016 року та постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року у справі № 923/1278/13, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати ухвалу господарського суду Херсонської області від 29.02.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року у справі № 923/1278/13 і прийняти нове рішення, яким відмовити ліквідатору в повному обсязі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржники посилаються на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI, що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство), ст. ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Херсонської області від 18.09.2013 року прийнята до розгляду заява ФОП ОСОБА_9 про порушення провадження у справі про банкрутство ФГ "Ашур" у зв'язку з неспроможністю боржника погасити безспірну заборгованість в сумі 566 915,72 грн.

Ухвалою господарського суду Херсонської області 15.10.2013 року порушено провадження у справі № 923/1278/13 про банкрутство ФГ "Ашур", визнано кредиторські вимоги ініціюючого кредитора, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Циркунову О.О.

Постановою господарського суду Херсонської області від 04.02.2014 року у справі № 923/1278/13 ФГ "Ашур" визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Циркунову О.О., яку зобов'язано здійснити ліквідаційну процедуру банкрута і забезпечити виконання вимог, передбачених ст. ст. 41-48, 93 Закону про банкрутство.

25.09.2014 року ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Циркунова О.О. звернулась до суду із заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника, укладеного протягом року, що передував порушенню справи про банкрутство, на підставі ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство, а також про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції.

Свої вимоги арбітражний керуючий Циркунова О.О. обґрунтувала тим, що в підозрілий період, з метою ухилення від відповідальності перед кредитором (кредиторами) та, відчуваючи загрозу накладання арешту й подальшого примусового стягнення майна, що належало банкруту, а саме комплексу вівцеферми, між ФГ "Ашур" та засновниками цього господарства 02.03.2013 року було укладено договір його купівлі-продажу.

Ухвалою від 02.12.2014 року господарський суд Херсонської області відмовив у задоволенні заяви ліквідатора щодо визнання недійсної угоди боржника. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.12.2014 року, вказана ухвала залишена без змін.

При цьому, господарські суди попередніх інстанцій посилалися на відсутність загальних підстав недійсності правочину, встановлених ст.ст. 203, 205, 207-211, 215, 218, 220, 223, 227, 228, 234, 235 ЦК України, а також на відсутність специфічних ознак недійсності угоди, передбачених ст. 20 Закону про банкрутство.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2015 року вказані судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Суд касаційної інстанції вказав на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки доводам ліквідатора щодо наявності підстав для визнання договору недійсним на підставі ст. 20 Закону про банкрутство.

За результатами нового розгляду справи, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшли висновку про наявність підстав для задоволення заяви ліквідатора ФГ "Ашур" арбітражного керуючого Циркунової О.О. до ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про визнання договору (правочину) недійсним. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, зобов'язано відповідачів повернути до ліквідаційної маси усе майно, яке отримане ними від боржника (банкрута) - ФГ "Ашур".

При цьому, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону про банкрутство суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати: поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону про банкрутство правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Виходячи з аналізу ст. 20 Закону про банкрутство, норма вказаної статті регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Вказана стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

Статтею 20 Закону про банкрутство встановлено спеціальні підстави, за наявності яких можливе визнання правочинів (договорів) недійсними у межах провадження у справі про банкрутство.

Однією із таких підстав, є та, що боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Крім спеціальних підстав визнання правочину недійсним передбачених ст. 20 Закону про банкрутство, ст. 203 ЦК України також встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

У якості правової підстави для визнання правочину недійсним у даній справі, заявник посилався на те, що уклавши протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, договір купівлі-продажу нерухомого майна, боржник прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони.

Звертаючись до суду з заявою про визнання договору (правочину) недійсним, ліквідатор банкрута ФГ "Ашур" арбітражний керуючий Циркунова О.О. вказувала на те, що боржник протягом одного року взяв на себе зобов'язання і передав 02.03.2013 року об'єкт по договору купівлі-продажу засновникам, які в подальшому вийшли з його членів.

Після продажу майна за вказаним договором, ФГ "Ашур" перестало здійснювати господарську діяльність і, відповідно до протоколу № 7 від 16.09.2013 року учасники (засновники) боржника вийшли з його членів, внаслідок чого припинилися відповідні заходи по захисту прав господарства, а в подальшому воно було визнано банкрутом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Херсонської області від 28.03.2013 року з ФГ "Ашур" на користь кредитора ФОП ОСОБА_9 стягнуто 549 926,58 грн. боргу, 5873,15 грн. 3% річних, 11 115,99 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору, а всього: 566 915,72 грн.

26.02.2013 року загальними зборами засновників ФГ "Ашур" було прийнято рішення про продаж комплексу вівцеферми його засновникам за балансовою вартістю в сумі 66850 грн. по 1/6 частки від загальної вартості.

02.03.2013 року, приватним нотаріусом Чаплинського районного нотаріального округу Херсонської області зареєстровано в реєстрі № 174 договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ФГ "Ашур" та гр. ОСОБА_11, гр. ОСОБА_5, гр. ОСОБА_7, гр. ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за цим договором ФГ "Ашур" передав у спільну часткову власність зазначених осіб комплекс вівцеферми. При цьому, обумовлена договором вартість об'єкта продажу в сумі 66850 грн. визначена як вже сплачена до його підписання. Даний комплекс знаходиться на орендованій банкрутом земельній ділянці площею 11,7556 га, яка належить Кучерявоволодимирівській сільській раді та була надана в оренду терміном на три роки згідно договору оренди від 15.05.2012 року, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1.

Комплекс нерухомого майна вівцеферми відповідно до договору складається з таких об'єктів: будівлі вівчарнику літ. А загальною площею 2084,9 кв.м.; прибудови - літ. а-а3; будівлі охорони - літ. Б. загальною площею 23,1 кв. м.; будівлі вівчарнику - літ. В, загальною площею 790,3 кв.м.; прибудови - літ. в-в4; будівлі вівчарнику - літ. Г, загальною площею 693,1 кв.м.; прибудови - літ. г-г3; водонапірної башти - № 1; силосної ями - № 2.

Згідно п. 3.3. "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Відповідно до п. 2.6. "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розрахунків за придбаний об'єкт представниками скаржниками до суду першої інстанції надано копії квитанцій до прибуткових касових ордерів №№ 1, 2, 3, 4, 5 від 02.03.2013 року та копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 6 від 02.03.2014 року, в якому зазначено як підставу внесення коштів до каси ФГ "Ашур" - договір купівлі-продажу № 174 від 02.03.2013 року.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані квитанції не підписані представниками підприємства.

Крім того, в матеріалах справи відсутня касова книга прибуткових касових ордерів, тобто, належних і допустимих доказів отримання підприємством коштів від громадян ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_6 до суду не надано.

Таким чином, доказів здійснення оплати за договором купівлі-продажу (надходження коштів на розрахункові рахунки боржника, отримання грошових коштів), а також належних доказів вчинення відповідних майнових дій іншої сторони матеріали справи не містять.

Отже, судами попередніх інстанцій встановлено, що відчуження майна боржника на користь його засновників відбулося безоплатно та без відповідних майнових дій покупців, як сторони спірного договору. У результаті укладання спірного договору виконання грошових зобов'язань боржника перед кредитором ФОП ОСОБА_9 стало неможливим ні повністю ані частково.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними звіту ліквідатора в 2013 році діяльність фермерського господарства була припинена. Будь-яких дій щодо відновлення платоспроможності керівником ФГ "Ашур" не було здійснено. Після укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.03.2013 року на користь фізичних осіб - членів (засновників, учасників) ФГ "Ашур", вони 16.09.2013 року вийшли із його членів.

Отже, підставою для визнання правочинів недійсними в даному випадку є встановлені факти вчинення боржником безоплатного відчуження майна та прийняття на себе зобов'язань без відповідних майнових дій іншої сторони на шкоду власним інтересам.

Зазначені підстави є достатніми для визнання недійсними правочинів (договорів) та спростування майнових дій боржника в порядку ст. 20 Закону про банкрутство.

Таким чином, враховуючи наявність обставин вчинення боржником правочину безоплатно протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство на шкоду власним інтересам та, як наслідок, інтересам інших кредиторів, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність задоволення заяви ліквідатора ФГ "Ашур" та правомірно визнали недійсним правочин укладений між ФГ "Ашур" та ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 29.02.2016 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 року у справі № 923/1278/13 залишити без змін.

Головуючий: Погребняк В.Я. Судді: Білошкап О.В. Жукова Л.В.