ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 922/186/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідача),

Білошкап О.В., Катеринчук Л.Й.,

за участю представників:

ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного

транспорту" - Нерець Н.О. (дов. від 29.12.2015),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське

міжгалузеве підприємство промислового залізничного

транспорту" в собі Харківської філії

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2016

у справі №922/186/16 господарського суду Харківської області

за позовом Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева",

за участю військової прокуратури сил антитерористичної операції

прокурати України,

до Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське

міжгалузеве підприємство промислового залізничного

транспорту" в особі Харківської філії

про розірвання договору,

встановив:

У січні 2016 року позивач - Державного підприємства "Завод ім. В.О. Малишева" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії про розірвання договору від 04.12.2013, укладеного між сторонами, мотивуючи свої вимоги істотним порушенням відповідачем умов вказаного договору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.04.2016 (суддя Інте Т.В.) в позові відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 (колегія суддів у складі: Россолов В.В., Гетьман Р.А., Тихий П.В.) рішення господарського суду Харківської області від 07.04.2016 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Розірваго договір від 04.12.2013, укладений між Державним підприємством "Завод ім. В. О. Малишева" та Харківською філією Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту".

В касаційній скарзі Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в собі Харківської філії просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 скасувати, рішенням господарського суду Харківської області від 07.04.2016 залишити в силі. В обґрунтування посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 651 ЦК України, ст. 32-34 ГПК України.

ДП "Завод ім. В.О. Малишева" проти вимог касаційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві, та просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.12.2013 між ДП "Завод ім. В. О. Малишева" (позивач) та Харківською філією ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (відповідач) був укладений договір, відповідно до п. 1.1 якого, предметом цього договору є регулювання взаємовідносин сторін при реалізації права сумісного користування залізничним стрілочним переводом №1-Ч та 10 м залізничного шляху від граничного стовпчику стрілочного переводу №1-Ч до знаку "Межа під'їзного шляху" відповідача, які розташовані за адресою: м. Харків, станція Харків-Балашовський.

У зв'язку з систематичним порушенням взятих на себе зобов'язань з боку відповідача, ДП "Завод ім. Малишева" листом № 4148/92 від 30.10.2015 повідомило останнього про порушення умов договору та невиконання взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим повідомило про свою відмову від спірного договору.

Листом від 28.12.2015 № 5060/16 ДП "Завод ім. В.О. Малишева" повторно повідомило відповідача про систематичне порушення ним п.п. 2.2.1, 2.2.2 договору та заявило про свою відмову та про припинення сервітут.

Відповідач не погодився з такою відмовою, у зв'язку з чим позивач - Державне підприємство "Завод ім. В.О. Малишева", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить розірвати договір від 04.12.2013, укладений між Державним підприємством "Завод ім. В. О. Малишева" та відповідачем - Харківською філією приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", мотивуючи свої вимоги істотним порушенням відповідачем умов вказаного договору.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з того, що відповідачем доведено самостійне усунення недоліків встановлених в актах комісійного квартального огляду під'їзного шляху ДП "Завод ім. В. О. Малишева", тобто останнім забезпечено нормальне функціонування та підтримку в належному технічному стані спірного майна, а відтак твердження позивача про те, що ДП "Завод ім. В. О. Малишева" був значною мірою позбавлений того, на що розраховував при укладенні договору, не відповідають дійсності.

Апеляційний господарський суд, переглянувши матеріали справи в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 99-101 ГПК України, встановив, що позивачем доведено істотність порушення Харківською філією ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" умов договору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, а спірний договір розірванню.

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом цього договору є регулювання взаємовідносин сторін при реалізації права сумісного користування залізничним стрілочним переводом №1-Ч та 10 м залізничного шляху від граничного стовпчику стрілочного переводу №1-Ч до знаку "Межа під'їзного шляху" відповідача, які розташовані за адресою: м. Харків, станція Харків-Балашовський.

Згідно з ч. 1 ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Таким чином, виходячи зі змісту договору та положень законодавства України спірний договір є договором сервітуту.

Пунктом 2.2.1 договору передбачено, що відповідач зобов'язаний забезпечувати нормальне функціонування та підтримку в належному технічному стані стрілочного переводу №1-Ч та 10 м залізничного шляху від граничного стовпчику стрілочного переводу №1-ч до знаку "Межа під'їзного шляху" відповідача.

Пунктом 2.2.2 договору встановлено обов'язок відповідача здійснювати виконання та необхідне фінансування усіх необхідних в процесі експлуатації ремонтних робіт стрілочного переводу №1-Ч та 10 м залізничного шляху від граничного стовпчику стрілочного переводу №1-4 до знаку "Межа під'їзного шляху" відповідача.

Відповідно до п. 2.3.1 договору, будь-яка сторона має право вимагати від іншої сторони, яка порушує умови даного договору, в найкоротшій термін усунути виявлені порушення.

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України (п.3.1 Договору).

Відповідно до ст. 406 ЦК сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення. Власник земельної ділянки має право вимагати припинення сервітуту, якщо він перешкоджає використанню цієї земельної ділянки за її цільовим призначенням. Сервітут може бути припинений в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Виходячи зі змісту договору, при укладенні спірного договору, позивач розраховував, що він буде мати можливість сумісно користуватись спірним майном, а відповідач буде забезпечувати нормальне функціонування та підтримку в належному технічному стані зазначене майно.

Таким чином, враховуючи предмет спірного договору, істотність порушення відповідачем договірних зобов'язань та завдана цим порушенням шкода, полягає у доведеності факту невиконання відповідачем забезпечення нормального функціонування та підтримки в належному технічному стані зазначеного майна, та понесення позивачем у зв'язку з таким невиконанням шкоди, у вигляді самостійного проведення ремонту та здійснення відповідних фінансових затрат.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в підтвердження того, що майно протягом дії спірного договору знаходилось в неналежному технічному стані, що свідчить про наявніть істотних порушень відповідачем умов спірного договору, позивачем надано акти комісійного огляду під'їзного шляху ДП "Завод ім. В. О. Малишева" від 16 січня 2014 року, 10 квітня 2014 року, 20 жовтня 2014 року, 04 лютого 2015 року, 15 квітня 2015 року, 16 липня 2015 року, 13 серпня 2015 року, 19 жовтня 2015 року, 10 листопада 2015 року, 19 січня 2016 року.

В підтвердження того, що саме позивач здійснював усунення технічних недоліків, ремонт та утримання майна суду були надані письмові докази: акти комісійних оглядів за 2014, 2015, 2016 роки, лист начальника станції Харків-Балашовський № 118 від 19.10.2015, копії договорів на ремонт під'їзного шляху № 2910/1-1088дп від 29.10.2014 з актом виконаних робіт, лист ТОВ "БМП-164", банківські виписки, службові записки, в т.ч. про усунення недоліків згідно акту, дефектний акт, відповіді позивача на акти комісійного огляду.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 29.10.2014 між ДП "Завод ім. В. О. Малишева" (Замовник) та ТОВ "БМП-164" (Виконавець) було укладено договір підряду №2910/1-1088дп відповідно до умов якого Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався виконати середній ремонт під'їзного залізничного шляху Замовника.

ТОВ "БМП-164" в повному обсязі відповідно до умов Договору виконано ремонт під'їзного залізничного шляху ДП "Завод ім. В. О. Малишева", про що сторонами складено та підписано акт №1 приймання виконаних підрядних робіт за грудень 2014 р. Позивачем здійснено оплату по договору №2910/1-1088дп від 29 жовтня 2014 р. за виконаний ремонт під'їзного залізничного шляху в сумі 153312,00 грн.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що саме позивачем доведено факт виконання ремонтних робіт по усуненню недоліків, встановлених в актах комісійного огляду. Наданий відповідачем доказ свідчить про самостійне усунення лише двох недоліків, встановлених актом комісійного огляду від 19 жовтня 2015 року, в той час як їх загальна кількість, яка повинна бути усунена з боку відповідача із зазначенням відповідного запису, враховуючі лише надані позивачем акти комісійного огляду за підрахунком суду становить 70.

Разом з тим безпосередній обов'язок Харківської філії ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", як сторони договору сервітуту від 04.12.2013, полягав у самостійному виконанні ремонтних робіт по усуненню відповідних недоліків, безпосередньо й шляхом власного фінансування таких робіт.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції, вірно зазначив, що самостійне забезпечення нормального функціонування та підтримки в належному технічному стані зазначеного у договорі майна, та понесення у зв'язку з таким невиконанням шкоди, у вигляді проведення ремонту та здійснення відповідних фінансових затрат, свідчить про порушення Харківською філією ПАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" обов'язкової умови надання майна в безоплатне користування, а відтак і неможливість досягнення ДП "Завод ім. В. О. Малишева" цілей договору та позбавлення того, на що останній розраховував при укладенні договору.

Оскільки судом першої інстанції не було надано належної правової оцінки спірним правовідносинам, а також всім доказам в їх сукупності, не було досліджено фактичні обставини справи, а надано перевагу позиції відповідача та прийнято, як достовірний доказ надані ним письмові пояснення без жодної прив'язки до існуючих належних доказів фактичного виконання ним ремонтних робіт, суд апеляційної інстанції підставно скасував рішення місцевого суду, правомірно зазначивши про підтверджену матеріалами справи істотність порушення відповідачем умов договору, що є, в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України, безпосередньою підставою для розірвання договору.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, твердження, зазначені в касаційній скарзі, про помилковість висновків апеляційного суду, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні. Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в собі Харківської філії залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 по справі №922/186/16 залишити без змін.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Білошкап О.В.

Катеринчук Л.Й.