ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 920/75/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Кравчук Г.А., Рогач Л.І.за участю представників:від позивача:ОСОБА_4, представник за дов.;від відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_5на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016р.у справі господарського суду№920/75/16 Сумської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6провизнання незаконним та скасування рішення, внесення змін до визнання недійсним пункту договору та зобов'язання вчинити певні діїВ С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, звернувся до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про визнання недійсним п. 4.2 договору оренди №11/14 від 11.04.2014р. нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 275 кв.м, в частині: "Пропозиція щодо розміру орендної плати у цьому разі вносяться за ініціативою орендодавця з направленням орендарю рекомендованого листа чи вручення особисто під розпис додаткової угоди до цього договору, який підписується сторонами на протязі 3 (трьох) днів з моменту отримання особисто чи такого рекомендованого листа орендарем. У разі недосягнення сторонами згоди щодо розміру орендної плати на наступний період даний договір автоматично припиняє свою дію з 4-го (четвертого) дня з дня отримання такого додатку орендарем."; про зобов'язання відповідача виконувати умови договору оренди №11/14 від 11.04.2014р. нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 275 кв.м, укладеного між сторонами, та не чинити перешкод позивачу у користуванні орендованим приміщенням.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.03.2016р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016р. у справі №920/75/16, відмовлено у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 від про забезпечення позову. Відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.09.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 03.10.2016р. №08.03-04/4748 у зв'язку з перебуванням судді Дроботової Т.Б. на лікарняному, призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі №920/75/16, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Кравчук Г.А., Рогач Л.І.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 04.10.2016р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги. Відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 11.04.2014р. між позивачем та відповідачем укладений договір №11/14 оренди нежилого приміщення, відповідно до умов якого, відповідач передає у тимчасове оплатне володіння та користування, а позивач приймає по акту прийому-передачі нежиле приміщення загальною площею 275 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, для розміщення об'єкта громадського харчування. Термін дії договору встановлений з 11.04.2014р. до 10.04.2017р. з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення.

Факт передачі в оренду позивачу приміщення підтверджується актом приймання-передачі від 11.04.2014р.

Відповідно до п. 4.1 договору базова ставка орендної плати за використання об'єкта оренди до 12.04.2015р. складає 7000 грн.: з 11.04.2014р. по 11.05.2014р. 7000грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується як базова ставка орендної плати збільшена на індекс інфляції за розрахунковий місяць.

Згідно з п. 3.1.3 договору, відповідач зобов'язується забезпечити позивача доступом до мережі Інтернет, водопостачання, водовідведення, теплопостачання, газопостачання, електропостачання та інші. Відповідач не має права на відключення або втручання в забезпечення позивача комунальними послугами, крім випадку наявності боргу за такі послуги. Неможливість користування позивачем комунальними послугами з вини відповідача є збитками позивача та звільняє його від плати як за ненадані послуги, так і за користування об'єктом оренди.

Після 12.03.2015р. сторони визначають розмір орендної плати на наступний період дії договору оренди. Пропозиція щодо розміру орендної плати у цьому разі вносяться за ініціативою орендодавця з направленням орендарю рекомендованого листа чи вручення особисто під розпис додаткової угоди до цього договору, який підписується сторонами на протязі 3 (трьох) днів з моменту отримання особисто чи такого рекомендованого листа орендарем. У разі недосягнення сторонами згоди щодо розміру орендної плати на наступний період даний договір автоматично припиняє свою дію з 4-го (четвертого) дня з дня отримання додаткової угоди орендарем (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 6.4 договору, договір припиняється, зокрема, у випадку, передбаченому п. 4.2. договору.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.03.2015р. між цими ж сторонами укладена додаткова угода до вищезазначеного договору оренди, відповідно до умов якої п. 4.1., 4.2. договору викладено у новій редакції:

Розмір орендної плати за використання об'єкта оренди з 12.04.2015р. до 12.01.2016р. складає 19250грн. (п. 4.1 договору).

Після 12.01.2016р. сторони визначають розмір орендної плати на наступний період дії договору оренди. Пропозиція щодо розміру орендної плати у цьому разі вносяться за ініціативою орендодавця з направленням орендарю рекомендованого листа чи вручення особисто під розпис додаткової угоди до цього договору, який підписується сторонами на протязі 3 (трьох) днів з моменту отримання особисто чи такого рекомендованого листа орендарем. У разі недосягнення сторонами згоди щодо розміру орендної плати на наступний період даний договір автоматично припиняє свою дію з 4-го (четвертого) дня з дня отримання такого додатку орендарем (п. 4.2 договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Загальні засади цивільного законодавства встановлені в ст. 3 ЦК України. До цього переліку належить, зокрема, свобода договору.

За змістом положень ст.ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України).

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх його істотних умов, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами у даній справі досягнуто згоди і погоджено істотні умови договору оренди №11/14 від 11.04.2014р. та те, що договір підписаний позивачем без заперечень та зауважень.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ст. 286 ГК України).

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Загальні підстави припинення зобов'язань визначено у ст. 598 ЦК України, згідно з якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Загальні умови припинення господарських зобов'язань визначено також ст. 202 ГК України, за змістом якої господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що визначені сторонами у п. 4.2 умови договору щодо порядку внесення змін до договору в частині розміру орендної плати на наступний період та припинення дії договору у випадку недосягнення сторонами згоди щодо її розміру не суперечить чинному законодавству та приписи ст.ст. 188, 291 ГК України та ст. 781 ЦК України, на які посилався позивач в обґрунтування позовних вимог не містять заборони на врегулювання між сторонами в договірному порядку таких умов.

Отже, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним оскаржуваного п. 4.2 договору оренди №11/14 від 11.04.2014р.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.01.2016р. відповідач направляв позивачу проект додаткової угоди до вищезазначеного договору оренди щодо викладення пунктів 4.1 та 4.2 договору у новій редакції стосовно розміру орендної плати та періоду перегляду зміни розміру плати за користування майном.

Позивач, в свою чергу, звертався до відповідача з пропозицією тимчасово знизити розмір орендної плати (лист від 15.01.2016р.), на що отримав відповідь (лист від 28.01.2016р.) про припинення дії договору у зв'язку з непогодженням розміру орендної плати та не підписанням додаткової угоди до договору.

Господарські суди попередніх інстанцій з огляду п. 4.2 та п. 6.4 договору зазначили, що договір є припиненим, а відтак мотивовано дійшли висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виконувати умови договору оренди №11/14 від 11.04.2014р. та не чинити перешкод позивачу у користуванні орендованим приміщенням є необґрунтованими.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що як зазначається в ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено ст. 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають наданим доказам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права, оскільки господарські суди попередніх інстанцій в порядку ст.ст. 43, 47, 33, 34, 35, 43, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, вірно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги фактично ідентичні доводам апеляційної скарги, яким надана правова оцінка Харківським апеляційним господарським судом.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016р. у справі №920/75/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016р. у справі №920/75/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Г.А. Кравчук Суддя Л.І. Рогач