ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 920/433/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Жукової Л.В. (доповідач),суддів:Погребняка В.Я., Білошкап О.В.розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на рішеннягосподарського суду Сумської області від 22.02.2016та постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.05.2016у справі № 920/433/15 господарського суду Сумської області за позовом1. ОСОБА_5 2. ОСОБА_4 3. ОСОБА_6доФонду Державного майна України про скасування наказу Фонду Державного майна України від 27.02.2015 № 266за участю представників сторін: Фонду Державного майна України - Ковтяги О.В.; ОСОБА_4 - ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ :

В червні 2015 року ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 звернулися до господарського суду Сумської області із позовом до Фонду Державного майна України в якому просили скасувати Наказ Фонду державного майна України від 27.02.2015 №266.

Рішенням господарського суду Сумської області від 24.07.2015 року у справі № 920/433/15 у задоволені позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі №920/433/15 апеляційну скаргу першого позивача задоволено. Рішення господарського суду Сумської області від 24 липня 2015 року у справі №920/433/15 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Скасовано Наказ Фонду державного майна України від 27.02.2015 № 266.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2015 у справі №920/433/15 касаційну скаргу Фонду Державного майна України частково задоволено. Рішення господарського суду Сумської області від 24.07.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі №920/433/15 скасовано. Справу №920/433/15 передано до господарського суду Сумської області на новий розгляд.

Таке рішення суд касаційної інстанції обґрунтував тим, що під час розгляду даної справи суди попередніх інстанцій, обмежившись застосуванням до спірних правовідносин положень Закону України "Про акціонерні товариства" та Кодексу законів про працю України та не врахували, що ПАТ "Сумихімпром" перебуває у процедурі санації, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах та здійснили судовий розгляд без з'ясування всіх обставин та застосування відповідного законодавства у даному спорі.

Під час нового розгляду справи, 22.02.2016 господарським суду Сумської області винесено рішення у справі № 920/433/15 (Суддя - Резніченко О.Ю.), яким у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_4 із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення господарського суду Сумської області від 22.02.2016 року у справі № 920/433/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Судові витрати просив покласти на відповідача.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі №920/433/15 (Колегія суддів: Тарасова І.В. - головуючий; Білоусова Я.О.; Шевель О.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_4, м. Суми залишено без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 22.02.2016 року у справі №920/433/15 залишено без змін.

Не погодившись із наведеними рішеннями попередніх судових інстанцій ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 та рішення господарського суду Сумської області від 22.02.2016 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги повністю задовольнити, а наказ Фонду державного майна України від 27.02.2015 №266 скасувати, пославшись на порушення та невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.07.2012 №469-р "Питання державної холдингової компанії "Титан України" державний пакет акцій ПАТ "Сумихімпром" у розмірі 100 відсотків статутного капіталу товариства був вилучений із статутного капіталу ПАТ "ДХК "Титан України" та переданий в управління Фонду державного майна України.

Згідно наказів Фонду державного майна України від 21.05.2013 №670 та від 17.10.2013 №3124 проведено пільговий продаж акцій ПАТ "Сумихімпром", за результатами якого 27 осіб придбали 0,00475% акцій ПАТ "Сумихімпром", що еквівалентно 82620 акцій (загальна номінальна вартість 20655 грн.) на загальну суму 10327,00 грн.

Громадяни ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 згідно довідки №1627 від 10.03.2015 володіють 3060 шт. простих іменних акцій (0,0002%) кожен, Держава в особі Фонду державного майна України є власником 99,9953% простих іменних цінних паперів ПАТ "Сумихімпром".

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 27.02.2015 №266 припинено контракт №697 від 01.03.2013 з керівником виконавчого органу ПАТ "Сумихімпром" ОСОБА_11, а також припинено виконання ОСОБА_11 повноважень голови правління ПАТ "Сумихімпром", що стало підставою для подання ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 позову до господарського суду сумської області, який мотивований тим, що своїм рішенням Фонд державного майна України порушив їх права як акціонерів ПАТ "Сумихімпром", оскільки він не є єдиним акціонером та не має права самостійно приймати рішення щодо припинення повноважень голови правління ПАТ "Сумихімпром".

Вимоги позивачів ґрунтуються на порушенні відповідачем їх корпоративних прав шляхом прийняття Наказу №266 від 27.02.2015, з посиланням на той факт, що на час прийняття оскаржуваного Наказу Фонд державного майна вже не був єдиним акціонером ПАТ "Сумихімпром", а тому не мав права одноособово приймати рішення щодо припинення повноважень голови правління ПАТ "Сумихімпром".

Також позивачі зауважували, що в порушення ст. 35 Закону України "Про акціонерні товариства", відповідачем не дотримано процедуру скликання загальних зборів акціонерів товариства та порушено права позивачів обирати і бути обраним до органів управління та контролю товариства (п. 4.4.2 та п. 4.4 Статуту ПАТ "Сумихімпром").

Виконавши вказівки Вищого господарського суду України, що зазначені у постанові від 15.12.2015 у даній справі, тобто, розглянувши справу із застосуванням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції, рішення якого підтримав і апеляційний господарський, відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що у даному господарському спорі права позивачів на участь у діяльності товариства відповідачем не порушені, оскільки акціонери не могли вирішувати питання стосовно діяльності товариства, обирати і бути обраними через те, що право управління товариством, в силу Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", перейшло до керуючого санацією. Дійшовши висновку, що Наказ відповідача, за своєю правовою природою, лише підтверджує та фіксує факт спливу строку і припинення дії Контракту та жодним чином не стосується повноважень ОСОБА_11, як керуючого санацією, місцевий господарський суд у задоволенні позовних вимог відмовив за їх неправомірністю та недоведеністю.

Погоджуючись із наведеними висновками, колегія суддів виходить з такого.

Згідно ч.1 ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

У ч.1 ст. 32 Закону України "Про господарські товариства" та ч.1 ст. 159 Цивільного кодексу України передбачено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. Вказаними статтями та ст. 33 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено компетенцію загальних зборів акціонерного товариства.

Згідно із ч.1 ст. 51 вказаного Закону та ст.160 ЦК України, в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу.

Відповідно до ст. 58 цього Закону та ст.161 ЦК України, виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом.

Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) чи одноособовим (директор, генеральний директор).

Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Разом з тим, судами встановлено, що 24.10.2011 порушено провадження у справі №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" за загальною процедурою згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №2343-ХІІ, до внесення змін Законом України №4212-VІ від 22.12.2011 р., далі - Закон про банкрутство).

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону про банкрутство, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

З моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 30.10.2012 у справі №5021/2509/2011, зокрема, введено процедуру санації ПАТ "Сумихімпром" строком на 12 місяців. Керуючим санацією призначено його керівника - голову правління ПАТ "Сумихімпром" ОСОБА_11

Судами встановлено, що на час прийняття оскаржуваного наказу, ПАТ "Сумихімпром" знаходилось в особливому режимі - у процедурі санації, передбаченому положеннями Закону про банкрутство, а ОСОБА_11 у відповідності із ухвалою господарського суду був призначений керуючим санацією товариства та діяв у межах повноважень, наданих зазначеним Законом.

За змістом приписів статті 1 Закону про банкрутство, санація - це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

При цьому, у відповідності до п. 4 статті 17 Закону про банкрутство, з дня винесення ухвали про санацію, керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 Закону; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією; у разі дострокового припинення процедури санації у зв'язку з укладенням мирової угоди або погашенням вимог кредиторів, керуючий санацією продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника.

Отже, виконуючи свої функції, керуючий санацією поєднує в одній особі повноваження керівника та органів управління боржника.

За змістом ч. 8 ст. 17 Закону про банкрутство, керуючий санацією може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень керуючого санацією, про що виноситься ухвала у таких випадках: за його заявою; на підставі рішення комітету кредиторів у разі невиконання чи неналежного виконання ним своїх обов'язків. При цьому комітет кредиторів повинен запропонувати кандидатуру іншого керуючого санацією.

У відповідності до п. 13 ст. 53 Закону про банкрутство, за поданням комітету кредиторів або розпорядника майна керуючий санацією - керівник боржника може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень керуючого санацією. Тобто заміна керуючого санацією може відбуватися лише з дозволу суду та за поданням розпорядника майна або комітету кредиторів.

Таким чином, вищенаведені правові норми свідчать про те, що повноваження керуючого санацією - голови правління можуть бути припинені виключно господарським судом у випадках, встановлених ст. 17 Закону про банкрутство.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками попередніх судових інстанцій, який викладено з урахуванням вказівок постанови Вищого господарського суду України від 15.12.2015 у справі №920/433/15, про те, що з моменту введення процедури санації та призначення керуючого санацією, керуючий санацією володіє трудовою правосуб'єктністю роботодавця, а статус керівника боржника поєднується зі спеціальним статусом керуючого санацією, який є самостійним учасником у справі про банкрутство та призначається та звільняється в порядку, встановленому Законом про банкрутство господарським судом, який розглядає справу про банкрутство шляхом винесення відповідних процесуальних документів.

Враховуючи, що ухвалою господарського суду Сумської області суду від 30.10.2012 у справі № 5021/2509/2011 керуючим санацією ПАТ "Сумихімпром" було призначено ОСОБА_11, повноваження загальних зборів та наглядової ради було припинено.

Проаналізувавши обставини, які стали підставою звернення до суду з позовом , а також враховуючи умови та порядок здійснення господарської або будь-якої іншої діяльності товариства, яке перебуває у процедурі банкрутства з урахуванням вимог, встановлених Законом про банкрутство, який є пріоритетним по відношенню до інших нормативних актів, суд касаційної інстанції вважає правомірним висновок про те, що приймаючи спірний наказ №266 від 27.02.2016, відповідачем не було порушено права позивачів на участь у діяльності товариства, оскільки акціонери не могли вирішувати питання стосовно діяльності товариства, обирати і бути обраними, оскільки право управління товариством, перейшло до керуючого санацією.

Водночас, спірним наказом Фонду державного майна було лише підтверджено факт сплину строку і припинення дії Контракту, що також підтверджується рішенням апеляційного суду міста Києва від 20.10.2015 у справі № 757/13532/15-ц та жодним чином не стосується повноважень ОСОБА_11, як керуючого санацією, оскільки в силу вимог ст. 53 Закону про банкрутство такі повноваження могли бути припинені виключно господарським судом, який розглядає справу про банкрутство.

Відповідно до ч.2 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час розгляду даної справи судами фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки господарських судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка, доводи касаційної скарги ОСОБА_4 не спростовують обґрунтованості висновків першої та апеляційної інстанцій, оскільки судами правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 22.02.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у справі № 920/433/15 залишити без змін.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді В.Я. Погребняк

О.В. Білошкап