ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 911/713/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бакуліної С.В. (доповідач),суддів :Поляк О.І., Мачульського Г.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиДочірнього підприємства "Біріт-Надія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.06.2016у справі№ 911/713/16господарського суду Київської області за позовомДочірнього підприємства "Біріт-Надія"доПриватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми "Конкорд-Гей"провизнання недійсним договору з додатковими угодами до нього

в судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:Мілованов А.В. (довіреність від 02.01.2016) Борисенко А.М. (довіреність №307 від 30.06.2014)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Рябцева О.О.) від 07.04.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Рябуха В.І., судді - Калатай Н.Ф., Ропій Л.М.) від 22.06.2016, у справі №911/713/16 в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі Дочірнє підприємство "Біріт-Надія" просить скасувати ухвалені по справі судові акти та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.92, 97, 145, 203, 207, 215, 216, 232, 237, 258 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст.42, 43, 21, 22, 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Дочірнє підприємство "Біріт-Надія" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватної науково-дослідної та комерційно-консультативної фірми "Конкорд-Гей" про визнання договору купівлі-продажу техніки від 18.04.2012 №224Т-2012 з додатковими угодами від 29.08.2012 №1, від 13.02.2014 №2 та від 24.06.2014 №3 недійсним. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що: - ціна вказаного договору визначена в іноземній валюті (Євро), що не відповідає вимогам чинного законодавства України, зокрема ч.1 ст.192 та п.1 ст.524 ЦК України, ст.198 Господарського кодексу України (далі ГК України); - оскаржуваний договір та додаткові угоди до нього зі сторони позивача підписано директором позивача без відповідних повноважень на їх підписання; - додаткову угоду №3 від 24.06.2014 вчинено під впливом обману, оскільки зміни вартості у зв'язку із зміною валютного курсу, внесенні до договору її умовами, повинні фіксуватись відповідним документом та погоджуватись сторонами договору, щоб позивач зміг відобразити суму заборгованості, яка підлягає погашенню, однак, відповідні документи складені не були, що свідчить про те, що відповідач не розглядав застосування курсової різниці під час дії договору. 31.03.2016 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання, у якому представник позивача просив суд призначити у справі судову експертизу, обґрунтоване тим, що підпис, нанесений на додатковій угоді №3 від 24.06.2014, не належить директору дочірнього підприємства "Біріт-Надія" ОСОБА_8

Судами встановлено таке.

18.04.2012 між Дочірнім підприємством "Біріт-Надія" (покупець) та Науково-дослідною та комерційно-консультативною фірмою "Конкорд-Гей" (продавець) укладено договір купівлі-продажу техніки №224Т-2012 (надалі договір), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця наступну техніку: Трактор КСЕРІОН 3800 TRAC, новий, виробництва фірми КЛААС (ФРН) в кількості одна шт. (далі - техніка), за ціною, в порядку та строки, передбачені цим договором.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна на техніку є договірною, встановлюється за згодою сторін і визначається розрахунковим шляхом з урахуванням п.3.3., виходячи із базової ціни техніки, визначеної на день підписання цього договору в специфікації (додаток №1).

Згідно з п.3.2. договору загальна сума договору складає 189 900,00 євро, що еквівалентно 2 005 344,00 грн, у тому числі ПДВ 334 224,00 грн, виходячи з курсу продажу євро на МБВБ на дату, що передує даті укладення цього договору - 10,56 грн за 1 євро.

Загальна сума, яка підлягає оплаті за техніку, еквівалентна 189 900,00 євро, і у разі зміни середнього курсу продажу євро на МБВБ визначається розрахунковим шляхом без додаткового узгодження сторін. Крім того здійснюються платежі за відстрочку оплати в розмірі 1,2%, виходячи із розрахунку за повний місяць (0,04% за день) від заборгованості по договору, яка залишилася неоплаченою на дату кожного платежу, починаючи з 20.04.2012 (п.3.3. договору).

Платежі, передбачені цим договором, здійснюються покупцем у такому порядку і терміни:

- платіж №1: термін платежу - 20.04.2012, сума оплати - 75 750,00 євро;

- платіж №2: термін платежу - 05.09.2012, сума оплати - 114 150,00 євро, кількість днів відстрочки - 139, сума % за відстрочку оплати - 5,56, сума відстрочених платежів - 114 150,00 євро, сума платежу за відстрочку оплати - 6 346,74 євро (п.3.4 договору).

Відповідно до пункту 3.4.1. договору остаточний розрахунок здійснюється покупцем до 05.09.2012 у гривнях з урахуванням п.п.3.3., 3.4. даного договору.

Згідно з п.3.4.2. договору у разі здійснення розрахунку частинами, кожна сплачена сума в гривнях зараховується в оплату в євро за курсом продажу євро на МБВБ на дату, що передує дню оплати відповідно до п.3.3. договору.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що всі розрахунки за цим договором здійснюються в гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, за курсом продажу євро на МБВБ на дату, що передує дню перерахування (за інформацією Фінанси ЮА htt://www.finance.ua).

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним (п.7.5. договору).

19.04.2012 між продавцем та покупцем підписано видаткову накладу №4КГ-000001 та акт приймання-передачі, відповідно до якого ПНДККФ "Конкорд-Гей" передала, без права власності, а ДП "Біріт-Надія" прийняло трактор КСЕРІОН 3800 TRAC, новий в кількості одна одиниця, заводським номером №78101370 в комплектації згідно додатку №1 до договору.

29.08.2012 між продавцем та покупцем укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору, якою п.3.4. договору викладено в наступній редакції: "Платежі, передбачені цим договором, здійснюються покупцем у такому порядку і терміни:

- платіж №1: термін платежу - 20.04.2012, сума оплати - 75 750,00 євро;

- платіж №2: термін платежу - 01.12.2012, сума оплати - 114 150,00 євро, кількість днів відстрочки - 225, сума % за відстрочку оплати - 9, сума відстрочених платежів - 114 150,00 євро, сума платежу за відстрочку оплати - 10 273,50 євро".

Згідно з п.3.4.1. додаткової угоди від 29.08.2012 №1 остаточний розрахунок здійснюється покупцем до 01.12.2012 у гривнях, з урахуванням п.п.3.3, 3.4 даного договору.

13.02.2014 між продавцем та покупцем укладено додаткову угоду №2 до договору, якою сторони домовились п.3.4. договору викласти в наступній редакції:

"3.4. Платежі, передбачені цим договором, здійснюються покупцем у порядку і терміни:

3.4.1. Попередньо, після підписання сторонами даного договору, але не пізніше 18 лютого 2014, покупець сплачує в гривнях 20% від загальної суми договору, що еквівалентно 37 980,00 євро, в т.ч. ПДВ, з урахуванням п.3.5 договору, та надає необхідні фінансові документи в банківську установу для прийняття рішення по кредитуванню придбання техніки та оперативно реагує на додаткові запити банку.

3.4.2. Покупець передає продавцю гарантійний лист банку про наявність рішення цільового кредитування придбання техніки по даному договору в строк до 04.03.2014.

3.4.3. На протязі 5 робочих днів з дати виконання п.п.3.4.1., 3.4.2. даного договору покупцем, продавець передає покупцю повний пакет документів необхідних для реєстрації відповідної техніки в органах Держтехнагляду та підтвердження права власності на техніку перед банком, для передачі її в заставу.

3.4.4. Покупець, після отримання від продавця вказаного в п.3.4.3. договору пакета документів, здійснює реєстрацію техніки та оформлення договору її застави в порядку забезпечення виконання зобов'язань перед банком та сплачує в гривнях продавцю в строк до 11 березня 2014 залишок від загальної вартості поставленої техніки еквівалентно 151 920,00 євро, з урахуванням п.3.2. та п.п.3.3., 3.5. договору".

24.06.2014 між продавцем та покупцем укладено додаткову угоду №3 до договору, якою сторони в п.1 встановили, що станом на 24.06.2014 у покупця існує заборгованість за договором перед продавцем, в гривні еквівалентно 150361,95 євро. Гривневий еквівалент 114 048,81 євро - заборгованість за техніку, що була передана покупцю за договором (п.1.1). Гривневий еквівалент 36 313,14 євро - заборгованість, що виникла внаслідок несплати відсотків за відсрочку оплати вартості техніки (п.1.2).

Згідно з п.2 додаткової угоди від 24.06.2014 №3 покупець зобов'язується сплатити продавцю частину заборгованості згідно з п.1.1. цієї додаткової угоди, в розмірі 1 200 000 грн, що еквівалентно 73 755,38 євро, виходячи з курсу 16,27 грн/євро в строк до 05.07.2014 за рахунок кредитних коштів.

Покупець зобов'язується сплатити продавцю решту суми заборгованості згідно з п.1.1. цієї додаткової угоди в гривні еквівалентно 40 293,43 євро за курсом продажу євро на МБВВ на дату, що передує дню оплати (згідно інформації на сайті htt://www.finance.ua) в строк до 01.09.2014 (п.3 додаткової угоди від 24.06.2014 №3).

Вирішуючи спір у справі та відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з такого.

Частина 1 ст.215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1 ст.203 ЦК України).

Відповідно до ч.4 ст.179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом ч.1 ст.189 ГК України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюті України як єдиний законний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договору грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Враховуючи те, що умови оспорюваного правочину та додаткових угод до нього узгоджуються з вимогами чинного законодавства, при їх укладенні позивач не заперечував проти їх умов, суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що сторонами дотримано вимог ст. 524 ЦК України.

За приписами ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Таким чином, всі обмеження цивільної дієздатності представництва юридичної особи є чинними за умови, якщо юридична особа доведе, що її контрагент за спірним договором знав або повинен був знати про встановлені обмеження, але, не зважаючи на це, вчинив оспорюваний правочин, який, при цьому, не отримав наступного схвалення особою, яку представляють, шляхом вчинення конклюдентних дій (ст.241 ЦК України).

Відповідно до ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі - Закон) державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Порядок проведення державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців включає, зокрема: перевірку комплектності документів, які подаються державному реєстратору, та повноти відомостей, що вказані в реєстраційній картці; перевірку документів, які подаються державному реєстратору, на відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації; внесення відомостей про юридичну особу або фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру; оформлення і видачу виписки з Єдиного державного реєстру.

Згідно зі ст.16 цього Закону єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ст. 17 Закону).

Приписами ст.18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відтак, внесення в Єдиний державний реєстр відомостей, зокрема, відносно осіб, уповноважених на підписання договорів від імені товариства, є кінцевим результатом процесу, що здійснюється шляхом прийняття органами суб'єкта господарювання відповідних рішень та засвідчення цих обставин державою перед невизначеним колом учасників цивільного обороту. Тобто, у такий спосіб презюмується, зокрема, наявність в особи, що зазначена в реєстрі, відповідних повноважень.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, виданого станом на 18.04.2012, вбачається, що ОСОБА_7 є особою уповноваженою представляти юридичну особу (позивача) у правовідносинах з третіми особами та має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори. Інформація про обмеження у керівника (підписанта) ДП "Біріт-Надія" щодо представництва від імені юридичної особи - відсутня.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо безпідставності доводів позивача про недійсність спірного правочину як такого, що вчинений представником позивача з перевищенням повноважень (ст.ст.92, 241 ЦК України).

Безпідставність зазначених доводів скаржника також вбачається з встановлених судами обставин отримання 05.07.2014 Мовчаном О.С. (новим директором позивача, повноваження якого не оспорюються) довідки відповідача №352 від 04.07.2014 про перехід 04.07.2014 до позивача права власності на трактор колісний CKAAS XERION 3800 TRAC; власноручна розписка Мовчана О.С. скріплена печаткою ДП "Біріт-Надія" (а.с.116), що з огляду на приписи ст.241 ЦК України, незалежно від обсягу повноважень попереднього директора ДП "Біріт-Надія", свідчить про схвалення позивачем спірного правочину.

Крім того, зміст викладених в касаційній скарзі доводів щодо необізнаності позивача з існуванням додаткової угоди №3 до спірного договору, яка за твердженнями останнього не підписувалась новим директором - Мовчаном О.С., суперечить іншим доводам, зазначеним в касаційній скарзі - щодо виконання умов договору від 18.04.2012 шляхом сплати наданого рахунку від 30.07.2014, адже визначена сторонами в додатковій угоді №3, яка є невід'ємною частиною договору від 18.04.2014, сума заборгованості 1 200 000,00 грн, що є еквівалентом 73 755,38 євро, яка підлягала сплаті позивачем на користь відповідача саме на виконання угоди №3, та сума, яка за твердженням останнього сплачена згідно рахунку від 30.07.2014 - 1 200 000,00 грн співпадають, тоді як в п.3.4. договору до внесення до нього змін сторони визначили сплату платежів траншами в іншому розмірі 75 750,00 євро та 114150,00 євро. Наведене є підставою для висновку про правомірність відмови в задоволенні клопотання позивача про призначення експертизи справжності скріпленого печаткою підпису на правочині особи, яка діяла від імені позивача, при тому, що пізніше юридична особа в особі повноважного представника позивача вчинила конклюдентні дії щодо його схвалення.

Частина 1 ст.230 ЦК України визначає, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Виходячи зі змісту наведеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Втім, жодного із зазначеного вище, позивачем не доведено під час розгляду справи в попередніх судових інстанціях.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки місцевого та апеляційного господарських судів про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтуються на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджуються з приписами чинного законодавства.

Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій безпідставно не розглянуто клопотання про застосування спливу позовної давності, колегією суддів відхиляються, з огляду на таке.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Відповідно до ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Таким чином, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права або охоронюваного законом інтересу особи.

Проте, у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через сплив позовної давності. Якщо ж буде встановлено, що таке право позивача порушено і позовну давність пропущено без поважних причин, суд ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням цього строку, а при визнанні причини його пропуску поважною порушене право має бути захищене (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.12.2007 у справі № 17/255-15/389 та в п.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішення господарських спорів").

В спірних правовідносинах невстановлення попередніми судовими інстанціями порушеного права позивача усувало необхідність розгляду поданого відповідачем клопотання про застосування позовної давності.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Біріт-Надія" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2016 у справі № 911/713/16 залишити без змін.

Головуючий-суддя С. Бакуліна

Судді О. Поляк

Г. Мачульський