ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 910/30632/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого,

Барицької Н.М.,

Кролевець О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні

скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескорт-Вінн'с"

Фонду державного майна України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 липня 2016 року

у справі № 910/30632/15

господарського суду міста Києва

за позовом Фонду державного майна України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескорт-Вінн'с"

про стягнення суми

за участю представників

позивача - Качуровський В.В.

відповідача - Мазур О.В.

ВСТАНОВИВ:

Фонд державного майна України звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескорт-Вінн'с" про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 114992,40 грн., 14430,17 грн. пені та 22945,28 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18 лютого 2016 року (суддя Стасюк С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 114992,40 грн. основного боргу, 4608,53 грн. пені, 14499,24 грн. штрафу та 2011,50 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11 липня 2016 року (судді Алданова С.О., Коршун Н.М., Дикунська С.Я.) рішення господарського суду міста Києва від 18 лютого 2016 року у справі №910/30632/15 змінено, викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції. Позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескорт-Вінн'с" на користь Фонду держаного майна України 114992 грн. 40 коп. основного боргу, 9867 грн. 29 коп. пені, 11499 грн. 24 коп. штрафу. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з зазначеними рішенням та постановою Фонд державного майна України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 липня 2016 року та рішення господарського суду міста Києва від 18 лютого 2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескорт-Вінн'с" також не погоджується з прийнятими у справі процесуальними документами та просить рішення господарського суду міста Києва від 18 лютого 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 липня 2016 року скасувати.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескорт-Вінн'с" та касаційної скарги Фонду державного майна України, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31 березня 2015 року між Фондом державного майна України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ескорт-Вінн'с" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 125, що належить до державної власності.

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 992,7 кв. м, (реєстровий номер 00032945.3.АААДКЕ203), розташоване за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні, 5-А, яке обліковується на балансі Фонду державного майна України, код ЄДРПОУ 00032945 (Балансоутримувач) та належить до сфери управління Фонду державного майна України. Вартість майна визначена згідно з висновком про вартість станом на 30 вересня 2014 року та становить за незалежною оцінкою 3063700,00 грн. без ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення станції технічного обслуговування.

Пунктами 3.1. - 3.7. договору визначено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - лютий 2015 року - 59579,03 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - березень 2015 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць оренди - лютий 2015 року на індекс інфляції за березень 2015 року з врахуванням фактичної кількості діб оренди у березні 2015 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. У разі користування майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування. Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку та Бюджетним кодексом України, чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ст. 526 ЦК України, які кореспондуються з приписами ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

31 березня 2015 року орендар передав, а орендодавець прийняв орендоване приміщення за Актом приймання-передавання нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Остапа Вишні 5-А.

Позивач свої зобов'язання за договором щодо сплати орендних платежів належним чином та у встановлені строки не виконав, у зв'язку з чим допустив заборгованість перед позивачем за період 11 вересня 2015 року до 17 листопада 2015 року у розмірі 114992,40 грн., яка станом на час розгляду даної справи залишається несплаченою.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 14430,17 грн. пені та 22945,28 грн. штрафу.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.7. договору сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Судами попередніх інстанцій вірно здійснено перерахунок пені та зроблений вірний висновок про необхідність її стягнення у розмірі 9867 грн. 29 коп.

Пунктом 3.8 договору передбачено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Суд апеляційної інстанції здійснив перерахунок суми штрафу з урахуванням приписів п. 3.8 договору від суми заборгованості у розмірі 114992,40 грн., дійшов вірного висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача суми штрафу підлягає частковому задоволенню у розмірі 11499,24 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене. Вищий господарський суд України дійшов висновку, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України залишити без задоволення.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ескорт-Вінн'с" залишити без задоволення.

3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 липня 2016 року у справі № 910/30632/15 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Т.Л. Барицька

О. А. Кролевець