ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 910/21939/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоЖукової Л.В. (доповідач)Суддів:Короткевича О.Є., Погребняка В.Я.,розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 01.09.2016у справі № 910/21939/15 господарського суду міста Києваза заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Укркомерцгруп"допублічного акціонерного товариства "Феодосійський механічний завод"про банкрутство за участю представників сторін: ТОВ "Галактик Інвест Груп" - Верховського О.В.,

ОСОБА_4 - ОСОБА_7, ПАТ "Феодосійський механічний завод" - ОСОБА_7, уповноваженої особи акціонерів боржника - ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою попереднього засідання господарського суду м. Києва від 11.08.2016 у справі №910/21939/15 задоволено заяву Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про заміну кредитора у справі № 910/21939/15; замінено кредитора у справі Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва його правонаступником - Правобережним об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві; визнано кредиторами ПАТ "Феодосійський механічний завод": - ТОВ "Укркомерцгруп" на суму 1 907 241,92 грн., з яких: 2 756 грн. - вимоги першої черги, 1 861 567, 88 грн. - вимоги четвертої черги, а 42 918,04 грн. - вимоги шостої черги; - ТОВ "Галактик інвест груп" на суму 627 756,00 грн., з яких: 2 756,00 грн. - вимоги першої черги, а 625 000,00 грн. - вимоги четвертої черги; - ОСОБА_4 на суму 72 436,00 грн., з яких: 2 436,00 грн. - вимоги першої черги, а 70 000,00 грн. - вимоги четвертої черги; - Правобережне об'єднане управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві на суму 116 239,69 грн., з яких: 2 436,00 грн. - вимоги першої черги, а 113 803,69 грн. - вимоги другої черги. Відмовлено ОСОБА_4 у визнанні кредитором ПАТ "Феодосійський механічний завод" на суму 3 737 500,00 грн.; відмовлено ТОВ "Укркомерцгруп" у визнанні конкурсним кредитором ПАТ "Феодосійський механічний завод" на суму 488 921,28 грн.; затверджено реєстр вимог кредиторів на загальну суму 2 723 673,61 грн.; інше.

18.08.2016 ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду зі скаргою, у якій просив: прийняти апеляційну скаргу до провадження; ухвалу суду від 11.08.2016 у справі №910/21939/15 змінити; пункт 3 ухвали господарського м. Києва від 11.08.2015 у справі №910/21939/15 в частині визнання вимог кредитора ОСОБА_4 змінити та викласти в наступній редакції: "- ОСОБА_4 на суму 3 809 936,00 грн., з яких: 2 436,00 грн. - вимоги першої черги, 3 807 500,00 грн. - вимоги четвертої черги; пункт 4 ухвали господарського м. Києва від 11.08.2015 у справі №910/21939/15 виключити; пункт 6 ухвали господарського м. Києва від 11.08.2015 у справі №910/21939/15 змінити та викласти в наступній редакції; затвердити реєстр вимог кредиторів на загальну суму 6 461 173, 61 грн.; в іншій частині ухвалу залишити без змін.".

Водночас у апеляційній скарзі заявник просив поновити строк на апеляційне оскарження.

У заявленому клопотанні про відновлення пропущеного процесуального строку скаржник посилався на те, що строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин, оскільки 11.08.2016 представник ОСОБА_4 не був присутній у судовому засіданні суду першої інстанції, текст ухвали отримав нарочно у суді 16.08.2016 та невідкладно, 18.08.2016, звернувся до суду з апеляційною скаргою

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 (судді: Пантелієнко В.О.- головуючий, Верховець А.А., Остапенко О.М.) відхилено клопотання ОСОБА_4 про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу попереднього засідання господарського суду м. Києва від 11.08.2016 у справі №910/21939/15.

Апеляційну скаргу на ухвалу попереднього засідання господарського суду м. Києва від 11.08.2016 у справі №910/21939/15 (з доданими до неї матеріалами) повернуто ОСОБА_4.

Не погодившись із наведеною ухвалою апеляційного господарського суду, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, просить її скасувати та направити справу на розгляд до апеляційного господарського суду, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом другої інстанції норм процесуального права. Зокрема, заявник зазначає, що апеляційним судом порушено ст. ст. 43, 53, 91, 93 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд не надав оцінки наведеним у клопотанні причинам пропуску процесуального строку.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Так, відмовляючи у відновленні пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції послався у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали на те, що у матеріалах справи відсутня ухвала господарського м. Києва від 11.08.2015, яку апелянт просить змінити, отже суду не зрозуміло, яку саме ухвалу оскаржує ОСОБА_4.

Проте, у резолютивній частині оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції відхилено клопотання ОСОБА_4 про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на ухвалу попереднього засідання господарського суду м. Києва від 11.08.2016 у справі №910/21939/15.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

У статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у відповідній редакції) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення цього строку та, незалежно від поважності причин пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини першої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску строку поважною, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відмовляючи у відновленні пропущеного процесуального строку подання апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не враховано наведені в клопотанні про відновлення строку доводи скаржника щодо залежності виконання при підготовці апеляційної скарги приписів статті 94 Господарського процесуального кодексу України від наявності повного тексту ухвали від 11.08.2016, яку отримано нарочно у суді 16.08.2016, звернення до суду апеляційної інстанції зі скаргою у стислі строки та не надано оцінку поважності причин пропуску скаржником строку з урахуванням наданих доказів.

Колегія суддів Вищого господарського суду України критично ставиться до доводів суду другої інстанції про те, що "суду не зрозуміло" яку саме ухвалу оскаржує заявник (заявник припустився помилки у зазначенні дати оскаржуваної ухвали у прохальній частині апеляційної скарги), з огляду на відсутність у матеріалах справи ухвали господарського м. Києва від 11.08.2015, яку апелянт просить змінити, з огляду на те, що із тексту апеляційної скарги та з її доводів вбачається, що оскарженню підлягає саме ухвала попереднього засідання господарського суду міста Києва від 11.08.2016 у справі №910/21939/15.

Таким чином, Київський апеляційний господарський суд обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених у статті 129 Конституції України щодо забезпечення апеляційного оскарження рішення і фактично ухилився від здійснення визначених законом повноважень.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожний у випадку спору про його цивільні права та обов'язки має право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і неупередженим судом, створеним відповідно до закону, що право доступу до правосуддя, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути певною мірою обмежене державою. Проте такі обмеження не можуть обмежувати право доступу до правосуддя таким чином і такою мірою, що сама його суть виявиться порушеною; зрештою, ці обмеження будуть відповідати пункту 1 статті 6 Конвенції лише за умови, що вони мають законну мету і що існує розумна співмірність між використаним способом і поставленою метою.

За таких обставин оскаржувана ухвала не відповідає положенням процесуального права та підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на стадію прийняття апеляційної скарги ОСОБА_4 до апеляційного провадження.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.09.2016 у справі № 910/21939/15 скасувати.

Справу № 910/21939/15 направити до Київського апеляційного господарського суду на стадію прийняття апеляційної скарги ОСОБА_4 до апеляційного провадження.

Головуючий Л.В. Жукова

Судді О.Є. Короткевич

В.Я. Погребняк