ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2016 року Справа № 906/1154/15
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Грек Б.М. і Палій В.В.
розглянув касаційну скаргу комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 14" Житомирської міської ради, м. Житомир (далі - Підприємство),
на рішення господарського суду Житомирської області від 18.04.2016 та
постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2016
зі справи № 906/1154/15
за позовом Підприємства
до Житомирського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Житомир (далі - територіальне відділення АМК),
про визнання недійсним рішення,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - виконавчий комітет Житомирської міської ради, м. Житомир (далі - Виконком).
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача - Ясинецької Т.П.,
відповідача - не з'яв.,
третя особа - не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 16.06.2015 № 34-р/к у справі № 3.5-33/2015 (далі - оспорюване рішення).
Рішенням господарського суду Житомирської області від 18.04.2016 (суддя Сікорська Н.А.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 (колегія суддів у складі: Юрчук М.І. - головуючий, Крейбух О.Г. і Саврій В.А.), у позові відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи. Скаргу мотивовано прийняттям даних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги. Від територіального відділення АМК надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі представників відповідача.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.
Згідно з оспорюваним рішенням:
- визнано, що Підприємство протягом 2011 - 2014 років та поточного періоду 2015 року займає монопольне становище на ринку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Ринок ПУБСПТ) у межах відповідної зони обслуговування м. Житомира з частками 100 % відповідно;
- дії Підприємства, які полягають у застосуванні з 01.06.2014 по 02.10.2014 тарифів на відповідні послуги (далі - Послуги) з порушенням порядку введення їх в дію, визначеного Законом України "Про житлово - комунальні послуги", визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, частиною першою статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним становищем шляхом вчинення дій, що призвели до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;
- за вчинення зазначеного порушення відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" на Підприємство накладено штраф у сумі 68 000 грн.;
- Підприємство зобов'язано у місячний строк з дня одержання рішення припинити зазначене порушення шляхом проведення мешканцям житлових будинків, які обслуговує Підприємство, перерахунку плати за Послуги за період з 01.06.2014 по 02.10.2014.
При встановленні факту монопольного становища Підприємства на ринку територіальним відділенням АМК проведено аналіз ринків, на яких діє Підприємство, відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р.
Об'єктами аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища є: Підприємство; Послуги.
При визначенні територіальних (географічних) меж Ринку ПУБСПТ, на якому діє Підприємство, територіальне відділення АМК виходило з того, що в будинках, які перебувають на балансі Підприємства, зазначені Послуги надає лише Підприємство, яке визначене виконавцем Послуг відповідно до рішення Виконкому від 10.09.2013 № 436. Отже, територіальними (географічними) межами даного ринку визначено відповідну зону обслуговування м. Житомира, де знаходяться будинки, що перебувають на балансі Підприємства.
Інші надавачі Послуг у м. Житомирі станом на час дослідження Ринку ПУБСПТ фактично не були конкурентами Підприємства на даному ринку. Підприємством не доведено існування на цьому ринку конкуренції чи альтернативних джерел отримання Послуг (у розумінні статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції ").
Рішенням Виконкому від 10.09.2013 № 433 "Про визначення послуги з вивезення побутових відходів окремою комунальною послугою" послугу з вивезення побутових відходів (далі - послуга з ВПВ) визначено окремою комунальною послугою, тобто вивезення побутових відходів виведено зі складових тарифу на Послуги, що призвело до зміни тарифів на Послуги. У зв'язку з такою зміною рішенням Виконкому від 10.09.2013 № 434 було внесено зміни у додатки №№ 1 і 2 до рішень Виконкому від 16.05.2013 та виведено зі складової тарифів послугу з ВПВ, однак до додатку № 3 вказаних рішень змін внесено не було.
Згадане рішення Виконкому від 10.09.2013 № 434 було введено в дію відповідно до приписів частини п'ятої статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
За поясненнями Виконкому, у зв'язку із встановленим мораторієм на підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги (згідно з протокольними рішеннями засідань Кабінету Міністрів України від 19.06.2013 № 41, від 07.08.2013 № 48) Підприємство тимчасово не застосовувало тарифи, встановлені додатком № 3 до рішення Виконкому від 16.05.2013 № 202 "Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", відтак Підприємство до 01.06.2014 використовувало тарифи, розраховані виходячи з розміру мінімальної заробітної плати - 1 147 грн.
Рішенням Виконкому від 09.07.2014 № 266 було зобов'язано директора Підприємства застосовувати тарифи на Послуги, що встановлені додатком № 3 до рішення Виконкому від 16.05.2013 № 205.
Рішенням Виконкому від 17.09.2014 № 401 "Про внесення змін до рішень виконавчого комітету міської ради від 16.05.2013р. № 191, 193, 195, 197, 199, 201, 203, 205, 206, 208" було змінено тарифи на Послуги, оскільки зі складової тарифу на Послуги було виключено "послугу з ВПВ". При цьому пунктом 3 вказаного рішення Виконкому визначено, що воно набуває чинності через 15 днів з дня його офіційного оприлюднення в друкованих засобах масової інформації.
Назване рішення Виконкому від 17.09.2014 № 401 було оприлюднене в газеті "Місто" 18.09.2014, а, отже, тарифи на Послуги, встановлені рішенням Виконкому від 17.09.2014 № 401, повинні були застосовуватись не раніше ніж з 03.10.2014.
Таким чином, застосування Підприємством тарифів з 01.06.2014 по 20.10.2014 суперечило вимогам частини п'ятої статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", що призвело до того, що виробник послуг зобов'язав споживачів сплачувати за надані ним послуги за зміненими тарифами без додержання встановленого законом терміну, а це, у свою чергу, призвело до ущемлення інтересів споживачів, оскільки останні протягом певного періоду часу змушені були безпідставно сплачувати кошти в більшому розмірі внаслідок неправомірно запроваджених тарифів.
Згідно з податковою декларацією з податку на прибуток Підприємства за 2014 рік доход Підприємства від реалізації товарів (робіт, послуг) складав 4843,546 тис. грн. У визначенні розміру штрафу територіальним відділенням АМК враховувалося, що: порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним становищем вчинено Підприємством вперше; зазначене порушення Підприємством не визнано і не припинено.
У розгляді господарським судом Житомирської області справи № 906/1277/15 за позовом Виконкому до територіального відділення АМК про визнання недійсним рішення від 26.06.2015 № 38 р/к у справі № 3.5-40/2015 судом було встановлено обставини, які підтверджують, що дії Виконкому, які полягають у прийнятті рішення від 17.09.2014 № 401 "Про внесення змін до рішень виконавчого комітету міської ради від 16.05.13р. №№ 191, 193, 195, 197, 199, 201, 202, 203, 205, 206, 208", яким з 01.06.2014 для мешканців житлових будинків м. Житомира, які обслуговують комунальні підприємства "ВЖРЕП" м. Житомира, встановлено тарифи на Послуги з порушенням чинного законодавства; це є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 7 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді дій, заборонених статтею 17 цього Закону, які полягають у створенні "ВЖРЕП"ам м. Житомира умов для порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Підприємством не доведено, в чому полягає неповне з'ясування територіальним відділенням АМК обставин справи або недоведеність цих обставин і наявність порушення або неправильне застосування територіальним відділенням норм матеріального чи процесуального права.
Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення.
Відповідно до положень Закону України "Про захист економічної конкуренції":
- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50);
- суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, якщо, зокрема, на цьому ринку у нього немає жодного конкурента (частина перша статті 12);
- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13);
- за порушення, передбачені пунктом 2 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, передбаченому згідно з абзацом другим частини другої статті 52 названого Закону;
- підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).
За приписами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):
- органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги (частина третя статті 31);
- у разі зміни цін/тарифів на житлово-комунальні послуги виконавець/виробник не менше ніж за 15 днів до введення їх у дію повідомляє про це споживачів з посиланням на рішення відповідних органів.
Згідно зі статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні": виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення; акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню, відповідні акти нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.
Попередніми судовими інстанціями встановлено і скаржником не заперечується, що у розгляді іншої господарської справи - № 906/1277/15 місцевим господарським судом (відповідне рішення якого не змінене й не скасоване) встановлено, що дії Виконкому, які полягають у прийнятті ним названого рішення від 17.09.2014 № 401 з порушенням чинного законодавства, були й порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Згідно ж з частиною третьою статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. А виконання рішення органу місцевого самоврядування, що прийняте з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, так само є порушенням цього законодавства.
Названі судові інстанції з огляду на наведені законодавчі приписи та з'ясувавши відсутність передбачених статтею 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, дійшли висновку, відповідно, й про відсутність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують. Скаржник, зазначаючи про порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, фактично вдається до заперечення обставин, установлених цими судовими інстанціями, та спростування здійсненої ними оцінки доказів. Однак згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Відтак перевірка та оцінка зазначених доводів перебуває поза межами перегляду справи в суді касаційної інстанції. Водночас скаржником не наведено обґрунтованих доводів щодо порушення або неправильного застосування судовими інстанціями встановлених статтею 43 ГПК України правил оцінки доказів.
Невиконання скаржником (як позивачем) у судах попередніх інстанцій свого процесуального обов'язку стосовно доведення належними доказами тих обставин, на які він посилався в обґрунтування своїх вимог (частини перша і друга статті 43, частина перша статті 33, частина перша статті 34 ГПК України) в силу наведеного припису частини другої статті 1117 ГПК України не може бути надолужене в суді касаційної інстанції.
Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Житомирської області від 18.04.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 зі справи № 906/1154/15 залишити без змін, а касаційну скаргу комунального підприємства "Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 14" Житомирської міської ради - без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя Б. Грек
Суддя В. Палій