ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2016 року Справа № 904/2303/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого (доповідач),

Катеринчук Л.Й., Білошкап О.В.,

за участю представників:

ПАТ "УкрСиббанк" - Пенського А.В. (дов від. 13.12.2015),

ПАТ "Дніпрополімермаш" - Діденка С.М. (дов. від 27.09.2016),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 23.05.2016

у справі №904/2303/15 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Траффікс" в особі

ліквідатора - арбітражного керуючого Андросової В.Є.

до Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш",

третя особа: Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",

про стягнення 232 382,64 грн,

встановив:

У березні 2015 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Траффікс" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Андросової В.Є. звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", третя особа - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк", про стягнення вартості безпідставно набутого майна в сумі 232 382,64 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2016 (суддя Колісник І.І.) позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Траффікс" збитки - 232 382,64 грн, судовий збір - 4647,65 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 (колегія суддів у складі: Широбокова Л.П., Антонік С.Г., Орєшкіна Е.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.02.2016 скасовано. Прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Траффікс" на користь Публічного акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 5 112,42 грн

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "УкрСиббанк" просить скасувати вказану вище постанову суду апеляційної інстанції від 23.05.2016 та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції від 15.02.2016. Вказує, що апеляційним судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, а саме ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, ст.ст.4, 4-2, 4-7, 43 ГПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 07.12.2011 у справі №5016/3892/2011(12/222) за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ТОВ "Траффікс", третя особа - ТОВ "Промислова екологія", звернуто стягнення на предмет застави, а саме майно, яке належить ТОВ "Траффікс" та яке знаходиться за адресою: 49000, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, а саме: приміщення № 8, № 9, № 11-21, № 27, що розташовані в будівлі-склад № 3 (визначено перелік майна), на підставі якого господарським судом Миколаївської області видано наказ від 27.12.2011.

На виконання вказаного рішення суду та наказу суду постановою відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 17.02.2012 було відкрито виконавче провадження ВП № 31284621.

03.01.2013 у межах виконавчого провадження старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області Сивокозовим О.М. на території ПАТ "Дніпрополімермаш" було виявлено, описано та арештовано частину заставного майна, що підтверджується актами опису та арешту майна.

Відповідно до актів державного виконавця про опис та арешт майна останнє було передано на відповідальне зберігання ПАТ "Дніпрополімермаш", зобов'язано ПАТ "УкрСиббанк" до 15.01.2013 вирішити питання про вивезення майна з території відповідача або здійснити авансування витрат, пов'язаних із збереженням арештованого майна шляхом укладення договору відповідального зберігання. В даних актах вказано, що ПАТ "Дніпрополімермаш" погодилося взяти описане майно на зберігання до 15.01.2013 або вирішити питання про укладення договору відповідального зберігання. Вказані договори сторонами укладені не були.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2013 у справі №904/8745/13 порушено провадження про банкрутство ТОВ "Траффікс", у зв'язку з чим відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" було зупинено виконавче провадження №31284621 про звернення стягнення на предмет застави до закінчення строку дії зазначених обставин.

Постановою господарського суду від 22.05.2014 у справі №904/8745/13 ТОВ "Траффікс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Андросову В.Є.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 12.08.2014 відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області від 27.12.2011р. №5016/3892/2011(12/222) про звернення стягнення на предмет застави.

Питання щодо арештованого майна, переданого на зберігання відповідачу, ані державним виконавцем, ані сторонами вирішено не було.

11.02.2014 арбітражним керуючим Андросовою В.Є. та представником ПАТ "УкрСиббанк" був складений акт перевірки заставного майна №040001/5473/20140206, відповідно до додатку №1 якого виявлено наявність за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147 майна у кількості 10 одиниць, переданого на зберігання відповідачу за актом державного виконавця від 03.01.2013.

Експертом Тищенко В.Л., який є штатним працівником ПАТ "УкрСиббанк" та має сертифікат на проведення експертної оцінки майна №2233 від 03.02.2001, на підставі якого видано свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 3472 від 24.10.2002, визначено вартість обладнання в сумі 232 382,64 грн.

Листом №01-180 від 24.11.2014 відповідач повідомив арбітражного керуючого Андросову В.Є. про те, що приміщення, в якому зберігалося заставне майно, було передано в оренду, оскільки після 15.01.2013 відповідач відповідальності за його збереження не несе.

У зв'язку з чим, позивач звернувся із даним позовом на підставі ст.ст.1212, 1213 ЦК України, предметом якого визначив стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна у сумі 232382,64 грн.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що обов'язок відповідача щодо зберігання майна виник на підставі закону і певним строком не обмежений. Право на відшкодування витрат, понесених у зв'язку із зберіганням майна, передбачена законом, а відсутність цього майна має наслідком відшкодування збитків. Також суд зазначив, що аналогічні правові наслідки настають і у випадку неможливості повернути в натурі безпідставно набуте майно, при цьому суд першої інстанції посилався на ст.ст. 1213 ЦК України.

Крім того, суд першої інстанції у своєму рішенні вказав про присутність у діях відповідача повного складу цивільного правопорушення, а тому пославшись на ст. 1166 ЦК України стягнув з відповідача збитки внаслідок неналежного зберігання майна.

Апеляційний господарський суд, відповідно до ст. 99-101 ГПК України, переглянувши в апеляційному поряду рішення господарського суду першої інстанції встановив, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 83 ГПК України, самостійно, за відсутності відповідного клопотання, змінив предмет позову та вийшов за межі позовних вимог, оскільки предметом позовних вимог є стягнення з відповідача вартості безпідставно набутого майна у сумі 232 382,64 грн. на підставі ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, в той час як вказані правовідносини є відносинами зберігання в силу закону та регулюються нормами ст. 954 ЦК України, положеннями глави 66 Цивільного кодексу України.

Крім того, посилання суду першої інстанції на ст. 1166 ЦК України судом апеляційної інстанції визнано безпідставним, оскільки спірні відносини не регулюються вказаною нормою.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

В силу ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Вказане зобов'язання виникає за наявності таких умов: набуття або збереження майна особою, тобто особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння; набуває вказане майно за рахунок іншої особи; та відсутні правові підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Відповідно до частини другої ст. 57 цього Закону України "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна і накладення на нього арешту.

Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. За змістом частин першої, третьої ст. 59 цього Закону майно, на яке накладено арешт, передається на зберігання боржникові або іншим особам, призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису.

У разі, якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника, він одержує за зберігання майна винагороду, розмір якої визначається угодою між зберігачем та державним виконавцем. Отже, дії державного виконавця щодо опису й арешту спірного майна, передачі його на зберігання відповідачеві у справі із забороною користуватися та розпоряджатися ним передбачені чинним законодавством. При цьому відповідач, як зберігач майна, несе відповідальність за його збереження.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що вказані правовідносини є відносинами зберігання в силу закону та регулюються положеннями глави 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання та відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі після закінчення строку зберігання лише за наявності умислу або грубої необережності (ч.3 ст. 950 ЦК України). Вказані положення закону розповсюджуються і на зберігання в силу закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що майно на зберігання відповідачу було передано на строк до 15.01.2013, про що в акті державного виконавця висловлена його згода, а також встановлено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2015 у справі №904/8745/13. Вказане спростовує висновок суду першої інстанції щодо не встановлення терміну зберігання.

Крім того, з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем вживалися всі дії по поверненню майна (листи до ПАТ "УкрСиббанк від 24.01.2013 вих. № юр-01/24-01-2, від 25.01.2013 вих. №юр-01/25-01-1; до Управління ДВС ГУЮ у Дніпропетровській області від 24.01.2013 вих. № юр-01/24-01-2, від 06.02.2013 № юр-06/02-01-2), однак ні власник, ані інші особи протягом 3-х років не вирішили питання щодо вказаного майна, не уклали договору зберігання та не забрали майно у відповідача. Майно було наявне на лютий 2014р., що підтверджується актом перевірки, складеним представниками позивача та проведеною оцінкою представником третьої особи.

За таких обставин, встановивши відсутність факту набуття відповідачем у власність спірного майна без достатньої правової підстави, суд апеляційної інстанції вірно вказав про відсутність правових підстави щодо стягнення його вартості на користь позивача. А відтак, визнав помилковим і висновок суду першої інстанції про задоволення позову шляхом стягнення збитків, завданих неналежним зберіганням, у розмірі повної вартості майна, оскільки матеріалами справи не доведено умислу або грубої необережності відповідача. При цьому вірно вказав, що висновки суду першої інстанції про відмову відповідача повернути майно позивачу, спростовуються матеріалами.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, твердження, зазначені в касаційній скарзі, про помилковість висновків апеляційного суду, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 у даній справі прийнята у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 по справі №904/2303/15 залишити без змін.

Головуючий Куровський С.В.

Судді Катеринчук Л.Й.

Білошкап О.В.