ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року Справа № 922/3271/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіХодаківська І.П. , Корсак В.А.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИС"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 рокуу справі№ 922/3271/14господарського судуХарківської областіза позовомХарківської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛИС"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Управління Держземагентства у м. Харкові 2. Департаменту земельних відносин Харківської міської ради 3. Управління Держгеокадастру у м. Харкові провнесення змін до договору оренди земліта за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИС" доХарківської міської радипротлумачення умов договору оренди землів засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився- відповідача:Попов Д.В. (директор), Балабай С.М., дов. від 16.05.16- треті особи:1. Управління Держземагентства у м. Харкові - не з'явився 2. Департаменту земельних відносин Харківської міської ради - не з'явився 3. Управління Держгеокадастру у м. Харкові - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИС" про внесення змін до договору оренди землі від 24.01.2006р. №140667100010, шляхом визнання договору про зміну до вказаного договору оренди землі укладеним в редакції, що наведена позивачем у позовній заяві, а також стягнення з відповідача витрат зі сплати судового збору.

Позовні вимоги мотивовані посиланням посилаючись на 13, 144 Конституції України, ст.ст. 12, 93, 125, 126, 189, ст.ст. 15, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 629, 649, 651, 653, 654, 792 ЦК України, ст.ст. 179, 188, 193 ГК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.03.2016р. прийнято зустрічну позовну заяву відповідача до розгляду для спільного розгляду з первісним позовом.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.03.2016 р. у справі №922/3271/14 первісний позов задоволено частково, внесені зміни до договору оренди землі від 24.01.2006 р. №140667100010, шляхом визнання укладеної додаткової угоди до договору оренди землі в редакції викладеній в рішенні. В решті первісного позову - відмовлено; провадження за зустрічним позовом - припинено. Додатковим рішенням від 28.03.2016 р. господарський суд вирішив питання щодо витрат зі сплати судового збору, а саме стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1218 грн.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИС" рішення суду першої інстанції переглянуто в апеляційному порядку і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року залишене без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛИС" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити до господарського суду Харківської області на новий розгляд, аргументуючи свої вимоги порушенням норм права, зокрема, ст. ст. 15, 30 Закону України "Про оренду землі", ст. 179 Господарського кодексу України, ст. ст. 627, 632, 652 Цивільного кодексу України, п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, ст.4 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 28.07.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого - Яценко О.В. (доповідач), суддів - Ходаківської І.П., Корсака В.А. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 04.08.2016 року.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення Харківської міської ради від 23.06.2004р. № 92/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" між Харківською міською радою (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лис" (відповідач) укладено договір оренди землі, зареєстрований у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель від 24.01.2006р. за №140667100010, відповідно до умов якого відповідачу передано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 37.

У п. п. 2, 5, 8 договору зазначено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,1929 га.; нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно з довідкою № 2517/04 від 19.07.2005р. становить 3632687 грн.; договор укладено строком до 01.07.2054 р.

Пунктом 9 договору передбачено, що орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області у розмірі орендної плати в місяць: 2005 рік - 5600,39грн., 2006 рік - 6432,88 грн., з 2007 року - 7568,10 грн.

В пункті 13 договору сторони визначили, що розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції - щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 36 договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Рішенням Харківської міської ради від 03 липня 2013 року №1209/13 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року" затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 грн., яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01 січня 2013 року та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України. Передбачено, що нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року застосовується з 01 січня 2014 року.

Рішенням Харківської міської ради від 25 вересня 2013 року №1269/13 "Про затвердження порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013" встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року" вводиться в дію з 01 січня 2014 року, а зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі вищевказаних положень рішень Харківської міської ради, Департаментом земельних відносин Харківської міської ради одержано витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку, виконано розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності станом на 01.01.2013р., одержано витяг № 656 від 24.09.2013р. з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, а також направлено відповідачу лист пропозицію з трьома примірниками додаткової угоди до договору з розрахунком пропонованої орендної плати. Відповідач не надав відповіді на лист-пропозицію у встановлений термін, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Господарськими судами також встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2015р., залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду м. Харкова від 14.04.2015р. у справі № 820/18338/14 за позовом ТОВ "Лис" до Управління Держземагентства у м. Харкові, третя особа Харківська міська рада, Департамент земельних відносин Харківської міської ради, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено у задоволені позову в повному обсязі. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.07.2015 р. зазначені рішення залишено без змін.

Таким чином господарськими судами встановлено правомірність застосування тих чи інших коефіцієнтів у витягу №656 від 13.09.2013р. з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що було предметом дослідження у судах адміністративної юрисдикції (ст. 35 ГПК України).

Відповідно до вимог статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, визначених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно з пунктами 34, 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження відповідно до закону ставок земельного податку.

Статтею 288 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

З положень частини 1 статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі", статті 13 Закону України "Про оцінку земель" та частини 1 пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України вбачається, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Разом з тим, частиною 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Як встановлено господарськими судами, у пункті 13 договору сторони передбачили, що розмір орендної плати переглядається у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів.

Відтак, оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано задовольнили позов в частині внесення змін до договору оренди щодо зміни розміру орендної плати. В решті позовних вимог суди правомірно відмовили, оскільки встановили, що пропоновані позивачем зміни не стосуються розміру орендної плати, а необхідність внесення таких змін не доведена. Судами попередніх інстанцій також надана належна правова оцінка заяві відповідача стосовно строку позовної давності відносно внесення змін до договору в частині встановлення орендної плати в розмірі 4,8 відсотків від нормативної грошової оцінки.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Щодо посилань касаційної скарги на те, що розгляд справи в апеляційному господарському суді відбувся без участі скаржника через несвоєчасне надіслання ухвали про відкладення розгляду справи, то судова колегія касаційної інстанції критично оцінює такі доводи, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідна ухвала надіслана учасникам (сторонам) 02.06.2016 року, про що свідчить відповідна відмітка (звортній бік а.с. 208), а не 04.06.2016р.( як стверджує скаржник). Таким чином, заявник був обізнаний про те, що його апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції. Більш того, при надісланні судових актів сторонам у справі, такий судовий акт вноситься до єдиного державного реєстру судових рішень.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лис" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року у справі № 922/3271/14 залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.06.2016 року у справі № 922/3271/14 залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіІ.П. Ходаківська В.А. Корсак