Постанова ВГСУ від 04.08.2016 року у справі №917/291/16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року Справа № 917/291/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГоголь Т.Г. (доповідач),суддівБакуліної С.В., Корсака В.А.

розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Зембаль О.П. - дов. від 03.08.16, відповідача: Талащенко В.Є. - дов. від 01.07.16,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Білогір?я молокопродукт"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 30.05.16у справі№917/291/16 Господарського суду Полтавської областіза позовомСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-плюс"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Білогір?я молокопродукт"простягнення

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Прогрес-плюс" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом (з урахуванням змін) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір?я молокопродукт" 1542679,73 грн. боргу, 4420,44 грн. 3% річних, 5918,76 грн. інфляційних втрат. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати у повному обсязі вартості отриманого молока за договором на закупівлю молока №1087/13-БМ від 10.01.13. При цьому він посилався на приписи статей 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 05.04.16 (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-плюс" 1542679,73 грн. борг, 4420,44 грн. - 3% річних, 5918,76 грн. інфляційні втрати. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з доведеності матеріалами справи факту несплати відповідачем у повному обсязі вартості отриманого ним за спірним договором молока. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 11, 509, 526, 530, 625, 626, 629, 631, 655, 692 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.05.16 (судді: Тихий П.В., Гетьман Р.А., Россолов В.В.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Білогір?я молокопродукт" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову у справі та відмовити у позові. Скаржник посилається на порушення судами приписів статей 510, 538, 610, 613 Цивільного кодексу України, статті 221 Господарського кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну №88 від 24.05.95, статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. Товариство зазначає, що частина долучених позивачем до позову спеціалізованих товарних накладних на перевезення молочної сировини за формою №1-ТН (МС) та приймальна квитанція №12 від 31.01.16 року є неналежними доказами у справі, оскільки виконані на бланках старого зразка, а на окремих спеціалізованих товарних накладних відсутня печатка відповідача, реквізити довіреності, на підставі якої отримувався товар. Скаржник вважає, що приймальні квитанції не є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не можуть бути прийняті судом як належні і допустимі докази у справі. На думку товариства, суди не врахували те, що позивачем не було надано ветеринарні свідоцтва на молоко, що підтверджують якість молока, у зв?язку з чим відповідачем було призупинено оплату отриманого товару. Окрім того, скаржник вважає, що місцевий господарський суд мав відкласти розгляд справи у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Від позивача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить судові акти у справі залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

В ході розгляду справи господарськими судами установлено, з підтвердженням матеріалами справи, що 10.01.13 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес-плюс" - продавцем і Товариством з обмеженою відповідальністю "Білогір'я молокопродукт" - покупцем був укладений договір на закупівлю молока №1087/13-БМ. За умовами цього договору продавець зобов'язався систематично відвантажувати і передавати у власність покупця товар - натуральне коров'яче незбиране молоко, а покупець, в свою чергу, приймати й оплачувати його на умовах та в порядку визначеному договором. Кількість, якість та ціна договору вказується в додатках, які є його невід'ємною частиною (пункт 1.3 договору). Згідно з пунктом 2.2 договору поставка партії товару оформлюється спеціалізованою товарною накладною за формою 1-ТН (МС). Пунктом 4.2 договору передбачено, що покупець зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату за поставлений товар. Прийнятий товар оплачується покупцем за договірною ціною, вказаною у додатку №1 до договору; вимоги щодо якості молока зазначаються в протоколах погодження цін, які є невід'ємними частинами договору (пункти 5.1, 5.2). Відповідно до пункту 5.3 договору розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку покупця на рахунок продавця. Згідно з пунктами 5.4, 5.5 договору покупець здійснює оплату за товар подекадно у сумі прийнятого покупцем товару за кожні 10 календарних днів. Покупець оплачує відвантажений продавцем товар за ціною вказаною в додатку №1 (протокол погодження ціни). Господарські суди також установили, що 01.12.15 сторони підписали протокол погодження ціни (додаток №1 до договору), яким визначено закупівельну ціну за 1 тону молока (базисний жир - 3-4%): 1 ґатунок 6400 грн.; 2 ґатунок - 5850 грн., неґатункове 3250 грн. В ході розгляду спору суди установили, що на виконання умов договору поставки упродовж листопада 2015 року - лютого 2016 року позивач відвантажив, а відповідач прийняв молоко коров'яче 1 ґатунку, і це підтверджується відповідними спеціалізованими товарними накладними форми №1-ТН (МС) (а.с. 18-86, 109-123 І т.с.), приймальними квитанціями №17 від 30.11.15, №16 від 31.12.15, №12 від 31.01.16, підписаними обома сторонами і скріпленими печатками відповідача (а.с. 15-17 І т.с.). Господарські суди установили, що відповідач, отримавши спірну продукцію, розрахувався за неї лише частково. Отже, його борг становить 1542679,73 грн. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є матеріально-правова вимога Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес-плюс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білогір?я молокопродукт" 1542679,73 грн. боргу, 4420,44 грн. 3% річних, 5918,76 грн. інфляційних втрат. Ухвалюючи рішення у справі господарський суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Як убачається з матеріалів справи, спір між сторонами стосується виконання умов договору купівлі-продажу, а отже, до предмету дослідження у даній справі входить встановлення обставин, пов'язаних з поставкою позивачем та отриманням відповідачем продукції за спірним договором, з підтвердженням цього відповідними документами, та проведення розрахунків за товар. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано обов'язковість договору для виконання сторонами. Відповідно до приписів статті 692 цього ж Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За приписами частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Статтею 1 цього Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок заповнення приймальної квитанції на закупівлю молочної сировини (форма №3-ПК (МС), затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України №176 від 01.07.02 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин; втратила чинність 15.01.16) приймальна квитанція - це документ, у якому приймальник на підставі товарних накладних на перевезення молочної сировини за спеціалізованою формою № 1-ТН (МС) вказує кількість і вартість молочної сировини та розрахунки з продавцем за минулий місяць. Аналогічні положення містяться і в Інструкції щодо заповнення прийомної квитанції на закупівлю молочної сировини (форма №3-ПК (МС), затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України №457 від 01.12.15 (діє з 15.01.16). Тобто, дані про кількість та вартість прийнятого молока, відображаються молокоприймальною організацією в приймальній квитанції на підставі спеціалізованих товарних накладних форми №1-ТН (МС). При цьому, товарна накладна за формою N1-ТН (МС) - це єдиний первинний документ, який є підставою для списання молочної сировини господарством або молокоприймальним пунктом, що здійснили відпуск цієї сировини, а також оприходування її молокоприймальним пунктом або молокопереробним підприємством-одержувачем, для оперативного і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей у межах України. Указана накладна оформлюється на кожну відвантажену партію сировини і для кожного вантажоодержувача окремо (пункт 1.1 Інструкції про порядок заповнення, застосування спеціалізованої форми товарної накладної на перевезення молочної сировини, затвердженої наказом Міністерства аграрної політики №176 від 01.07.02 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, на підставі повного та всебічного розгляду справи, господарські суди установили, що позивач на виконання умов спірного договору відвантажив відповідачеві упродовж листопада 2015 року - лютого 2016 року молоко коров'яче першого ґатунку. Факт отримання відповідачем вказаного молока підтверджено спеціалізованими товарними накладними форми №1-ТН (МС), приймальними квитанціями. Суди установили, з підтвердженням матеріалами справи, що вказані документи оформлені у відповідності до вимог названих Інструкцій; підписані обома сторонами і скріплені печатками відповідача. Тобто (як установили суди) вони засвідчують встановлений факт здійснення спірної господарської операції та договірних відносин, а тому у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар. Проте, отримавши спірну продукцію, відповідач розрахувався за неї лише частково, а відтак, сума його боргу становить 1542679,73 грн. (тобто заявлену до стягнення суму). Враховуючи установлений господарськими судами факт несплати у повному обсязі відповідачем вартості отриманого ним молока, колегія суддів визнає підставним стягнення з відповідача заявленої суми основної заборгованості, інфляційних втрат і 3% річних за спірний період. Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Довід скаржника про те, що спеціалізовані товарні накладні на перевезення молочної сировини за формою №1-ТН (МС) та приймальні квитанції є неналежними доказами у справі не може бути підставою для скасування судових актів у справі. Вказаному доводу надавалася оцінка судом апеляційної інстанції і він був відхилений як необґрунтований; цей довід стосується переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Як вже зазначалося, і це установили суди, з підтвердженням матеріалами справи, вказані документи складені у відповідності до вимог названих Інструкцій; вони були підписані обома сторонами; засвідчені печаткою відповідача. Крім того, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, котрі підтверджують факт здійснення господарської операції з передачі і отримання товару, не може заперечувати таку господарську операцію (постанова Верховного Суду України від 29.04.15 у справі №903/679/14). Водночас посилання скаржника на непередання позивачем ветеринарних свідоцтв, а відтак і на відсутність підстав для оплати спірної продукції, теж визнаються неспроможними, оскільки, як було установлено, відповідач (якщо він вважав, що належні документи, котрі стосуються спірної продукції, йому не були надані позивачем) не звертався з вимогою до позивача, як то передбачено приписами статті 666 Цивільного кодексу України; він не відмовився від прийняття молочної сировини, а прийняв її; не повернув позивачу спірний товар; та не відмовився від договору. Крім того, визнаються необґрунтованими і посилання скаржника на порушення судом приписів процесуального права. За приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Приписи наведеної норми визначають дії суду, якщо за якихось причин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні. Так, у разі коли представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явились в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для її розгляду та ухвалення рішення він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. До того ж, скаржник не позбавлений права направити в судове засідання іншого свого представника згідно зі статтею 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Інші доводи касаційної скарги теж не можуть бути підставою для скасування судових актів у справі, позаяк спростовуються обставинами установленими господарськими судами; їм надавалася оцінка судами; та вони ґрунтуються на переоцінці доказів, яка, за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним господарським судом правильно застосовані норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги відсутні.