ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року Справа № 911/3348/14 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"на постанову від 17.05.2016 Одеського апеляційного господарського судуу справі№911/3348/14 господарського суду Миколаївської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Публічного акціонерного товариства "Промснабресурс ХХІ"до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаПублічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" Міністерства енергетики та вугільної промисловості Українипростягнення 272595,72 грн. За участю представників сторін:

Від позивача - не з'явились

Від відповідача - Потатуєв В.П. (дов. від 01.12.15)

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.11.2014 позов ТОВ "Промснабресурс ХХІ" задоволено, стягнуто з відповідача 245258,12 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 10300,84 грн., 17036,76 грн. інфляційних та 5452,00 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2015 рішення господарського суду Миколаївської області від 20.11.2014 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.11.2015 надана відстрочка виконання рішення до 01.01.2016.

24.03.2016 до господарського суду Миколаївської області боржник звернувся із заявою про відстрочку виконання рішення господарського суду Миколаївської області по справі №911/3348/14 до 10.01.2017 в порядку ст.121 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.04.2016 (суддя Смородінова О.Г.) відмовлено у задоволенні заяви відповідача про надання відстрочки виконання рішення з посиланням на те, що: обставини, викладені у заяві не є винятковими; враховано матеріальне становище боржника та стягувача, оскільки невиконання протягом тривалого часу зобов'язання перед своїм контрагентом за договором порушує матеріальні інтереси стягувача та може призвести до негативних наслідків для нього.

Постановою колегії суддів Одеського апеляційного господарського суду від 17.05.2016 у слкаді : Ліпчанської Н.В., Діброви Г.І., Принцевської Н.М. ухвалу господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" у касаційній скарзі просить ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, передати справу на новий розгляд до господарського суду Миколаївської області. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, норм Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно приписів ч.1 ст.121 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити або розстрочити виконання рішення суду.

Відповідно пункту 7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 за №9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вищезазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити чи розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки або розстрочки є наявність підстав в цих випадках та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Господарські суди, при відмові у задоволенні заяви, виходили з того, що заява відповідача обґрунтована особливостями ведення спільної господарської діяльності з ПАТ "Пласт", а сам лише результат фінансової діяльності підприємства не може бути підставою для відстрочки виконання рішення.

Колегія суддів зазначає, що у своїй заяві від 18.03.2016 за №186/16 про відстрочку виконання рішення суду у даній справі ПАТ "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" посилалось на наступне:

Відповідача віднесено до категорії стратегічних підприємств паливно-енергетичного комплексу, які мають стратегічну важливість для економіки та безпеки держави, для забезпечення діяльності яких Державою застосовуються всі можливі заходи, оскільки цими підприємствами фактично обумовлено забезпечення паливно-енергетичного комплексу життєво-важливих суспільних інтересів.

Під час анексії Криму окупаційними військами Російської Федерації була захоплена частина Генічеського району Херсонської області. Після відходу окупаційних російських військ виявилось, що газонасосна станція на газовому родовищі "Стрілкове" знаходиться в критичному стані, моніторинг щодо недопущення аварій, екологічних катастроф не проводився, втрачено контроль над підрахунком видобутого газу тощо.

На даний час єдиним джерелом доходів для ДАТ "Чорноморнафтогаз" є отримання коштів від реалізації природного газу, видобутого на газовому родовищі "Стрілкове", на відновлення якого було витрачено час відстрочки виконання рішення, наданий ухвалою господарського від 19.11.2015.

Видобутий на газовому родовищі "Стрілкове" природний газ, на підставі договору про спільну діяльність №272-14 від 5 березня 2014 року, реалізовується ПрТ "Пласт", а отриманий прибуток розподіляється між ним і ДАТ "Чорноморнафтогаз" лише по закінченню календарного/фінансового року, після здійснення чого та повної сплати податків, відповідач з отриманого прибутку зможе сплачувати свої грошові зобов'язання.

У разі застосування до відповідача з боку органів державної виконавчої служби примусових засобів, зокрема, накладення арешту на кошти на банківських рахунках підприємства, потягне за собою неможливість виплати заробітної платні, скорочення/звільнення штату працівників, які задіяні в робочому процесі на газовому родовищі та в механізмі повернення природного газу з тимчасово окупованої території до газотранспортної системи України, тощо.

Господарськими судами попередніх інстанцій не надано оцінки всім доводам заявника, викладеним у заяві про надання відстрочки виконання рішення, в зв'язку з чим колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні заяви про відстрочку є передчасною.

Враховуючи, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене та беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити питання з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" задовольнити.

Постанову від 17.05.2016 Одеського апеляційного господарського суду у справі №911/3348/14 господарського суду Миколаївської області та ухвалу від 07.09.2016 господарського суду Миколаївської області скасувати; справу №911/3348/14 направити до господарського суду Миколаївської області на новий розгляд.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді М. Данилова

Т. Данилова