Постанова ВГСУ від 04.08.2016 року у справі №910/27804/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року Справа № 910/27804/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіШвеця В.О. (доповідач),суддівГоголь Т.Г., Грейц К.В.розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.06.2016у справі№ 910/27804/15 Господарського суду міста Києваза позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДепартамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провиселення, зобов'язання вчинити дії та стягнення 6 313,67 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Костильов В.В. (дов. від 25.12.2015)

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, хоча належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, в якому, з урахуванням зменшення вимог, просило: виселити відповідача з нерухомого майна (частини переходу), визначеного тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) відповідача згідно з викопіюванням зі схем тимчасового розташування малих архітектурних форм, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 9,1 кв.м.; зобов'язати відповідача демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать відповідачу та знаходяться за вказаною адресою; стягнути з відповідача 771,79 грн. основного боргу, 462,14 грн. пені та 27,28 грн. 3% річних. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на обставини припинення строку дії укладеного між сторонами та третьою особою договору від 20.07.2012 № 517 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду. Водночас позивач зазначав про невиконання відповідачем обов'язку зі звільнення об'єкту оренди. При цьому позивач посилався на приписи статей 525, 526, 610, 625, 629, 762 Цивільного кодексу України, статей 17, 19, 29 Закону України "Про оренду державного і комунального майна".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2015, ухваленим суддею Марченко О.В., позов задоволено частково, виселено відповідача зі спірного нерухомого майна, зобов'язано відповідача демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції та стягнуто з останнього на користь позивача 771,79 грн. основного боргу, 26,07 грн. 3% річних, 444,38 грн. пені, у решті суми пені у стягненні відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з того, що укладений між сторонами та третьою особою договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 517 від 20.07.2012 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на якій його було укладено, а відтак, відсутні правові підстави для продовження користування орендарем майном метрополітену, що є підставою для задоволення позовних вимог про виселення відповідача з орендованого майна та зобов'язання демонтувати тимчасові конструкції, що йому належать. Окрім цього, суд дійшов висновку про те, що оплата по договору правомірно нараховується орендодавцем до дати фактичного повернення відповідачем об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі. Часткова відмова у стягненні пені вмотивована судом неправильним її розрахунком. При цьому суд керувався приписами статей 525, 526, 546, 610, 625, 629, 759 Цивільного кодексу України, статей 2, 26, 27 Закону України "Про оренду державного і комунального майна".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Яковлєва М.Л. - головуючого, Рудченка С.Г., Ільєнок Т.В., постановою від 07.06.2016 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що Комунальне підприємство "Київський метрополітен" не є належним позивачем у даній справі, оскільки власником спірного майна є Київська міська рада, а органом, який наділений власником повноваженнями щодо розпорядження і управління майном - Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради. Також підприємець наголошує на помилковому висновку судів про те, що саме належний орендодавець за спірним договором повідомив його про припинення договору, а відтак договір є продовженим на той самий строк і на тих саме умовах. При цьому скаржник посилається на порушення судами приписів статті 764 Цивільного кодексу України, статей 5, 9, 17 Закону України "Про оренду державного і комунального майна", статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 20.07.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (підприємство, отримувач коштів) було укладено договір № 517 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду. За умовами пунктів 1.1., 2.1. цього договору орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 03.07.2012 № 122 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), що визначена відповідно до проектної документації, розробленої Державним підприємством "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями - кіосками орендаря для торгівлі непродовольчими товарами, за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 9,1 кв.м., згідно з викопіюванням зі схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину договору. Відповідно до пункту 2.4. договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен". Згідно з пунктами 3.1., 3.2. договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250 та на дату підписання договору становить без ПДВ 269,62 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому становить 2 453,55 грн. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці. Пунктом 4.15. договору сторони визначили обов'язок орендаря після припинення дії договору оренди упродовж 30 календарних днів передати майно підприємству за актом приймання-передачі, який підписується орендодавцем, орендарем та підприємством. У разі припинення дії договору орендар звільняє орендовану частину приміщення АДРЕСА_1 в термін, визначений пунктом 4.15. договору, від своїх огороджуючих конструкцій. При невиконанні орендарем зазначених в цьому пункті договору умов підприємство самостійно на свій розсуд розпоряджається огороджуючими конструкціями (кіосками) (пункт 8.5.6. договору). Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 12.05.2012 до 10.05.2015 (пункт 9.1. договору). Договір припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який було його укладено (пункт 9.4. договору). У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначені дії оформляються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 9.7. договору). Судами також встановлено, що на виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування об'єкт оренди, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі нерухомого майна від 20.07.2012. Окрім цього, 18.12.2013 сторони підписали договір № 1 про внесення змін до договору, в якому дійшли згоди, зокрема, про те, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує за місяць орендної плати без ПДВ 88,50 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 805,64 грн. Разом з цим, з 27.07.2012 набрали чинності Правила пожежної безпеки в метрополітенах, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 20.06.2012 № 335, затверджені в Міністерстві юстиції України 09.07.2012 за №1128/21440. У відповідності до пункту 2.19. Правил, у метрополітені забороняється розміщувати об'єкти комерційного, торговельного та соціально-побутового призначення на платформах та балконах станцій і в переходах пересадочних вузлів, у підземних і надземних вестибюлях, за винятком автоматів із продажу газет, банкоматів, платіжних терміналів, таксофонів за умови, що вони розміщені поза межами шляхів евакуації, на поверхні землі в межах півкола радіусом 20 метрів від площини дверей у напрямку евакуації з центром у середині дверної групи, яка включає всі двері з написом "Вхід" та "Вихід", на виходах із підземних переходів, які не мають дверей, відлік слід виконувати від центра площини краю останньої сходинки; розміщення об'єктів комерційного, торговельного та соціально-побутового призначення у підвуличних підземних переходах, суміщених із входами/виходами на станції метрополітену, дозволяється за умови їх розміщення за межами евакуаційного проходу. У зв'язку з зазначеним, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" 26.05.2015 направило на адресу відповідача лист, у якому наголосило на тому, що огороджуюча конструкція, розміщена відповідачем на орендованій площі, не відповідає вимогам пункту 2.19. Правил пожежної безпеки в метрополітенах, чим створює загрозу життю та здоров'ю людей, що користуються метрополітеном. Крім того, як установлено обома судовими інстанціями, у своєму листі позивач повідомляв відповідача про закінчення 10.05.2015 терміну дії договору оренди та звернувся з вимогою про повернення орендованого майна за актом приймання-передачі і наголосив, що в разі невиконання зазначених вимог Комунальним підприємством "Київський метрополітен" буде ініційовано примусове виселення з орендованого майна. Водночас, суд апеляційної інстанції також установив факт того, що листом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (належний орендодавець) №062/07/14-4829 від 29.04.2014 "Про припинення договору оренди" відповідача повідомлено про припинення договору після закінчення строку на який він укладався та необхідність звільнення відповідачем об'єкта оренди і передачу його позивачу. Спір у справі виник у зв'язку з тим, що відповідач продовжує використовувати об'єкт оренди після припинення дії договору оренди майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, чим порушує права позивача, зокрема, шляхом несплати коштів за користування орендованим майном. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Розглядаючи даний спір суди обох інстанцій вірно установили, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди). Оренда державного та комунального майна є різновидом майнового найму, і при розгляді справ застосовуються норми як Закону України "Про оренду державного та комунального майна", так і норми Цивільного та Господарського кодексів України. За приписами статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Договір оренди є консенсуальним, тобто вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди у належній формі, оплатним, двостороннім та строковим. Згідно зі статтею 763 названого Кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором. Відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено. Аналогічні приписи містяться у частині 2 статті 291 Господарського кодексу України. Відповідно до статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця упродовж одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зі змісту зазначених правових норм убачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення можуть бути висловлені ним, як до закінчення терміну дії договору оренди, так і упродовж одного місяця після закінчення цього строку. Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і упродовж місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Судом апеляційної інстанції установлено, що волевиявлення орендодавця - третьої особи у справі відносно припинення договору у зв'язку із закінченням строку його дії 10.05.2015 і небажання продовжувати орендні відносини, підтверджується скерованим відповідачу листом від 29.04.2014 № 062/07/14-4829 "Про припинення договору оренди". Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про те, що договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 20.07.2012 № 517 припинив свою дію з 10.05.2015 визнається колегією суддів правомірним. Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Згідно з частиною 1 статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Аналогічний обов'язок орендаря щодо повернення орендованого майна передбачено також пунктами 4.15., 7.6. договору оренди. З огляду на припинення дії договору оренди у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, відсутні правові підстави для продовження користування відповідачем комунальним майном. Враховуючи зазначене, законним є також висновок судів про задоволення вимоги позивача про виселення відповідача з орендованого майна, оскільки з моменту припинення договору відповідач втратив статус орендаря. Ураховуючи, що умовами договору (пункт 8.5.6.) прямо передбачений обов'язок відповідача звільнити орендовану частину приміщення від своїх тимчасових огороджуючих конструкцій, вимога позивача про зобов'язання відповідача демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції є обґрунтованою та правомірно задоволена судами. У відповідності до частин 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Згідно з частиною 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі. Пунктом 3.6. договору сторони передбачили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця на рахунок орендаря. Частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Згідно з пунктом 3.5. договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (балансоутримувача), а саме Комунального підприємства "Київський метрополітен", починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві. За таких обставини, установивши факт наявності несплаченої відповідачем заборгованості за користування об'єктом оренди, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для її стягнення з відповідача, з урахуванням здійсненого судом першої інстанції перерахунку. Довід скаржника про відсутність у позивача права на звернення до господарського суду з даним позовом, з огляду на те, що останній не є власником орендованого майна, був предметом розгляду судом апеляційної інстанції та мотивовано відхилений ним. Судами установлено, що пунктом 5.2. статуту Комунального підприємств "Київський метрополітен" передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання. Відповідно до статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника. Тобто, право господарського відання є правовою формою реалізації права державної і комунальної власності спеціально створеними суб'єктами різних організаційно-правових форм, які у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи. Дані юридичні особи отримують певну сукупність прав та обов'язків, які дають їм змогу здійснювати функції власника. Окрім цього, на момент припинення договору оренди у травні 2015 року та звернення позивача до суду з позовом у даній справі є чинним Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, яким також передбачені повноваження комунальних підприємств бути орендодавцями майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання з усіма правами сторони договору оренди, у тому числі право на розірвання договору в судовому порядку та пред'явлення вимог про виселення. Ураховуючи викладене, висновки обох інстанцій про те, що Комунальне підприємство "Київський метрополітен" є належним позивачем у даній справі не спростовуються доводами касаційної скарги. Решта доводів, викладених в касаційній скарзі також не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовує установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтується на переоцінці доказів, яка за приписами частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Отже, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не вбачається.