ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року Справа № 925/326/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Азот"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.06.2015у справі№ 925/326/15Господарського суду Черкаської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Азот"простягнення 102792999,55 грн.за участю представників: позивачаОнищенко І.П. - дов. від 09.06.2015;відповідачаАхмістов О.М. - дов. від 30.12.2014;

ВСТАНОВИВ:

18.02.2015 Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Азот" суми, на яку збільшився стягнутий за судовим рішенням борг за січень-березень 2011 року внаслідок інфляційних процесів у розмірі 92735666 грн. (за період з березня 2014 року по січень 2015 року), а також 3% річних від простроченої суми в розмірі 10057332 грн. (за період з 26.03.2014 по 17.02.2015) відповідно до наданого розрахунку, посилаючись на статті 525, 526, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України та статті 193, 216, 217, 264, 265 Господарського кодексу України

Відповідач не виклав письмово власної позиції щодо позовних вимог, усно зазначивши про неможливість перевірити наданий розрахунок, у зв'язку з чим справа розглядалась місцевим господарським судом за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 31.03.2015 (суддя Хабазня Ю.А.) позовні вимоги задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 92735666 грн. інфляційних втрат, 10057332 грн. 3% річних та 73080 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 (судді: Чорногуз М.Г. - головуючий, Мальченко А.О., Агрикова О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на вірно встановлені обставини справи, дотримання норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Публічне акціонере товариство "Азот" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та постанову у даній справі та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду. Скаргу вмотивовано порушенням судами норм матеріального та процесуального права, оскільки ними не враховано відсутність вимоги кредитора про сплату інфляційних втрат та річних відповідно до положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за відсутності якої в силу частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України строк виконання відповідних зобов'язань відповідачем не настав; суди не дослідили факт відмови сторін від визначеного договором порядку сплати та постачання природного газу, що призвело до необґрунтованого застосування статті 625 Цивільного кодексу України до правовідносин сторін та нарахування штрафних санкцій; не виклавши в судових рішеннях доводи та докази відповідача, суди порушили визначені статтями 4-2, 43 Господарського процесуального кодексу України засади рівності сторін в судовому процесі, вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Позивач у судовому засіданні та у відзиві на касаційну скаргу відхилив її доводи, як необґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 28 січня 2011 року позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладений договір поставки природного газу № 111-211-06/11-49 та додаток № 1 до нього, згідно з яким постачальник зобов'язався поставити покупцеві, найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство "АЗОТ", імпортований природний газ, а останній - прийняти і оплатити цей газ в обсязі, зазначеному у пункті 1.2 договору (пункт 1.1. договору).

Пунктом 4.1 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату вартості природного газу в такому порядку: оплата 34 % вартості запланованих місячних обсягів проводяться не пізніше ніж за 5 (п'ять) банківських днів до початку місяця поставки газу; 33 % вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за спожитий газ, з урахуванням вартості транспортування територією України, здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Договір діє в частині поставки газу до 01.12.11, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 10.1 договору).

Суди також встановили, що за змістом актів прийому-передачі природного газу від 31.01.2011, 28.02.2011, 31.03.2011 позивач здійснив поставку імпортованого природного газу вартістю 2327,64 грн. за 1000 куб.м. (в тому числі транспортування газу) на загальну суму 1075594323,10 грн., а саме: у січні 2011 року у об'ємі 117069,054 тис. куб.м. загальною вартістю 359866525,79 грн., у лютому 2011 року у об'ємі 111189,725 тис. куб.м загальною вартістю 341793656,58 грн., у березні 2011 року у об'ємі 121645,424 тис. куб.м. загальною вартістю 373934140,73 грн., належним чином виконавши зобов'язання за договором та здійснивши поставку, облік, визначення ціни та вартості поставленого природного газу здійснено на підставі та згідно з положеннями договору поставки природного газу і додатку № 1 до нього.

Вказані акти підписані представниками сторін договору і газотранспортним підприємством ВАТ "ЧЕРКАСИГАЗ", без жодних зауважень і заперечень, скріплені відбитками печаток вказаних сторін; повноваження осіб, що підписали акти, жодною стороною не оспорюється.

Натомість, відповідач порушив грошове зобов'язання за договором, не сплативши вартість поставленого газу.

Обставини щодо порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором також встановлено рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.02.2012 у справі № 5013/5026/949/2011, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2015, рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.04.2014 у справі № 925/231/13-г, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.08.2014, постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2014 у справі № 925/528/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2014.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з обставин наявної заборгованості відповідача за поставлений газ, встановлених за матеріалами даної справи відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, перевіреного судом та не спростованого відповідачем розрахунку позовних вимог, а також з обставин, встановлених судовими рішеннями у справах № 925/231/13-г та № 925/528/14.

Переглядаючи справу в повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про вірність та обґрунтованість позовних вимог, розглянувши та відхиливши у судовому рішення доводи апеляційної скарги з огляду на недоведеність їх належними доказами відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, відсутність мотивованого правового обґрунтування доводів скарги.

Судова колегія зазначає, що у відповідності до статей 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (статті 525, 526 Цивільного кодексу України, стаття 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру правовідносин сторін.

Згідно з частиною 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; за частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, зокрема, оплати товару.

Відтак, прийнявши обумовлений договором товар, відповідач набув обов'язку оплатити його вартість в строки, визначені договором, а якщо таких строків договором не встановлено чи не передбачено - відповідно до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України.

За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у випадку чого настають правові наслідки, передбачені законом або договором; частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія зазначає, що з аналізу наведених вище статей вбачається, що правові наслідки, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, та, відповідно, обов'язок сплати інфляційних втрат та річних боржником, настають в зв'язку з наявністю порушеного зобов'язання, а не з огляду на наявність чи відсутність вимоги кредитора; вказівка норми на вимогу кредитора стосується порядку виконання зазначеного обов'язку (в залежності від реалізації кредитором кореспондуючого права), а не строку настання обов'язку.

Таким чином, суди належно встановили істотні обставини у даній справі, визначивши правову природу відносин, що існували між сторонами, підстави, зміст взаємних зобов'язань сторін, порядок та ступінь їх виконання, та обґрунтовано задовольнили позов.

Суд апеляційної інстанції відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої відповідачем апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини, на які посилався відповідач в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства.

Доводи відповідача про порушення судами попередніх інстанцій положень процесуального законодавства спростовуються змістом судових рішень, в яких відображено його доводи та мотиви їх відхилення; відповідач не спростував обґрунтованість розгляду місцевим господарським судом справи за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського судів, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 4-3, 33, 34, 43, 84, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надали оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, та доводам сторін, відповідно відобразивши це в судових рішеннях.

Доводи касаційної скарги не спростовують належно та повно встановлених судами істотних обставин справи та законності їх правових висновків відповідно до наведених вище положень законодавства; підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 у справі № 925/326/15 Господарського суду Черкаської області та рішення Господарського суду Черкаської області від 31.03.2015 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді І. Алєєва

Л. Рогач