ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року Справа № 924/1209/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Данилова М.В., Рогач Л.І.за участю представників: від прокуратури:Романов Р.О., посв. №014714 від 23.07.2015р.;від позивача:Шевченко О.А., дов. №23/07-1 від 23.07.2015р.;від відповідача:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуВиробничо-комерційного підприємства "Явір-Інвест"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2015р.у справі господарського суду№924/1209/14 Хмельницької областіза позовомВиробничо-комерційного підприємства "Явір-Інвест"до Управління житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації м. Хмельницькийза участюПрокурорапровизнання договору на проведення будівельно-монтажних робіт укладеним та стягнення 314 338,80 грн. заборгованості за виконані роботиВ С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 16.10.2014р. у справі №924/1209/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 314 338,80грн. заборгованості за виконані роботи. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У задоволенні позовних вимог про визнання договору на проведення будівельно-монтажних робіт укладеним - відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2015р. у справі №924/1209/14 вищезазначене судове рішення скасовано в частині задоволення позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 314 338,80грн. відмовлено у повному обсязі. В іншій частині судове рішення залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Позивач, Виробничо-комерційне підприємство "Явір-Інвест", з прийнятою постановою апеляційної інстанції не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін судове рішення господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням заступника секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 08.07.2014р. №03-05/1198 у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Дроботової Т.Б., для розгляду касаційної скарги у справі №924/1209/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Данилова М.В., Рогач Л.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.07.2015р. задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено пропущений процесуальний строк на її подання, касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 21.07.2015р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечував проти задоволення касаційної скарги.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 04.08.2015р. з'явився прокурор та представник позивача. Відповідач уповноваженого представника не направив. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Виробничо-комерційного підприємства "Явір-Інвест" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 19.07.2011р. між Управлінням житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації (замовник) та Виробничо-комерційним підприємством "Явір-Інвест" (підрядник) укладений договір про закупівлю робіт за державні кошти, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується у 2011 році виконати роботи зазначені в проектно-кошторисній документації, що виготовлена на об'єкт "Будівництво другої черги водогону від с. Чернелівка Красилівського району до м. Хмельницький", а замовник - прийняти і оплатити такі роботи.

В зв'язку з виникненням необхідності проведення додаткових робіт, не передбачених договором про закупівлю робіт від 19.07.2011р., між позивачем та відповідачем був складений зведений кошторис будівництва другої черги водогону від с. Чернелівка Красилівського району до м. Хмельницький на виконання додаткових робіт, які не ввійшли в тендерну пропозицію (різниця вартості матеріалів), який підписаний головним інженером ДП "Одесакомунпроект", погоджений та затверджений замовником управлінням житлово-комунального господарства Хмельницької обласної державної адміністрації. Також до вказаного кошторису сторонами погоджені об'єктний кошторис № 2-1, локальний кошторис № 2-1-1 на будівництво водогону, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису та відомість ресурсів до локального кошторису.

Відповідно до акту №1 від 09.11.2011р. та акту №2 від 09.11.2011р. підрядник виконав додаткові роботи (проведена заміна склопластикових труб), що призвело до збільшення вартості робіт.

За результатами виконання додаткових робіт підрядником складено акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року на загальну суму 314 338,80грн. Зазначений акт та довідка підписані та скріплені печаткої зі сторони позивача.

02.07.2013р. позивач направив відповідачу два примірники акту виконаних робіт на суму 314 338,80 грн. з проханням їх підписати та провести розрахунок за виконані роботи, проте листом №2175 від 08.07.2013р. відповідач повідомив, що акти виконаних робіт не були підписані, у зв'язку із відсутністю фінансування.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт (виявлені недоліки) у строк, визначений договором.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Отже, замовник, який на порушення вимог ст. 882 ЦК України безпідставно (немотивовано) відмовився від прийняття робіт, своєчасно не заявивши про їх недоліки (за наявності таких), не звільняється від обов'язку оплатити роботи.

Замовником не заперечується надання йому підрядником для підписання актів приймання виконаних будівельних робіт, що вбачається з листа №2175 від 08.07.2013р.

Як вже зазначалось вище, в листі №2175 від 08.07.2013р. відповідач зазначив, що акти виконаних робіт не були підписані, у зв'язку із відсутністю фінансування.

Господарський суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутність фінансування не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 15.05.2012р. у справі №11/446 та Європейський суд з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005р. (заява №70297/01).

Апеляційною інстанцією залишено поза увагою те, що з матеріалів справи не вбачається надання відповідачем мотивованої відмови від підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року та будь-яких зауважень щодо допущених підрядником недоліків у виконаних роботах, що може свідчити про фактичне прийняття вказаних робіт.

Однак, всупереч нормам ч.ч. 1,4 ст. 882 ЦК України відповідач не прийняв виконані позивачем роботи, не надав мотивованого обґрунтування відмови в підписанні актів чи повідомлення про виявлені недоліки, як того вимагають ч. 4 ст. 882 ЦК України.

Викладене не виключає наявність підстав вважати, що в силу прямої вказівки закону (ч. 4 ст. 882 ЦК України) замовник не звільняється від обов'язку оплатити додаткові роботи, виконані позивачем за вказаними актами без укладання додаткових угод до договору підряду.

Беручи до уваги вищевикладене, на відміну від апеляційного господарського суду, місцевий господарський суд дійшов до вірного та обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Приписами ст. 1117 ГПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2015р. у справі №924/1209/14 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Хмельницької області від 16.10.2014р. у справі №924/1209/14 - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Виробничо-комерційного підприємства "Явір-Інвест" - задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2015р. у справі №924/1209/14 - скасувати.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 16.10.2014р. у справі №924/1209/14 - залишити без змін.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя М.В. Данилова Суддя Л.І. Рогач