ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року Справа № 922/1039/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Куровського С.В. - доповідача, Погребняка В.Я.,за участю представників:

ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (дов від 15.04.2015),

ПАТ "Укрсоцбанк" - Трегуб О.А. (дов. від 24.10.2014),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015

та рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2015

у справі №922/1039/14 господарського суду Харківської області

за позовом фізичної особи ОСОБА_4 ,

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнє підприємство

Технологічної групи "Екіпаж",

2.Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк",

3-я особа: Харківське міське управління юстиції в особі Реєстраційної

служби Харківського міського управління юстиції

про визнання права власності,

та за зустрічним

позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Дружнє

підприємство Технологічної групи "Екіпаж",

2. Фізичної особи ОСОБА_4

про визнання недійсним договору,

встановив:

Позивач - фізичної особи ОСОБА_4 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом (враховуючи уточнену позовну заяву) до відповідача - ТОВ дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" про визнання права власності на квартиру, яка має будівельний номер 2, кількістю дві кімнати, загальною площею 85,03 кв.м, поверх 2, секція 1 в житловому будинку (ІІ черга будівництва) за адресою:АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.05.2014 порушено провадження в даній справі та призначено її до розгляду. Залучено до участі у справі як третіх осіб на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" та Харківське міське управління юстиції в особі Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції.

Уточненою позовною заявою, поданою до суду 17.06.2014, позивач просив суд визнати за ним право власності на квартиру, яка має будівельний номер 2, кількістю дві кімнати, загальною площею 85,03 кв.м, поверх 2, під'їзд 1 в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.07.2014 залучено до участі в даній справі іншого відповідача - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк".

06.08.2014 Публічне акціонерне товариство (ПАТ) "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом до відповідачів ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж", Фізичної особи ОСОБА_4 про визнання недійсним інвестиційного договору №КШ-1-2 від 10.01.2006.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.10.2014 первісний позов задоволений повністю. Визнано за ОСОБА_4 право власності на квартиру, яка має будівельний номер 2, кількістю дві кімнати, загальною площею 85,03 кв.м, поверх 2, під'їзд 1 в житловому будинку (ІІ черга будівництва) по АДРЕСА_1. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2014 залишене без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.01.2015 рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.11.2014 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду.

За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Харківської області від 19.03.2015 (суддя Присяжнюк О.О.) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 (колегія суддів у складі: Бондаренко В.П. - головуючий, Россолов В.В., Тихий П.В.) рішенням Господарського суду Харківської області від 19.03.2015 залишено без змін.

В касаційній скарзі фізична особа ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані вище постанову суду апеляційної інстанції від 18.05.2015 та рішення суду першої інстанції від 19.03.2015 в частині відмови у задоволенні первісного позову, прийняти нове рішення, яким позовну заяву ОСОБА_4 задовольнити повністю. В частині відмови у задоволенні зустрічного позову вказані рішення та постанову залишити без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.01.2006 між ОСОБА_10 та ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" укладено інвестиційний договір № КШ-1-2 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого, що викладений в додатковій угоді № 1 від 17 січня 2006 року ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" зобов'язувалося забезпечити виконання всіх необхідних будівельних та інших робіт відповідно до розробленої проектно-кошторисної документації, а ОСОБА_10 (інвестор) зобов'язувався прийняти виконані роботи у вигляді квартири та/або місця для стоянки автомобіля, сплативши визначену сторонами ціну Інвестиції, після чого отримати від організації правовстановлюючі документи та оформити своє право власності на результат інвестиції. Передача об'єкту інвестування здійснюється на підставі акту прийому - передачі відповідно до попереднього плану квартири або удосконаленого плану квартири та/або попереднього плану стоянки автомобіля за умови своєчасного та повного виконання інвестором інвестиційних зобов'язань.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що доля інвестора виділяється у вигляді квартири у житловому будинку, а в нежитловій частині будинку у вигляді місця для стоянки автомобіля і не включає в себе площу іншої нежитлової частини будинку, площу інших квартир, площу інших місць загального користування, а також майно та обладнання, яке придбане відповідачем в процесі будівництва як з метою управління та організації діяльності по договору, так і з метою будівництва будинку.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору інвестор має право на власний розсуд вибрати квартиру та/або місце для стоянки автомобіля із загального переліку квартир та місць для стоянки автомобіля, наявних у відповідача, удосконалити план квартири та закріпити за собою квартиру та/або місце для стоянки автомобіля лише за умови, що він одноразово проінвестував не менше 100% відсотків від загальної суми інвестиції у квартиру відповідно до протоколів погодження розміру інвестиції згідно додатків 1 та 5 до Договору.

Відповідно до додатку 2 до Договору ідентифікуючими ознаками квартири є: місцезнаходження будинку: АДРЕСА_1 будинок № 2, під'їзд: перший; поверх: 2; будівельний номер: 2; загальна площа: 85,03 м.кв., кількість кімнат: згідно Попереднього плану квартири (далі - квартира).

В п. 3.1.3 Договору закріплено, що протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів після внесення 100 (ста) відсотків Інвестиції, визначеної у Протоколі погодження розміру Інвестиції, отримати у Організації та підписати "Довідку про інвестування 100 (ста) відсотків інвестиції у Квартиру та/або Довідку про інвестування 100(ста) відсотків інвестиції у Місце для стоянки автомобіля".

Згідно з п. 4.1 Договору, після підписання договору в строк до 01.12.2008 інвестор вносить на рахунок Організації початковий внесок, визначений у п.2.1.1. договору. У випадку недотримання інвестором строку та умов цього пункту, договір вважається не укладеним сторонами.

В положенні пункту 1.5 Договору було визначено, що орієнтована загальна вартість Долі Інвестора на момент підписання Сторонами даного Договору, при здійсненні Інвестором одноразового платежу в розмірі 100% інвестиції, складає 1632,58 гривень.

В додатку №1 до договору, в межах пункту 3.3 було визначено, що при проведенні розрахунків з Організацією Інвестор вибирає наступний варіант інвестування: початкове внесення не менше 100% від визначеної у п.2.1 протоколу інвестиції суми, у розмірі 1632,58 грн., в період з 10.01.2006 по 01.12.2008.

Таким чином, положення Договору передбачали внесення інвестором початкового внеску - одноразового платежу в розмірі 100% інвестиції, у розмірі 1632,58 грн. Сплата даного внеску інвестором, як обов'язкової підстави його укладання враховуючи пункт 4.1 Договору, зобов'язувало організацію забудовника закріпити за останнім квартиру. Слід зауважити, що закріплення об'єкта інвестування за інвестором є лише підтвердженням замовлення на спорудження цього об'єкта інвестування як складової частини об'єкта будівництва.

Разом з тим, положеннями договору було передбачено сплату інвестором планових щомісячних інвестиційних внесків, як суми інвестиційних коштів, які Інвестор повинен сплатити згідно Графіка Інвестування щомісячно, виходячи з ціни інвестиції та частини площі квартири (відповідно до визначення у договорі).

Згідно до пункту 4.1.1 договору, чергові внески здійснюються Інвестором відповідно до Графіків інвестування, передбачених у додатках №№1,5 до Договору.

Відповідно до пункту 2.3 Протоколу погодження розміру інвестиції у квартиру (додаток № 1 до Договору), остаточний загальний розмір Інвестиції визначається в гривнях на момент встановлення фактичної загальної площі Квартири після проведення відповідних замірювань БТІ м. Харків та оформлення технічного паспорту на Будинок.

Пунктом 3.1 вказаного Протоколу сторони погодили, що Плановий щомісячний інвестиційний внесок розраховується на момент підписання угоди і корегується щомісячно з урахуванням фактичного щомісячного інвестиційного внеску, а також у разі: збереження величини Ціни інвестиції в період з 10.01.2006 року по 01.12.2008 року, збільшення розміру інвестиції, зміни розміру інвестиції.

В графіку інвестування (розділ 5 таблиця №1 Протоколу погодження розміру інвестиції у квартиру) сторонами було визначено, що плановий загальний щомісячний інвестиційний внесок складає 1632,58 грн.

Крім того, договірними приписами між сторонами було передбачено встановлення організацією остаточного загального розміру Інвестиції, як підстави проведення остаточних розрахунків між сторонами за договором.

Згідно з п.5.1 Договору (в редакції додаткової угоди №1 до Договору), передача виконаних будівельних робіт за Договором у вигляді квартири та/або місця стоянки автомобіля у власність Інвестору та право встановлювальних документів здійснюється Організацією після здійснення Інвестором повних розрахунків за Договором з урахуванням їх фактичної загальної площі, яка встановлюється після відповідних обмірювань БТІ та визначається в технічному паспорті на Будинок на підставі відповідних Актів приймання-передачі, які підписуються сторонами.

07.04.2009 до Інвестиційного договору була укладена додаткова угода № 3, за умовами якої ОСОБА_10 передала правонаступнику - ОСОБА_4, свої права та обов'язки за Інвестиційним договором та між ними було підписано акт приймання - передачі оригінал документів.

Судами встановлено сплату позивачем за первісним позовом грошових коштів за будівництво спірної квартири за квитанцією № 247 від 27.11.2008 на суму 1632,58 грн.

Крім того, судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою господарського суду Харківської області від 09.08.2011 у справі № 5023/2837/11 ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури підприємницька діяльність банкрута завершується.

Окрім цього зазначено, що на підставі рішення господарського суду Харківської області від 11.07.2011 року по справі № 5023/3306/11 права забудовника житлового будинку передано ПАТ "Укрсоцбанк".

ОСОБА_4 у даній справі звернувся з позовом про визнання права власності на квартиру, яка має будівельний номер 2, кількістю дві кімнати, загальною площею 85,03 кв.м, поверх 2, під'їзд 1 в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1.

Частина 1 ст. 15 ЦК України гарантує кожному право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 316 ЦК України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 цього Кодексу, право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов'язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов'язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов'язального права); у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, що повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Метою цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку набуття права власності на спірне майно на підставах та в порядку, передбаченому чинним законодавством. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, з якою існує спір у позивача про право власності на відповідне майно.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, є сферою регулювання Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19.06.2003, який встановлює процедуру внесення фізичними і юридичними особами коштів в об'єкт інвестування для подальшого закріплення за даними особами права власності на зазначені об'єкти.

Положення даного Закону (ст.14), як підставу інвестування передбачають укладення між інвестором та фондом фінансування будівництва договору про участь у ФФБ. При цьому право власності на об'єкт інвестування, на підставі відповідної довідки, інвестор отримує виключно у разі сплати інвестиційних внесків та остаточних розрахунків, на підставі даних щодо фактичної загальної площі об'єкта інвестування за поточною ціною вимірної одиниці об'єкта інвестування (ст.19).

Місцевий господарський суд, відмовляючи у задоволенні первісного позову, виходив виключно з факту обрання позивачем неналежного відповідача по справі - ТОВ ДП ТГ "Екіпаж", враховуючи заперечення первісного позивача стосовно заміни неналежного на належного відповідача.

Одночасно судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог стосовно визнання недійсним інвестиційного договору №КШ-1-2 від 10.01.2006 на підставі ст. 215 ЦК України, оскільки, на їх погляд, ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" не мало наміру створення правових наслідків за договором. При цьому, суд врахував рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.08.2013 по цивільній справі 2012/4986/2012 (2/639/285/2013), яким було підтверджено наявність підстав для набуття майнових прав на конкретний об'єкт інвестиції у вигляді квартири.

Апеляційний господарський суд, належним чином дослідивши матеріали справи, враховуючи положення п. 12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" №7 від 17.05.2011, змінив у мотивувальній частині рішення правові підстави для відмови у задоволенні первісного позову, вірно вказавши, що правова підстава відмови в задоволенні первісних позовних вимог виключно з факту обрання позивачем неналежного відповідача по справі - ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж", є неузгодженою з нормами законодавства, оскільки суд першої інстанції залишивши поза увагою існування належного відповідача по справі - ПАТ "Укрсоцбанк", який залучений до участі у справі ухвалою господарського суду від 22.07.2014.

При цьому, відповідно до вимог ст.ст. 99-101 ГПК України, повно та об'єктивно розглянувши всі обставини справи, встановив, що інвестором було здійснено лише оплату у сумі 1632,58 гривень, відсутність акту прийому - передачі на об'єкт інвестиції, а також факт реєстрації за ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" права власності на незавершений будівництвом житловий будинок, який вже добудовано та введено в експлуатацію іншим замовником будівництва, що не є свідченням виконання інвестором повного інвестиційного зобов'язання за договором № КШ-1-2 від 10 січня 2006 року, та набуття права власності на квартиру в зазначеному будинку.

Стосовно посилання первісного позивача на рішення Жовтневого районного суду м.Харкова від 08.08.2013 по цивільній справі № 2012/4986/2012 (2/639/285/2013), як підставу визнання права власності на об'єкт інвестування, суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що даним судовим рішенням було визнано за інвестором майнові права на отримання об'єкту інвестування - квартири з будівельним номером №2, загальною площею 85,03 кв.м. розташовану на 2 поверсі у 1 під'їзді незавершеного будівництва житлового будинку літ" А-24", за адресою: АДРЕСА_1. Тобто, визначено лише існування майнових прав на об'єкт інвестування, що не є тотожним поняттю визнання права власності та не передбачає автоматичне його набуття.

При цьому, в мотивувальній частині вказаного рішення суд чітко визначив правову підставу реалізації права власності з відповідною реєстрацією на квартиру №2 в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 - оплата ОСОБА_4 повної ринкової вартості об'єкту інвестування за інвестиційним договором №КШ-1-2.

А тому, враховуючи безпосередньо правову вимогу первісного позивача, яка полягає у визнанні права власності на об'єкт інвестування, виходячи з встановленого невиконання позивачем за первісним позовом усіх інвестиційних зобов'язань за договором №КШ-1-2, відсутності акту прийому - передачі на об'єкт інвестиції, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових наслідків у вигляді визнання права власності на об'єкт інвестування, і як наслідок про відмову у задоволенні первісного позову.

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги стосовно визнання недійсним інвестиційного договору №КШ-1-2 від 10.01.2006, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач за зустрічним позовом наголошує, що інвестиційний договір укладений з порушенням норм чинного законодавства, а тому має бути визнаний недійсним на підставі ст. 215 ЦК України, оскільки ТОВ Дружнє підприємство Технологічної групи "Екіпаж" не мало наміру створення правових наслідків.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Колегія суддів, враховуючи рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.08.2013 по цивільній справі 2012/4986/2012 (2/639/285/2013), яким було підтверджено наявність підстав для набуття майнових прав на конкретний об'єкт інвестиції у вигляді квартири, що набрало законної сили, що виключає вчинення

правочину без наміру створення правових наслідків, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважати, що інвестиційний договір №КШ-1-2 від 10.01.2006 є недійсним, у зв'язку з чим і підстави для задоволення зустрічного позову також відсутні.

У відповідності до ст. 111-7 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, твердження, зазначені в касаційній скарзі, про помилковість висновків місцевого та апеляційного господарських судів, порушення норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді справи у касаційному провадженні.

Інші доводи касаційних скарг колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони зводяться до переоцінки доказів, що у відповідності до ст.111-7 ГПК України виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2015 та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 у даній справі прийняті у відповідності до фактичних обставин справи та вимог чинного законодавства і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 , 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.05.2015 та рішення господарського суду Харківської області від 19.03.2015 по справі №922/1039/14 залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Куровський С.В.

Погребняк В.Я.