ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2015 року Справа № 5011-38/15036-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Алєєвої І.В., Рогач Л.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.05.2015у справі№ 5011-38/15036-2012господарського суду міста Києваза заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаКиївської міської ради Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація"провизнання права, визнання недійсним рішення, зобов'язання вчинити діїза участю представників: позивачаДячок І.О. дов. від 23.12.2014;відповідача третьої особиСамелюк К.О. - дов. від 18.06.2015; Ботез В.П. - керівник; Гойванюк А.В. - дов. від 16.02.2015;

ВСТАНОВИВ:

25.10.2012 Відкрите акціонерне товариство "Київське автотранспортне підприємство 13003" звернулося до господарського суду з позовом до Київської міської ради про: визнання за позивачем права постійного користування земельною ділянкою площею 1,92га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 3; визнання недійсним рішення Київської міської ради № 775/8112 від 12.07.2012 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" на вул. Перспективній, 3 у Печерському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель житлового, торговельного і офісного призначення з паркінгом"; зобов'язання відповідача припинити дії, направлені на передачу земельної ділянки орієнтовною площею 1,08га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 3, в користування третій особі та скасувати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки третій особі на вул. Перспективній, 3 у Печерському районі м. Києва орієнтовною площею 1,08га в короткострокову оренду на 5 років для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель житлового, торговельного і офісного призначення з паркінгом, затверджений рішенням відповідача № 775/8112 від 12.07.2012 (в редакції заяви позивача від 26.10.2012). Позовні вимоги було обґрунтовано правом право постійного користування позивача земельною ділянкою площею 1,92га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 3, що порушується наданням спірним рішенням дозволу третій особі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй частини земельної ділянки по вул. Перспективній, 3.

Відповідач відхилив позов, вказавши, що за приписами чинного законодавства позивач не є правонаступником права постійного користування земельною ділянкою в результаті проведеної реорганізації; за оформленням права у встановленому порядку позивач не звертався.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 (судді: Власов Ю.Л. - головуючий, Ковтун С.А., Стасюк С.В.) позов задоволено частково; визнано за Відкритим акціонерним товариством "Київське автотранспортне підприємство 13003" право постійного користування земельною ділянкою площею 1,92га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 3; визнано недійсним рішення Київської міської ради № 775/8112 від 12.07.2012 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" на вул. Перспективній, 3 у Печерському районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування комплексу будівель житлового, торговельного і офісного призначення з паркінгом"; стягнуто з Київської міської ради на користь Відкритого акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство 13003" судовий збір у сумі 2146 грн. 00 коп.; в іншій частині у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2013 (судді: Смірнова Л.Г. - головуючий, Гончаров С.А. Чорна Л.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін як законне та обґрунтоване.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.12.2013 (судді: Корсак В.А. - головуючий, Данилова М.В., Данилова Т.Б.) судові рішення у даній справі залишено без змін.

02.02.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" подало до Господарського суду міста Києва заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва у справі № 5011-38/15036-2012 від 04.06.2013, в якій просило зазначене вище рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Також заявник подав клопотання про відновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що йому не було відомо про рішення від 18.12.2013 у справі № 910/7238/13 та рішення від 19.06.2012 у справі № 2а-5941/12/2670, а публічний доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було відкрито у січні 2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2015 (суддя Підченко Ю.О.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 у справі № 5011-38/15036-2012 залишено без змін.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 (судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) ухвалу місцевого господарського суду від 13.03.2015 року залишено без змін з мотивів її законності та обґрунтованості.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного та ухвалу місцевого господарського суду, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.06.2013; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, чим порушено право заявника на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 55 Конституції України. Заявник зазначає, що всупереч вимогам статей 43, 84, 86 Господарського процесуального кодексу України суди не виклали в судових рішеннях мотиви та обґрунтування своїх висновків, обмежившись лише цитуванням норм розділу ХІІІ Господарського процесуального кодексу України та порушивши вимоги щодо всебічності, повноти, об'єктивності дослідження обставин справи; вказавши, що обставини, про які зазначив заявник (на підставі судових рішень та даних з реєстру), є доказами, які стосуються відомих заявникові під час розгляду справи фактів, суди не навели зауважень щодо невідповідності цих обставин іншим ознакам нововиявлених обставин; суди не врахували, що перевірки повноважень посадових осіб позивача під час розгляду справи не здійснено, відповідні установчі документи та реєстраційні дані в матеріалах справи відсутні; наведені заявником під час розгляду справи обставини щодо приналежності приміщень, розташованих на спірній земельній ділянці іншим особам, не були взяті до уваги судами; суди не залучили до участі у справі третіх осіб, чиїх прав стосується судове рішення, всупереч статті 27 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач та відповідач відзивів на касаційну скаргу не подали.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Відповідно до статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, до яких належать: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправдивий переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне та необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

З наведеного в статті 112 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що у з'ясуванні наявності підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами згідно з пунктами 2-5 частини другої статті 112 Господарського процесуального кодексу України має значення тільки сам факт встановлення відповідних обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Натомість, з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 цієї статті судове рішення може бути переглянуте за умов істотності нововиявлених обставин для вирішення спору (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте), існування їх на час розгляду справи та виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи через те, що на час розгляду справи. ці обставини не могли бути відомі заявникові.

За своєю юридичною суттю такі нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону.

Судова колегія зазначає, що процедура перегляду рішення за нововиявленими обставинами не спрямована на усунення недоліків, виправлення помилок суду чи сторони у справі, а є стадією процесу, передбаченою виключно для випадків, коли існує об'єктивна необхідність забезпечення можливості перегляду судових рішень саме з причин, не пов'язаних з повним, всебічним та об'єктивним встановленням обставин справи під її первісного розгляду.

Зі змісту рішення від 04.06.2013 вбачається, що, задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із визнаних ним встановленими на підставі наявних у справі матеріалів тих обставин, що позивач є правонаступником прав та обов'язків Автопарку службового користування (перейменованого в подальшому у Державне підприємство 13003), в тому числі, й щодо права постійного користування земельною ділянкою площею 1,92га, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Перспективна, 3, засвідченого виданим Автопарку службового користування актом на право користування земельною ділянкою № 25 від 21.02.1963.

Постановами апеляційної та касаційної інстанції судове рішення було залишено без змін з тих самих підстав та мотивів.

Звертаючись зі заявою про перегляд судового рішення за новововиявленими обставинами, заявник вказав, що йому стало відомо про обставини, з яких вбачається відсутність у позивача права постійного користування спірною земельною ділянкою на час звернення з позовом та вирішення спору, а також неуповноваженість особи, яка представляла позивача, а саме: за інформацією, отриманою заявником з Державного реєстру речових прав, дві земельні ділянки, площею 0,1 га кожна, загальною площею 0,2 га за адресою м. Київ, вул. Перспективна, 3, належать двом фізичним особам (Гомоляко Р.В. та Швидченко А.М.); за інформацією, отриманою заявником з Державного реєстру речових прав, позивач у 2010-2011 роках відчужив три приміщення з майнового комплексу, належного йому на праві власності, та розташованого на спірній земельній ділянці, наслідком чого є припинення його права користування на частину спірної земельної ділянки площею 0,33 га; рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/7238/13 від 05.06.2013 визнано право власності Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на шість приміщень (літери "К", "Л", "М", "Н,", "О", "П"), раніше належних позивачу, розташованих на земельній ділянці площею 0,28 га (0,27 га під будівлями та 0,01 га під проїздом); в січні 2012 року від позивача у власність іншої юридичної особи було передано приміщенням (літера "Ф"), чим припинено право користування земельною ділянкою площею 0,2 га; у січні 2012 року належні позивачу приміщення (літери "А", "Б", "В", "Г", "Д", "Ж", "Е", "Т", "У", "Х") перейшли у власність третіх осіб та, в подальшому, у власність заявника разом зі земельною ділянкою площею 1,08 га; рішенням Окружного адміністративного суду м. Київ від 19.06.2012 у справі № 2а-5941/12/2670, залишеним без змін 23.08.2012 Київським апеляційним адміністративним судом, встановлено обставини щодо відсутності повноважень у особи, яка виступала керівником позивача у справі № 5011-38/15036-2012.

Заявник зазначив, що відсутність права користування земельною ділянкою площею 1,92 га або якоюсь її частиною унеможливлює визнання недійсним та скасування спірного рішення відповідача; позов, поданий неповноважною особою, слід було залишити без розгляду.

З викладеного вище вбачається, що заявник звернувся за переглядом судового рішення відповідно до підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, господарські суди вказали, що заявник не довів, що йому не могло відомо бути про наведені у якості нововиявлених обставини при використанні наданих йому процесуальних прав як учаснику господарської справи, та що наведені заявником обставини в установленому порядку не спростовують саме ті факти, які було покладено в основу судового рішення, таким чином, наведені заявником обставини, не відповідають ознакам нововиявлених в розумінні статті 112 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія погоджується з висновками господарських судів, та зазначає, що за змістом положень наведених вище норм законодавства неможливість заявника бути обізнаним з певними істотними для вирішення спору обставинами має носити об'єктивний характер (не може бути відомо, наприклад, про недійсність оспорюваного правочину до прийняття відповідного судового рішення тощо); про обставини, на існування яких покликається заявник, він міг дізнатися, заявивши під час первісного розгляду справи клопотання про витребування доказів щодо обсягу та чинності права постійного користування земельною ділянкою позивача (відомостей з Державного реєстру речових прав) саме на час вирішення спору в порядку статті 38 Господарського процесуального кодексу України.

Господарські суди попередніх інстанцій також вірно вказали, що не можуть бути визнані нововиявленими обставини щодо меж повноважень осіб, які представляли позивача, на які заявник вже покликався під час первісного розгляду справи; при цьому заявник не був позбавлений можливості довідатися про судове рішення, прийняте щодо обсягу повноважень представників позивача.

Відсутність будь-якої з ознак нововиявлених обставин, визначених згідно з пунктом 1 частини 2 статті 112 Господарського процесуального кодексу України є окремою самостійною підставою для відхилення таких обставин як підстав для перегляду судового рішення.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність нововиявлених обставин в розуміння статті 112 Господарського процесуального кодексу України є законним та обґрунтованим.

Доводи заявника про наявність нововиявлених обставин у даній справі суперечать положенням статті 112 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга не містять будь-яких доводів та міркувань, що стосувалися б правових висновків апеляційного господарського суду щодо невідповідності наведених скаржником обставин у даному випадку певним ознакам нововиявлених.

Твердження про порушення і неправильне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, з огляду на що підстав для скасування зазначених судових актів з мотивів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 112, 114, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Інновація" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 у справі № 5011-38/15036-2012 Господарського суду міста Києва та ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.03.2015 залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді І. Алєєва

Л. Рогач