ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2016 року Справа № 922/5550/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Антекс"на рішенняГосподарського суду Донецької області від 02.12.2015та постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016у справі№922/5550/14 Господарського суду Донецької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Антекс"доПублічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"прозобов'язання здійснити перерахунок щомісячних платежів за кредитним договором за участю представників сторінвід позивача:не з'явився,від відповідача:Медведь А.В. (дов. б/н від 15.01.2016),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Антекс" звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячних платежів за кредитним договором № 04-84 від 16.05.2012.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 02.12.2015 у справі № 922/5550/14 (суддя Демідова П.В), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 (колегія суддів у складі: Мартюхіна Н.О., Будко Н.В., Малашкевич С.А.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідач у відзиві проти доводів касаційного оскарження заперечив з підстав їх необґрунтованості, просив у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Антекс" відмовити, а оскаржені судові рішення у даній справі залишити без змін.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 16.05.2012 між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антекс" (далі - позичальник) укладений кредитний договір № 04-84 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк зобов'язувався надати позичальнику кредит у розмірі 570 604,19 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 10 від 30.05.2014).

Пунктом 7.2 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 10 від 30.05.2014 встановлено, що процентна ставка за користування кредитом становить 20 % річних.

Згідно з п. 7.2.1.1 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 10 від 30.05.2014 сторони погодили, що у випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недоотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) одного із зобов'язань/умов, встановлених пунктами 10.3.6.1, 10.3.6.7, 10.3.6.11, 10.3.6.12 кредитного договору у сукупності (разом одночасно), незважаючи на положення п. 7.2.1 кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить 21% річних.

Відповідно до п. 7.2.1.2 кредитного договору в редакції додаткової угоди № 10 від 30.05.2014 у випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недоотримання з будь-яких підстав (в т.ч. форс-мажорного характеру) двох із зобов'язань/умов, встановлених пунктами 10.3.6.1, 10.3.6.7, 10.3.6.11, 10.3.6.12 кредитного договору у сукупності (разом одночасно), незважаючи на положення п. 7.2.1 та п. 7.2.1.1 кредитного договору, процентна ставка за користування кредитом становить 22% річних.

Сторони погодились, що проценти за користування кредитом за ставкою, вказаною в п.п. 7.2.1.1., 7.2.1.2 кредитного договору, нараховуються у кожному випадку невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недоотримання одного, двох із зобов'язань/умов, встановлених пунктами 10.3.6.1, 10.3.6.7, 10.3.6.11, 10.3.6.12 кредитного договору у сукупності (разом одночасно), починаючи з першого дня невиконання чи неналежного виконання/ненастання/недоотримання зазначених зобов'язань/умов до тієї дати, коли всі зазначені порушені зобов'язання/умови у сукупності будуть виконані/дотримані належним чином/настануть.

У разі, якщо всі зобов'язання, встановлені в пунктах 10.3.6.1, 10.3.6.7, 10.3.6.11, 10.3.6.12 кредитного договору будуть у сукупності (разом одночасно) виконані/належним чином дотримані/настануть, застосовується первісна процентна ставка, яка визначена п. 7.2.1 кредитного договору, з дати наступної за датою, коли зазначені порушені зобов'язання/умови були виконані/дотримані належним чином/настануть.

Сторони дійшли згоди, що положення пункту 7.2.1.12 кредитного договору мають поновлювальний характер і можуть застосовуватися протягом всього строку дії договору.

За умовами п. 10.3.6.7 позичальник зобов'язувався протягом строку дії цього договору щомісячно (з першого по останній день календарного місяця) забезпечувати надходження грошових кошів на всі поточні рахунки, відкриті позичальником в банку, в будь-якій валюті обсязі не меншому ніж 80% від загального обсягу надходжень на всі поточні рахунки позичальника в банківських установах за відповідний місяць.

Для здійснення контролю за виконанням зазначеного обов'язку позичальник зобов'язувався забезпечити щомісячно не пізніше 5 числа поточного місяця надання банку належним чином засвідчених печаткою та підписом керівника та головного бухгалтера довідок або документів, сформованих за допомогою програмних комплексів позичальника "1С-Бухгалтерія" або "Клієнт-Банк", про оборот коштів на поточних рахунках позичальника, відкритих в інших банківських установах станом на останнє число кожного попереднього календарного місяця, на підставі яких банк здійснює розрахунок обсягу надходжень грошових коштів на поточні рахунки позичальника, відкриті в банку (п. 10.3.6.7 кредитного договору).

За умовами п. 14.5 цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно цього договору в повному обсязі.

Відповідно до п. 10.3.6.1 кредитного договору позивач прийняв на себе зобов'язання протягом 14 календарних днів з дня укладення відповідних угод про забезпечення кредитних зобов'язань застрахувати (та надати банку відповідні докази такого страхування) за свій рахунок та на користь банку (як вигодонабавуча) рухоме та нерухоме майно, яке буде передано банку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідно до ст. 3 та ст. 8 кредитного договору, на весь строк дії кредитного договору у страховика, схваленого банком. Відповідне майно має бути застраховане на суму, не менше ніж буде узгоджена у відповідній угоді про забезпечення, від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження та псування. В договорі(ах) страхування повинно бути передбачено, що зміна умов такого(их) договору(ів), в тому числі вигодонабувача без попередньої згоди банку забороняється. Істотні умови договору(ів) страхування (в тому числі ризики та страхові випадки) мають бути погоджені з банком до його (їх) підписання.

Протягом строку дії кредитного договору позичальник зобов'язувався забезпечувати перебування рухомого майна та нерухомого майна, яке буде передане банку в забезпечення виконання зобов'язань за цим договором, застрахованим відповідно до договору(ів) страхування, укладання якого(их) передбачено цим договором, на тих самих умовах, на яких цей(і) договір(ори) страхування був(ли) укладений(і).

16.05.2012 між Публічним акціонерним товариством "Перший Український міжнародний банк" (далі - заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антекс" (далі - заставодавець) укладений договір застави транспортних засобів № 10-88 (далі - договір застави), згідно з яким заставодавець з метою забезпечення зобов'язань, що випливають з кредитного договору, передав, а заставодержатель прийняв у заставу на визначених цим договором умовах транспортні засоби, зазначені в п. 2.1 договору застави.

11.06.2014 між Приватним акціонерним товариством "Українська страхова компанія "АСКА" (далі - страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Антекс" (далі - страхувальник) укладено договір страхування № 3142270 (далі - договір страхування), за умовами якого позивач застрахував транспортні засоби, які є предметом застави.

Згідно п. ХІV сторони встановили строк дії договору страхування з 05.07.2014 по 04.07.2015 з урахуванням умов п. ХІІІ, згідно з якими страхувальник зобов'язувався щоквартально сплачувати страхову премію в строк до 04.07.2014 - першу частину, в строк до 04.10.2014 - другу частину, в строк до 04.01.2015 - третю, в строк до 04.04.2015 - четверту. У випадку несплати чергової частини премії на рахунок страховика, договір страхування вважається припиненим з 00 годин дня, наступного за днем, вказаним як останній строк внесення страхової премії.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у провадженні Господарського суду Донецької області перебувала справа № 922/4981/14-908/5765/14 за позовом ТОВ "Антекс" до ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання незаконними дій, в межах якої встановлено, що банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти в обсязі та на умовах, передбачених кредитним договором, однак позичальник взяті на себе зобов'язання за цим договором не виконав. У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань щодо направлення грошових потоків в обсязі 80 % на рахунки, відкриті в ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", 10.10.2014 банк повідомив позичальника про збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами з 01.10.2014 до 21 %, а з 05.10.2014 - до 22 % за відсутність підтвердження оплати страхових платежів за договором страхування заставленого майна.

Посилаючись на неправомірність дій банку в частині збільшення відсоткової ставки за користування кредитними коштами, ТОВ "Антекс" звернулось до господарського суду з даним позовом, в якому просило зобов'язати банк здійснити перерахунок щомісячних платежів за кредитним договором з урахуванням первісно встановленої відсоткової ставки у розмірі 20%. Водночас позивач зазначив, що причиною невиконання ним п. 10.3.6.7 кредитного договору стало блокування банком коштів ТОВ "Антекс" на рахунках, відкритих в ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", у зв'язку з чим позивач переорієнтував власні грошові потоки в інші банки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналогічні норми містить і ст. 67 ГК України, якою передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 193 ГК України.

Зокрема, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).

За приписами ч. 2 ст. 10561 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.ст. 546, 572, 589 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою, в силу якої кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що належне виконання банком зобов'язань за кредитним договором в частині надання відповідачу як позичальнику кредитних коштів у порядку та на умовах, передбачених цим договором, встановлено господарськими судами у межах провадження у справі № 922/4981/14-908/5765/14, тому ці обставини в силу ст. 35 ГПК України не потребують повторного доказування. Натомість, ТОВ "Антекс" як позичальник належними та допустимими доказами не довів виконання усіх взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, що стало підставою для застосування банком підвищеної відсоткової ставки при розрахунку щомісячних платежів за кредитним договором у порядку, встановленому цим договором за погодженням сторін.

У межах провадження у даній справі судами попередніх інстанцій встановлено, що у зв'язку із виникненням спірних питань щодо виплати страхового відшкодування для здійснення ремонту переданого в заставу автомобіля AUDI A6, державний номерний знак НОМЕР_1, заставодавець (позичальник) не виконав зобов'язань за договором страхування в частині сплати чергового страхового платежу у строк до 04.10.2014, що стало підставою для припинення дії договору страхування згідно з п. ХІІІ цього договору.

Крім того, при прийнятті оскаржених рішень судами першої та апеляційної інстанцій враховано, що відповідно до довідки про рух коштів на рахунках ТОВ "Антекс", відкритих у ПАТ "Перший Український Міжнародний Банк", за вересень 2014 року надходження на рахунки позичальника, всупереч умов п. 10.3.6.7 кредитного договору, становили лише 44,81 % від загального обсягу грошових потоків ТОВ "Антекс" за вказаний період.

Доказів виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 10.3.6.7 кредитного договору в частині надання банку довідок про обіг коштів на поточних рахунках ТОВ "Антекс", відкритих у інших банківських установах, починаючи з листопада 2014 року, матеріали справи не містять.

Встановивши наведені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про правомірність дій банку щодо нарахування щомісячних платежів за кредитним договором з урахуванням підвищеної процентної ставки, порядок зміни якої був погоджений сторонами при підписанні додаткової угоди № 10 від 30.05.2014 до кредитного договору.

Суди правильно відхилили доводи ТОВ "Антекс", в яких він посилався на неможливість належного виконання передбачених п. 10.3.6.7 кредитного договору зобов'язань, у зв'язку із тим, що банк блокує кошти товариства на відкритих у ньому рахунках, оскільки судами встановлено, що відповідно до п. 9.9 кредитного договору банку надано право договірного списання коштів ТОВ "Антекс" в рахунок погашення заборгованості за цим кредитним договором.

Враховуючи наведене, судова колегія погоджується із вірним висновком судів попередніх інстанцій про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позову.

Доводи касаційного оскарження про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у касаційному порядку. Викладені в касаційній скарзі доводи по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що не входить до визначених ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Антекс" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.03.2016 та рішення Господарського суду Донецької області від 02.12.2015 у справі № 922/5550/14 залишити без змін.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

О. Попікова