Постанова ВГСУ від 04.05.2016 року у справі №916/2907/14

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2016 року Справа № 916/2907/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ширяєвський хлібозавод"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2015за скаргамиТовариства з обмеженою відповідальністю "Ширяєвський хлібозавод"на діїВідділу державної виконавчої служби Ширяєвського районного управління юстиціїу справі№916/2907/14 господарського суду Одеської областіза позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ширяєвський хлібозавод"простягнення 625 809,50 грн.в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача повідомлений, але не з'явився; - ВДВС Ширяєвського РУЮ повідомлений, але не з'явився;ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ширяєвський хлібозавод" звернулося до господарського суду Одеської області із скаргами на дії Відділу державної виконавчої служби Ширяєвського районного управління юстиції, в яких просило визнати неправомірними дії виконавчої служби щодо прийняття постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП№45825006 від 22.12.2014 та про скасування вказаної постанови, а також про визнання неправомірними дій відділу виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження від 11.05.2015 ВП№47481194 та про скасування вказаної постанови.

Ухвалами господарського суду Одеської області від 14.08.2015 ТОВ "Ширяєвський хлібозавод" відмовлено у задоволенні вказаних скарг товариства.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2015 вказані ухвали залишені без змін.

ТОВ "Ширяєвський хлібозавод", не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати, а скарги товариства на дії Відділу державної виконавчої служби Ширяєвського районного управління юстиції задовольнити.

Усі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи.

04.05.2016 об 11 годині 06 хвилин від ТОВ "Ширяєвський хлібозавод" надійшло повідомлення (телеграма) про відкладення розгляду даної справи; проте, вказана телеграма не розглядалася судовою колегією, оскільки надійшла після закінчення розгляду даної справи.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Одеської області від 08.10.2014 у даній справі, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду, з ТОВ "Ширяєвський хлібозавод" на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто 500 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 78 704,03грн. заборгованості по відсотках за користування кредитом, 29 605,47грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, 17 500,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, 12 516,19 грн. витрат, пов'язаних із сплатою судового збору

На виконання вищевказаного рішення у даній справі господарським судом Одеської області 02.12.2014 видано відповідний наказ.

12.12.2014 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Ширяєвського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження ВП№45825006 з виконання вказаного наказу господарського суду Одеської області, про що винесено відповідну постанову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у вказаній постанові боржнику (ТОВ ""Ширяєвський хлібозавод") встановлено семиденний строк з моменту винесення постанови для добровільного виконання наказу господарського суду Одеської області, а саме: до 19.12.2014.

У зв'язку з невиконанням боржником у строк, встановлений ВДВС судового рішення, останнім 22.12.2014 винесено постанову ВП №45825006 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 63832,57 грн., а 11.05.2015 винесено постанову ВП №47481194 про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з відповідача виконавчого збору (вказані постанови є предметом оскарження у даній справі за відповідними скаргами ТОВ ""Ширяєвський хлібозавод").

Матеріалами справи підтверджується факт, судами встановлено та не заперечується сторонами у справі, що виконання судового рішення у даній справі, на виконання якого було видано наказ від 02.12.2014, боржником (ТОВ "Ширяєвський хлібозавод") було виконано 20.03.2015, наслідком чого є постанова ВДВС про закінчення виконавчого провадження з виконання наказу від 02.12.2014 господарського суду Одеської області (зворотній бік а.с. 165, том І).

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Так, відповідно до приписів ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у відповідній редакцій, чинній на момент винесення оскаржуваних постанов, передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, виходячи як із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та наведених норм, є вірним висновок судів попередніх інстанцій, що як винесення Відділом державної виконавчої служби Ширяєвського районного управління юстиції постанови ВП №45825006 від 22.12.2014 про стягнення з боржника виконавчого збору, так і винесення постанови про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з відповідача виконавчого збору ВП №47481194, є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам закону, оскільки, в установлений державним виконавцем строк боржник не виконав добровільно рішення господарського суду, яким з нього було стягнуто заборгованість, про що вказувалося вище, а виконання відбулося поза межами встановленого Законом та державним виконавцем строку, що є підставою для стягнення з боржника виконавчого збору. Крім того, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відмови в задоволенні скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Ширяєвський хлібозавод" в частині визнання незаконними дій виконавчої служби, адже як вірно зазначили суди, дії виконавчої служби в даному випадку не є незаконними, а є законними та обґрунтованими.

При цьому, посилання скаржника на те, що ним подавалася до суду заява про відстрочку виконання судового рішення, а тому, він і не виконав вчасно в установлений законом строк рішення, відхиляється колегією, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, із заявою про відстрочку виконання судового рішення ТОВ "Ширяєвський хлібозавод" звернулося до суду лише 04.02.2015, тобто майже через півтора місяця після закінчення строку, встановленого державним виконавцем для добровільного виконання боржником судового рішення і вже після навіть винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору від 22.12.2014 ВП №45825006 і помилкове зазначення в постанові дати для добровільного виконання рішення суду (27.02.2015) при наявності постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.12.2014, в якій зазначено про необхідність виконання боржником рішення суду в семиденний строк з дати винесення даної постанови (до 19.12.2014), не може бути підставою для несплати боржником виконавчого збору за невиконання рішення суду в добровільному порядку в установлений державним виконавцем строк; до того ж, якщо навіть погодитися із доводами скаржника про встановлення строку для добровільного виконання рішення суду до 27.02.2015, то, враховуючи фактичне виконання боржником судового рішення лише 20.03.2015 (про що він сам стверджує), в будь-якому випадку має місце прострочення строку, наданого виконавчою службою для добровільного виконання судового рішення.

Доводи скаржника про несвоєчасне отримання ним виконавчих документів є необґрунтованими, оскільки скаржником всупереч ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України, не надано жодних доказів на їх підтвердження.

Стосовно посилань скаржника на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 у справі №924/205/13-г, то як вбачається зі змісту вказаної постанови, обставини викладені в ній є відмінними від обставин, що мають місце у даній справі; так, в даній справі, державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, а саме: 12.12.2014 винесено постанову ВП №45825006 про арешт коштів боржника, 30.01.2015 - постанову ВП №45825006 про розшук майна боржника, що свідчить про вчинення державним виконавцем дій щодо виконання рішення суду, в той час, як у вказаній постанові Верховного Суду України, судом встановлено, що державним виконавцем не вчинялося жодних дій з примусового виконання рішення, що унеможливлює стягнення з боржника виконавчого збору.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та довільного тлумачення норм права, а тому, відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України