ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2016 року Справа № 914/2844/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:Семеняка В.В. - за довіреністю від 28.10.2014 № 529/14-Н;відповідача:Клочко С.В. - за довіреністю від 20.04.2016; Цибак О.В. - за довіреністю від 01.10.2015;третьої особи 1:не з'явився (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином);третьої особи 2:не з'явився (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином);розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на ухвалу про зупинення провадження Господарського суду Львівської області від 21.12.2015та на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 11.02.2016у справі№ 914/2844/15 Господарського суду Львівської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"доПублічного акціонерного товариства "Львівський алмазний завод штучних алмазів і алмазного інструменту"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) Дочірнє торгівельно-промислового підприємство "Комсервіс" 2) Дочірнє підприємство "Промінструмент" простягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.12.2015 (головуючий суддя Кидисюк Р.А., судді Кітаєва С.Б., Петрашко М.М.), залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 (головуючий суддя Кордюк Г.Т., судді Гриців В.М., Юрченко Я.О.) у справі призначено судово-бухгалтерську експертизу, проведення якої доручено Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у справі на підставі пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.12.2015 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2016, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині зупинення провадження у справі, а справу передати на розгляд до Господарського суду Львівської області.

В обґрунтування своєї правової позиції, скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, зокрема, приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України внаслідок недотримання місцевим господарським судом порядку призначення та проведення судової експертизи відповідно до приписів статті 41 Господарського процесуального кодексу України та норм Закону України "Про судову експертизу". При цьому ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" зазначає про відсутність підстав для зупинення провадження у справі у зв'язку з призначення судової експертизи, оскільки, на думку скаржника, в даному випадку призначення експертизи та поставлення перед судовим експертом питань, вирішення яких знаходиться в компетенції суду, призводить до затягування розгляду справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.04.2016 було продовжено строк розгляду касаційної скарги на п'ятнадцять днів та відкладено її розгляд на 04.05.2016.

26.04.2016 до Вищого господарського суду України надійшло заперечення Публічного акціонерного товариства "Львівський алмазний завод штучних алмазів і алмазного інструменту" на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", в яких відповідач просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з мотивів, у них викладених.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

За приписами частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

При цьому Господарський процесуальний кодекс України передбачає два види зупинення провадження у справі: обов'язковий, зазначений в законі, за наявності якого господарський суд зобов'язаний зупинити провадження у справі (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України), і факультативний, необов'язковий для господарського суду, але який застосовується на його розсуд, зокрема, у випадках призначення господарським судом судової експертизи (пункт 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).

Виходячи зі змісту частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, необхідною передумовою для застосування такого необов'язкового виду зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають її розгляду по суті заявлених позовних вимог.

Призначення і проведення судової експертизи врегульовано статтею 41 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною 1 якої для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Із сукупності наведених норм вбачається, що зупинення провадження у справі у зв'язку з призначенням господарським судом судової експертизи є правом суду, а не його обов'язком. При цьому судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або наявні у справі докази є суперечливими. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, зупиняючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, суд повинен в обов'язковому порядку обґрунтувати необхідність призначення судової експертизи та навести підстави і мотиви такого призначення.

Як встановлено судами, предмет позову у даній справі становить вимога банку до відповідача, як до поручителя за договором поруки від 17.12.2013 №12/56-4/1101, про стягнення заборгованості за кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної кредитної угоди від 18.02.2004 №010/08/1901 між банком та третіми особами, у зв'язку з невиконанням клієнтами своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.12.2015 для визначення розміру суми основної заборгованості за користування кредитом, що обліковується за ДП "Промінструмент", було призначено у справі судово-бухгалтерську експертизу. У зв'язку із призначення судової експертизи, Господарський суд Львівської області ухвалою від 21.12.2015 на підставі пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України зупинив провадження у справі.

При цьому, на вирішення судово-бухгалтерської експертизи були поставлені такі питання:

чи є обґрунтованим та документально підтвердженим розмір простроченої заборгованості за тілом кредиту ДП "Промінструмент" у сумі 1415500,00 доларів США за кредитним договором №010/08/1901/106 від 25.04.2007, укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди №010/08/1901 від 18.02.2004 (зі змінами та доповненнями) станом на 28.10.2015;

який розмір простроченої заборгованості за тілом кредиту ДП "Промінструмент" за кредитним договором №010/08/1901/106 від 25.04.2007, укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди №010/08/1901 від 18.02.2004 (зі змінами та доповненнями) станом на 28.10.2015 є обґрунтованим та документально підтвердженим.

Отже, поставлені судом першої інстанції на вирішення експерта питання стосуються визначення дійсного розміру боргу ДП "Промінструмент", який виник у зв'язку з порушенням третьою особою своїх зобов'язань за кредитним договором, за виконання яких, у свою чергу, поручився відповідач. Проте порядок та строки повернення тіла кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, порядок притягнення позичальника до відповідальності за прострочення повернення кредиту та сплати процентів і комісій сторони погодили в умовах кредитного договору від 25.04.2007 №010/08/1901/106, укладеного в рамках Генеральної кредитної угоди від 18.02.2004 №010/08/1901. Водночас порядок розрахунків поручителя у випадку невиконання боржником взятих на себе кредитних зобов'язань, як і обсяг поручительства, сторони погодили у договорі поруки від 17.12.2013 №12/56-4/1101.

Таким чином, винесені судом на вирішення судового експерта питання безпосередньо стосуються умов згаданих кредитного договору та договору поруки та можуть бути вирішені судом шляхом надання оцінки умовам договорів у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами (банківські виписки та меморіальні ордери, надані банком на підтвердження видачі та часткового погашення ДП "Промінструмент" кредитної заборгованості, додаткові угоди до кредитного договору, якими визначено розміру боргу, умови договору поруки, якими сторони погодили грошовий розмір фінансового поручительства, розрахунок заборгованості, поданий позивачем, вимоги (претензії) банку до відповідача про погашення боргу, тощо).

Натомість суд першої інстанції, позицію якого підтримав апеляційний суд, при винесенні ухвали від 21.12.2015 про зупинення провадження у справі, зазначеного не врахував, а також не обґрунтував доцільність проведення такої експертизи. Мотиви призначення експертизи - необхідність визначення заборгованості за тілом кредиту Дочірнього підприємства "Промінструмент" за кредитним договором від 25.04.2007 №010/08/1901/106, укладеним в рамках Генеральної кредитної угоди від 18.02.2004 №010/08/1901 безпідставно наведені судами у якості належних правових підстав для призначення експертизи та потреби у спеціальних знаннях.

Разом з тим суд апеляційної інстанції переглядаючи ухвалу місцевого суду про зупинення провадження від 21.12.2015, безпідставно обмежився висновками про те, що сам факт призначення судом судової експертизи є достатньою підставою для зупинення провадження у справі. Апеляційним судом необґрунтовано залишено поза увагою доводи банку, викладені ним у апеляційній скарзі, стосовно необхідності встановлення обставин, які унеможливлюють розгляд справи без проведення судової експертизи, оскільки лише в такому випадку провадження у справі може бути зупинене на підставі пункту 1 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з призначення судової експертизи.

Виходячи зі змісту ухвали суду від 21.12.2015 про призначенні судової експертизи, характер поставлених перед експертом питань, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, касаційна інстанція дійшла висновку, що зазначені судом першої інстанції підстави для зупинення провадження у справі не є перешкодою для розгляду справи по суті шляхом надання правової оцінки правовідносинам сторін, дослідження та аналізу первинних документів, що підтверджують заявлені позовні вимоги.

Господарським судам слід враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку (пункт 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи").

За наведених обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі та постанова апеляційного суду, якою вказана ухвала залишена без змін, прийняті з порушенням приписів чинного законодавства та підлягають скасуванню в частині зупинення провадження у справі з направленням справи до місцевого господарського суду для розгляду по суті.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.12.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 у справі № 914/2844/15 скасувати в частині зупинення провадження у справі.

Справу № 914/2844/15 передати на розгляд до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.О. Євсіков

О.А. Кролевець