ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2016 року Справа № 910/24668/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4на рішення від та на постанову відГосподарського суду міста Києва 11.11.2015 Київського апеляційного господарського суду 22.02.2016у справі Господарського суду№ 910/24668/14 міста Києваза позовомОСОБА_4до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" 3. ОСОБА_5провизнання недійсними рішень загальних зборів учасників та визнання недійсним договоруу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідачів 1. ОСОБА_15, ОСОБА_14; 2. Горкуша В.В.; 3. ОСОБА_15ВСТАНОВИВ:

07.11.2014 ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_5 про визнання недійсними: рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 09.11.2011, оформленого протоколом № 09/11 від 09.11.2011; рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 10.11.2011, оформленого протоколом № 10 від 10.11.2011; договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 10.11.2011, укладеного між ОСОБА_4, Товариством з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_5.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 у справі № 910/24668/14 (суддя Балац С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 (колегія суддів у складі: Зеленін В.О. - головуючий суддя, судді Зубець Л.П., Синиця О.Ф.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з наведеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі № 910/24668/14, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" та ОСОБА_5 надали відзиви на касаційну скаргу, в яких з нею погоджуються та просять касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі № 910/24668/14 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, на момент прийняття спірних рішень діяв статут Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" (далі-Товариство) в редакції, яка затверджена рішенням загальних зборів учасників, що оформлене протоколом № 6 від 24.12.2004.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 8.1 статуту ТОВ "Боедем" у зазначеній редакції учасниками товариства були ОСОБА_4 з часткою у статутному капіталі - 92,4%, а також ОСОБА_14 з часткою у статутному капіталі - 3,8% та ОСОБА_10 з часткою у статутному капіталі - 3,8%.

09.11.2011 були проведені загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", результати яких оформлені протоколом № 09/11 від 09.11.2011. На зборах були присутні всі учасники товариства, що разом володіють 100% статутного капіталу товариства, а саме: ОСОБА_4 (92,4%), ОСОБА_14 (3,8%) та ОСОБА_10(3,8%).

Відповідно до протоколу № 09/11 від 09.11.2011 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" по першому питанню порядку денного було заслухано ОСОБА_4, що запропонував відступити свою частку в статутному капіталі Товариства розміром 53,8% на користь третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" (50 % статутного капіталу) та ОСОБА_5 (3,8% статутного капіталу). Учасниками, які у сукупності володіють 100% голосів Товариства, було прийнято рішення прийняти відступлену частку ОСОБА_4 в статутному капіталі товариства у розмірі 53,8% на користь третіх осіб.

З другого питання порядку денного на загальних зборах учасників було заслухано ОСОБА_4, який поставив на розгляд Товариства заяви від Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_5 про вступ до складу учасників та розподілення статутного капіталу Товариства. За результатами розгляду вказаного питання загальними зборами учасників Товариства одноголосно (100% голосів) прийнято рішення: про прийняття до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_5, та про розподіл статутного капіталу ТОВ "Боедем" наступним чином: ОСОБА_4 з часткою у статутному капіталі - 38, 6%, ОСОБА_14 з часткою у статутному капіталі - 3, 8%, ОСОБА_10 з часткою у статутному капіталі - 3,8%, ОСОБА_5 з часткою у статутному капіталі 3,8% та Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" з часткою у статутному капіталі - 50%.

Крім того, у зв'язку зі зміною складу учасників Товариства загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 09.11.2011 було прийнято рішення про внесення змін до статутних документів Товариства шляхом викладення їх у новій редакції, затвердження нової редакції Статуту Товариства та проведення державної реєстрації змін до Статуту.

10.11.2011 відбулися збори учасників ТОВ "Боедем", участь у яких, згідно із протоколом № 10, взяли учасники Товариства у складі: ОСОБА_4 (38,6% голосів), ОСОБА_14 (3,8% голосів), ОСОБА_5 (3,8% голосів), ОСОБА_10 (3,8% голосів), ТОВ "Маквіс Груп" (50% голосів).

Зборами було ухвалено рішення, оформлене протоколом № 10 від 10.11.2011 , про уточнення дії частки ТОВ "Маквіс Груп" у статутному капіталі ТОВ "Боедем", а саме: ТОВ "Маквіс Груп" наділено правами учасника Товариства, що володіє 50% голосів при вирішенні всіх питань, пов'язаних з активами та пасивами нерухомого майна - приміщення загальною площею 10 134, 40 кв. м., розташованого в м. Києві по вул. Великій Окружній, 4.

10.11.2011 між ОСОБА_4 (продавець за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" (покупець за договором) та ОСОБА_5 (покупець за договором) було укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем".

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору ОСОБА_4 (продавець за договором), який є власником корпоративних прав на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" у розмірі 53, 8 %, що в грошовому еквіваленті складає 15 131,25 грн., продав, а покупці купили зазначені корпоративні права на частку в статутному капіталі в наступних долях: Товариство з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" купило 50% корпоративних прав на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", що в грошовому еквіваленті становить 14 062, 50 грн.; ОСОБА_5 - 3,8% корпоративних прав на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", що в грошовому еквіваленті становить 1 068, 75 грн.

Відповідно до п. 5.3 договору від 10.11.2011 ОСОБА_10, як дружиною продавця, та ОСОБА_11, як дружиною покупця, в присутності нотаріуса було надано згоду на укладання спірного правочину. Вказаний правочин було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Башлай Д.І. та зареєстровано в реєстрі за номером 1698.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що протокол № 09/11 від 09.11.2011 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", протокол № 10 від 10.11.2011 зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" та договір купівлі-продажу корпоративних прав на 53, 8 % частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" підписані ним під впливом збігу тяжких обставин на вкрай невигідних для нього умовах, у зв'язку з чим суперечать вимогам чинного законодавства України, зокрема ст. ст. 203, 215, 233 ЦК України. Крім того, позивач вказує на порушення, допущені під час скликання та проведення загальних зборів, зокрема, на те, що питання про прийняття Товариством відступленої частки ОСОБА_4 на користь третіх осіб не було включено до порядку денного; на момент прийняття рішення зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 09.11.2011 не було будь-яких законних підстав для прийняття до складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" ОСОБА_5 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп", оскільки на дану дату не існувало ні договору купівлі-продажу частки ОСОБА_4, ні відповідної заяви від ОСОБА_4 про відступлення частки; з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" не було надано доказів на підтвердження повноважень особи, що брала участь від його імені у зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем".

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про господарські товариства", ст. 145 ЦК України вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Статтею 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом.

Згідно із ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів. Будь-хто з учасників товариства з обмеженою відповідальністю вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів.

Відповідно до ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

У п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень.

Відповідно до п. 2.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з порушенням прямих вказівок закону є: - прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію"); - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства"); - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п'ята статті 61 Закону України "Про господарські товариства"; - відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства"); - відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства"). Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення, господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо (п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

При прийнятті оскаржуваних судових рішень місцевий та апеляційний господарські суди, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, встановивши, що ОСОБА_4 був присутній на загальних зборах учасників як 09.11.2011 так і 10.11.2011, був обізнаний про час та місце їх проведення, був головою зборів та ініціатором реалізації частки, приймав участь у обговоренні порядку денного, голосував "за" по питанням порядку денного, заперечень не мав, та власноручно поставив підпис у протоколі від 09.11.2011 № 09/11 як голова зборів учасників; беручи до уваги те, що прийняті загальними зборами учасників Товариства рішення 09.11.2011 та 10.11.2011 за наявності кворуму, оскільки були присутні всі учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", сукупна кількість голосів яких становить 100 % та голосували одноголосно "за" по всім питанням порядку денного; з огляду на те, що протоколи, якими оформлені спірні рішення були підписані ОСОБА_13, яка відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців була керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" в період з 08.11.2011 по 11.11.2011; дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 09.11.2011, оформленого протоколом № 09/11 від 09.11.2011 та рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 10.11.2011, оформленого протоколом № 10 від 10.11.2011.

Крім вимоги щодо визнання недійсними рішень загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу корпоративних прав на частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" від 10.11.2011, укладеного між ОСОБА_4, Товариством з обмеженою відповідальністю "Маквіс Груп" та ОСОБА_5, у задоволенні якої правомірно було відмовлено судами попередніх інстанцій, з огляду на таке.

Обґрунтовуючи підстави для визнання недійсним спірного договору, позивач посилається на те, що даний договір підписаний ним під впливом збігу тяжких обставин на вкрай невигідних для нього умовах. Крім того, позивач зазначив, що він не отримував кошти від покупців за відчужену ним частку Товариства.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України (ст.215 ЦК України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину; при визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу; сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася; тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин; особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах (п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно із ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 140 Цивільного кодексу України учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.

Згідно з ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Таким чином, законодавством України не передбачено відповідальність учасників товариства за зобов'язаннями юридичної особи.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги посилання позивача на те, що спірний договір був ним підписаний під впливом тяжкої обставини, оскільки приватні інтереси учасника товариства не можуть вважатись частиною інтересів товариства, незалежно від ступеню контролю учасником за товариством, а тому посилання позивача на тяжкі обставини, які на його думку були у Товариства та мають правове значення і можуть бути підставою для визнання вчиненого учасником Товариства з третьою особою, без участі у цьому Товариства, договору-купівлі продажу частки недійсним, в силу ст. 233 ЦК України, суперечить наведеній правовій нормі, за якою правові наслідки можуть настати лише у разі наявності на час вчинення правочину тяжкої обставини, для особи, яка під впливом цих обставин вчинила правочин на вкрай невигідних для неї умовах.

Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено посилання позивача на те, що він не отримував кошти від покупців за відчужену ним частку Товариства, оскільки як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій у пункті 4.1 спірного договору зазначено, що сторони засвідчують, що на момент нотаріального засвідчення цього договору сума зазначена в п. 3.1 продавцем отримана повністю, ще до підписання цього договору.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Отже, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідає встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі № 910/24668/14 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ