ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2016 року Справа № 910/216/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКролевець О.А., суддів:Євсікова О.О., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 02.11.2015та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 19.01.2016у справі№910/216/15-г Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"доПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача"Інтернешнл ейр транспорт асосіейшн"пророзірвання договору та стягнення 112 406 981,00 грн., 150 531,00 євро, 1 619 130,00 російських рублів, 2 892 340,00 доларів США за участю представників сторінвід позивача:Гончаренко Є.С. (дов. № 01.3.1-12/77-2015 від 28.12.2015), Ткаченко К.В. (дов. № 01.3.1-12/21-2016 від 23.03.2016), Козуб Б.Ю. (дов. № 01.3.1-12/38-2016 від 04.04.2016), від відповідача:Волошин В.А. (дов. № 3-131100/5007 від 13.04.2016), Євтушенко С.В. (дов. № 3-131100/5738 від 27.04.2016), Дмитраш О.З. (дов. № 3-131100/24422 від 18.12.2015), від третьої особи:Борейко Ю.С. (дов. б/н від 02.07.2015),

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача "Інтернешнл ейр транспорт асосіейшн" про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування № 0213/FA-05 від 02.06.2005 та стягнення залишку коштів на рахунках позивача, відкритих у ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" - 112 406 981,00 грн., 150 531,00 євро, 1 619 130,00 російських рублів та 2 892 340,00 доларів США.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Під час нового розгляду справи позивач подав заяву від 08.09.2015 про зміну предмета позову, в якій просив:

- розірвати укладений між ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" договір на розрахунково-касове обслуговування від 02.06.2005 № 0213/FA-05, з наступними змінами та доповненнями;

- розірвати укладений між ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" договір на розрахунково-касове обслуговування від 19.11.2010 № 021-10/АНВ, з наступними змінами та доповненнями;

- зобов'язати ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" закрити усі поточні рахунки ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", відкриті в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", у тому числі, але не виключно згідно наведеного в заяві переліку;

- зобов'язати ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" надати ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" у вигляді письмової довідки всю наявну у банку інформацію про незавершені розрахунки ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" та обсяги купленої, обміняної та перерахованої іноземної валюти за зовнішньоекономічними договорами ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", що обслуговуються в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит";

- стягнути з ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" на користь ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" залишок коштів на рахунках ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", відкритих у ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", що станом на 03.02.2015 складає 179 957 973,44 грн., 3 567,94 дол. США, 753,06 євро та 1 411 973,24 російських рублів.

Заява ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про зміну предмета позову прийнята господарським судом до розгляду, спір вирішувався з урахуванням вказаних у ній вимог.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі № 910/216/15-г (суддя Балац С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 (колегія суддів у складі: Тищенко О.В., Зубець Л.П., Іоннікова І.А.), позов задоволено частково.

Розірвано укладений між ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" договір на розрахунково-касове обслуговування від 02.06.2005 № 0213/FA-05, з наступними змінами та доповненнями.

Розірвано укладений між ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" договір на розрахунково-касове обслуговування від 19.11.2010 № 021-10/АНВ, з наступними змінами та доповненнями.

Зобов'язано ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" надати ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" у вигляді письмової довідки всю наявну у банку інформацію про незавершені розрахунки ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" та обсяги купленої, обміняної та перерахованої іноземної валюти за зовнішньоекономічними договорами ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", що обслуговуються в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит".

В іншій частині вимог у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та змінити рішення місцевого господарського суду у даній справі в частині висновку про зарахування зустрічних вимог між ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", шляхом виключення із мотивувальної частини судового рішення на сторінці 10 абзацу наступного змісту: "При цьому суд приймає до уваги і той факт, що листом від 17.09.2015 № 2, що був надісланий Банку 17.09.2015, позивач здійснив зарахування зустрічних однорідних вимог до Банку про повернення залишків коштів на рахунках у розмірі 194 млн. грн., що на дату зарахування за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 8.889.866,88 дол. США, в рахунок погашення тіла кредиту за договором відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005 у розмірі 8.889.866,88 дол. США. Таким чином, відповідно до положень статті 601 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 203 Господарського кодексу України, зобов'язання Банку з повернення МАУ 194 млн. грн. залишків коштів на рахунках у Банку та зобов'язання МАУ з повернення Банку основного боргу (тіла кредиту) за договором відновлювальної кредитної лінії від 23.12.2005 № 598v-01-05 у розмірі 8.889.866,88 доларів США є припиненими.".

Позивач у відзиві проти доводів касаційного оскарження заперечив з підстав їх необґрунтованості, просив у задоволенні касаційної скарги ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" відмовити, а оскаржені судові рішення у даній справі залишити без змін.

Третя особа подала додаткові пояснення, в яких зауважила, що вона не є учасником господарських операцій, які здійснювались сторонами даного спору, тому до неї не можуть висуватися жодні вимоги матеріального характеру ні від позивача, ні від відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 02.06.2005 між Спільним закритим акціонерним товариством "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України", яке перейменовано в Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" (далі - МАУ, клієнт), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та кредит", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" (далі - банк), укладений договір № 0213/FA-05 на розрахунково-касове обслуговування (далі - договір РКО-1), за умовами якого банк зобов'язувався відкрити клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26006110893980 і поточний рахунок в іноземній валюті (в доларах США) № 26005110893840 та здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а клієнт - оплачувати послуги банку згідно тарифів, в порядку і на умовах, визначених договором РКО-1 (п. 1.1 договору).

02.04.2007 сторони підписали додаткову угоду від 02.04.2007 до договору РКО-1, згідно з якою домовились, що банк відкриває клієнту поточний рахунок в іноземній валюті (російських рублях) № 26003001089301 та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування на умовах, передбачених договором РКО-1.

Крім того, на підставі договору РКО-1 банк зобов'язувався відкрити клієнту поточний рахунок № 26007110893978 в євро.

19.11.2010 між МАУ та банком укладений договір № 021-10/АНВ на розрахунково-касове обслуговування (далі - договір РКО-2), за умовами якого банк зобов'язувався відкрити клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26006110893980 і (або) поточний (поточні) рахунок (и) в іноземній валюті: № 26005110893840 (в доларах США), № 26007110893978 (в Євро), № 26007110893826 (в фунтах стерлінгах), № 26003110893756 (в швейцарських франках), № 26003001089301 (в російських рублях) та здійснювати їх розрахунково-касове обслуговування, а клієнт - оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків в порядку і на умовах, визначених договором РКО-2 (п. 1.1 договору).

Згідно з пунктом 1.1 додаткової угоди від 26.09.2013 до договору РКО-2 банк зобов'язувався відкрити клієнту поточний рахунок в іноземній валюті (в польських злотих) № 26003001089301.

Пунктом 1.1 додаткової угоди від 18.09.2014 до договору РКО-2 визначено, що банк зобов'язується відкрити клієнту поточний рахунок в національній валюті № 26003001089301.

Відповідно до пункту 2.1 договору РКО-1 та договору РКО-2 банк зобов'язувався здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків в операційний день банку у порядку і на умовах, визначених чинним законодавством України та банківськими правилами.

Банк зобов'язувався вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами (пп. 3.3.2 п. 3.3 договору РКО-1 та договору РКО-2).

Згідно з пп. 3.3.3 п. 3.3 договору РКО-1 та договору РКО-2 банк зобов'язувався здійснювати розрахунково-касове обслуговування рахунків позивача у визначений час з 9-00 год. до 15-00 год., крім суботи, неділі та святкових і неробочих днів.

Відповідно до пп. 3.3.10 п. 3.3 договору РКО-1 та договору РКО-2 банк зобов'язаний надавати позивачу інформаційно-консультативну допомогу з питань розрахунково-касового обслуговування рахунків.

Пунктами 2.4 договору РКО-1 та договору РКО-2 встановлено, що умови та порядок роботи за системою "Клієнт-Банк" регламентуються окремим договором.

Окремим договором, який визначає умови та порядок обслуговування усіх (незалежно від часу та підстав відкриття) рахунків МАУ у банку за системою "Клієнт-Банк" є додаткова угода від 23.06.2005 до договору РКО-1, в якій сторони погодили, що банк зобов'язувався обслуговувати МАУ за системою електронних платежів "Клієнт-Банк" у визначений час: з 9-00 год. до 17-00 год., крім суботи, неділі та святкових днів.

У відповідності до п. 5.2 додаткової угоди від 23.06.2005 до договору РКО-1 розрахункові документи, прийняті банком від позивача за системою "Клієнт-Банк" в операційний день з 09-00 год. до 17-00 год., виконуються банком того ж дня. Документи, прийняті банком після 17-00 год., відмічаються як "вечірня пошта" та виконуються наступного дня.

Всупереч умов укладених між сторонами договорів, банк протягом грудня 2014 року - липня 2015 року систематично не виконував платіжні доручення клієнта, в тому числі в іноземній валюті, ці платіжні доручення клієнту не повернув, причини їх невиконання клієнту не повідомив. Після спливу встановленого законодавством строку використання іноземної валюти, банк придбану валюту продав, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з рахунків МАУ за 08 - 09 та 12 січня 2015 року, стягнувши із клієнта за її продаж комісію у розмірі 36 747,55 грн.

МАУ зверталося до банку із письмовими вимогами від 19.12.2014 № 1.1.19-446 та від 30.12.2014 № 1.1.19-453 щодо роз'яснення причин систематичного невиконання платіжних доручень клієнта. Вказані листи банк отримав 22.12.2014 за вх. № 15342 та 30.12.2014 за вх. № 15810, що підтверджується відповідними відмітками уповноваженої особи банку, однак були залишені без відповіді та без виконання.

Посилаючись на вказані обставини, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом, в якому, зокрема, зазначив, що невиконання банком своїх зобов'язань за укладеними між сторонами договорами РКО-1, РКО-2 завдає МАУ реальних збитків та є істотним порушення умов цих договорів, у зв'язку з чим просив розірвати їх у судовому порядку на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Водночас позивач просив зобов'язати відповідача закрити усі поточні рахунки МАУ, відкриті у ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", та у відповідності до вимог ч. 3 ст. 1075 ЦК України повернути йому залишок коштів на цих рахунках.

Під час розгляду даного спору судами попередніх інстанцій встановлено, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/1085/15-г за позовом ПрАТ "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" до ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача "Інтернешнл ейр транспорт асосіейшн" про внесення змін до умов договору, зобов'язання вчинити дії, визнання права та розірвання повідомлення про переуступку та підтвердження отримання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.02.2015 у вказаній справі № 910/1085/15-г, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015, встановлено, що протягом грудня 2014 року ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", не надаючи жодних пояснень, всупереч положень закону та умов укладеного між сторонами договору РКО-1, не виконав низки платіжних доручень позивача, що є істотним порушенням цього договору РКО-1.

У межах провадження у справі № 910/1085/15-г судами встановлено, що за період з 19 по 29 грудня 2014 року МАУ ініціювало понад 50 (п'ятдесят) платежів в національній валюті на загальну суму близько 22 (двадцяти двох) мільйонів гривень, серед яких, зокрема, 18 725 562,25 грн. мали бути переказані банком Державному підприємству "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (контрагент МАУ) на підставі платіжних доручень МАУ від 19.12.2014 №№ 8600, 8605, 8606, 8607, 8608, 8609, 8610, 8611, 8612. Також протягом грудня 2014 року МАУ з використанням системи електронних платежів "Клієнт-Банк" ініціювало проведення банком низки платежів в іноземній валюті на користь своїх іноземних контрагентів на загальну суму близько 2,9 млн. доларів США, що, зокрема, підтверджується, поданими банку через систему " Клієнт-Банк" платіжними дорученнями № 4510 від 16.12.2014, № 4488 від 16.12.2014 та № 4527 від 17.12.2014.

Згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2015 у справі № 910/1085/15-г банк взяті на себе зобов'язання за договором РКО-1 не виконав, перерахування коштів за вищезазначеними розрахунковими документами позивача не здійснив та мотивованої відмови із зазначенням правових підстав невиконання перерахування, як того вимагає п. 22.7 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", не надав.

Більше того, судами у вказаній справі № 910/1085/15-г встановлено, що порушення банком умов договору РКО-1 та безпідставне обмеження клієнта у розпорядженні коштами на рахунках впливає на права та обов'язки позивача за договором відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005, укладеного між МАУ та ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (істотно змінює обставини, якими сторони керувались при укладенні такого договору), у зв'язку з чим за результатами розгляду справи № 910/1085/15-г договір відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005 було змінено шляхом виключення з нього статті 6 та пункту 8.3 статті 8 щодо права банку вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за увесь період користування ними.

За результатами перегляду справи № 910/1085/15-г у касаційному порядку постановою Вищого господарського суду України від 08.07.2015 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині виключення з договору відновлювальної кредитної лінії № 598v-01-05 від 23.12.2005 пункту 8.3 статті 8. Водночас суд касаційної інстанції наголосив, що неналежне обслуговування банком рахунків клієнта не може бути усунуто клієнтом як зацікавленою особою самостійно.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, на підставі договорів чи інших правочинів.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За вимогами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана правова норма кореспондується зі ст. 193 ГК України.

Зокрема, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Згідно зі ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

За змістом ч. 2 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно з п. 3 розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281, з наступними змінами та доповненнями, клієнт-резидент зобов'язаний використати іноземну валюту, що куплена у встановленому порядку через суб'єкта ринку, не пізніше ніж за десять робочих днів після дня її зарахування на його поточний рахунок на потреби, зазначені в заяві про купівлю іноземної валюти.

У разі порушення вказаних вище строків використання купленої іноземної валюти, суб'єкт ринку згідно з п. 6 розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою зобов'язаний таку валюту продати протягом п'яти робочих днів.

Відповідно до п. 22.7 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення.

Згідно з п. 2.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, з наступними змінами та доповненнями, порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Частиною першою ст. 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами (ч. 3 ст. 1075 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Приймаючи рішення у даній справі в частині задоволення позовних вимог про розірвання договорів РКО-1,2, суди попередніх інстанцій виходили з того, що істотним у розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України є таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей цього договору (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13).

Судами правильно зазначено, що при укладенні спірних правочинів позивач розраховував на належне виконання банком своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування рахунків МАУ, зокрема, в частині доступу до розміщених на рахунках у банку коштів та своєчасного виконання розрахункових документів клієнта. Натомість, банк безпідставно обмежив клієнта у праві на розпорядження власними коштами, оскільки платіжні доручення МАУ банком не виконувалися, а придбані на підставі заявок МАУ кошти в іноземній валюті використовувалися не за призначенням.

Встановивши невиконання банком передбаченого умовами договору та Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою обов'язку з надання клієнту інформації про незавершені розрахунки за зовнішньоекономічними договорами та обсяги купленої, обміняної та перерахованої за ними іноземної валюти, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про те, що істотність порушення банком умов договору полягає не лише у невиконанні ініційованих клієнтом платежів та заподіянні у зв'язку з цим збитків клієнту, але й стосується позбавлення клієнта можливості скористатися результатами таких договорів в частині продовження обслуговування зовнішньоекономічних контрактів в інших банках України.

Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно задовольнили позов у частині вимог МАУ про розірвання укладених між сторонами договорів банківських рахунків № 0213/FA-05 від 02.06.2005 та № 021-10/АНВ від 19.11.2010 (з відповідними додатковими угодами) на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Водночас суди дійшли вірних висновків про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про зобов'язання відповідача надати всю наявну інформацію про незавершені розрахунки та обсяги купленої, обміняної та перерахованої іноземної валюти за зовнішньоекономічними договорами МАУ, оскільки позивач як клієнт за укладеними із банком договорами наділений правом вимагати від банку інформації щодо питань розрахунково-касового обслуговування його рахунків і обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає приписам ст. 22 ЦК України.

Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" закрити усі відкриті в банку поточні рахунки МАУ та стягнути з ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" на користь МАУ залишок коштів на рахунках, суди попередніх інстанцій врахували положення ст. 1075 ЦК України та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв'язку із введенням тимчасової адміністрації в банку на підставі постанови Правління Національного банку України від 17.09.2015 № 612.

17.09.2015 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 171 про запровадження з 18.09.2015 тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, обгрунтовано зазначив, що в силу приписів ст. 1075 ЦК України та умов укладених між сторонами договорів обов'язковою передумовою для закриття рахунку є видача залишку коштів клієнту або перерахування за його вказівкою на інший рахунок в строки і в порядку, встановленими банківськими правилами.

Разом з тим, враховуючи наявність обставин, які свідчили про необхідність застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суди правомірно відмовили у задоволенні позову в частині вимог МАУ про закриття поточних рахунків та повернення залишків коштів на цих рахунках, встановивши, що МАУ є кредитором ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" за договорами на розрахунково-касове обслуговування, а вимоги про перерахування залишків коштів, які знаходяться на рахунках клієнта у банку, є майновими вимогами кредитора, які не підлягали виконанню в силу положень п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у зв'язку з введенням у банку тимчасової адміністрації.

Судами встановлено, що вимоги МАУ включені до переліку (реєстру) вимог, акцептованих Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тому задоволення цих вимог поза процедурою, встановленою Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не допускається.

Доводи касаційного оскарження з посиланням на неправомірність висновку судів першої та апеляційної інстанцій про припинення кредитних зобов'язань МАУ на суму 8 889 866,88 грн. у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України, слід відхилити, адже, як вірно зазначив суд апеляційної інстанції, строк виконання банком зобов'язання з повернення позивачу залишків коштів на рахунках настав в силу приписів ч. 3 ст. 1075 ЦК України і зарахування здійснено в рахунок погашення рівнозначної суми кредитних зобов'язань позивача перед банком.

Посилання скаржника на приписи п. 4 ч. 1 ст. 602 ЦК України та п. 41 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими встановлюється недопустимість зарахування зустрічних вимог за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, не заслуговують на увагу, оскільки судами встановлено, що тимчасова адміністрація запроваджена в ПАТ "Банк "Фінанси та кредит", починаючи з 18.09.2015, тому заява про зарахування зустрічних однорідних вимог, вчинена позивачем 17.09.2015, не підпадає під обмеження, встановлене вказаними правовими нормами.

Отже, доводи скаржника про порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права щодо обставин, встановлених ними під час розгляду справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у касаційному порядку. Викладені в касаційній скарзі доводи по суті зводяться до переоцінки судом касаційної інстанції наданих сторонами доказів та встановлення інших обставин, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, що не входить до визначених ст. 1117 ГПК України меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що судами у порядку ст.ст. 43, 101, 103 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34, 35 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2015 у справі № 910/216/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя О.Кролевець

Судді О.Євсіков

О. Попікова