ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2016 року Справа № 908/4457/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛАГРО"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 22.02.2016 (головуючий суддя Стойка О.В., судді Бойченко К.І., Татенко В.М.)у справі№ 908/4457/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛАГРО"простягнення заборгованості,

за участю представниківпозивачаВласова І.Ю.,відповідачаАндрусенко О.В., Бушміч О.Г.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.11.2015 у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 20400,00 грн. відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2016 вказане рішення скасовано, прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест": стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛАГРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газ Інвест" заборгованість в розмірі 20400,00 грн., вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з вказаною постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судом апеляційної інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, положення ч. 2 ст. 693 ЦК України.

На думку скаржника місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що строк виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару не настав, тобто позов передчасний.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав

Укладення господарських договорів, відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України, допускається у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а підпис шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Окремим видом зобов'язання є договір поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судами, відповідач виставив позивачу рахунок №184/1 від 04.06.2015 на оплату товару - платформи-підбирача ПП - 3,4 - 07 на загальну суму 68000,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір, до якого додав Договір № 184/1 купівлі-продажу сільськогосподарської техніки від 15.06.2015 (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЛАГРО" (продавець) зобов'язується поставити Покупцю сільськогосподарську техніку згідно з доданими специфікаціями і додатками, а Покупець - ТОВ "Газ Інвест" зобов'язується прийняти та оплатити зазначену кількість Товару на умовах даного Договору.

У п. 2.1 Договору визначено, що загальна сума Договору складає 68000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% 11333,33 грн.

Згідно з до п. 3.1 Договору строки поставки зазначаються в специфікаціях до Договору. Оплата за товар здійснюється на розрахунковий рахунок продавця в зазначені у специфікаціях строки.

У Специфікації №1 до Договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки №184/1 від 15.06.2015 зазначено, що оплата товару (платформа-підбирач (новий) ПДС-3,4, в кількості 1 шт., за ціною без ПДВ 56666,67 грн., а разом з ПДВ 68000,00 грн.), здійснюється безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 30% передплати безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок продавця протягом трьох банківських днів з моменту укладення даного Договору; 70% безготівковим розрахунком на розрахунковий рахунок продавця за фактом поставки товару. Поставка товару здійснюється протягом семи робочих днів.

Разом з Договором на адресу відповідача було надіслано Специфікацію № 1 до Договору та Акт приймання-передачі товару, що підтверджується копією фіскального чеку від 06.07.2015.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до платіжного доручення № 1189 від 16.07.2015 позивач сплатив відповідачу суму в розмірі 20400,00 грн., що рівнозначно 30% від вартості товару, як передбачено положеннями Договору щодо передоплати, із зазначенням підстави оплати "часткова оплата за платформу підбирача, згідно рахунку № 184/1 від 04.06.2015".

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару позивач звернувся до нього з листом за вих. № 91 від 27.07.2015 в якому вимагав повернути передоплату в розмірі 20400,00 грн.

Відповідна вимога вручена відповідачу 29.07.2015, що підтверджується поштовою накладною № 2075176.

У відповідь відповідач листом за вих. № 83 від 30.07.2015 повідомив, що згідно зі спірним Договором і Специфікацією № 1 до нього товар готовий до відвантаження, та просив узгодити умови відвантаження, а також вимагав здійснення остаточного розрахунку.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, враховуючи, що відповідач в порядку, передбаченому п. 3 ст. 181 ГК України, не надав відповіді на пропозицію позивача щодо укладення договору та не повернув підписаний проект договору дійшов висновку про неукладеність договору.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Як відзначено апеляційним судом, лист відповідача за вих. № 83 від 30.07.2015, підписаний керівником відповідача та засвідчений печаткою підприємства відповідача, свідчить про прийняття пропозиції позивача, тобто підтверджує факт укладення Договору з урахуванням Специфікації до нього.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив також з того, що строк виконання обов'язку з поставки товару не був встановлений та, посилаючись на ст. 530 ЦК України, дійшов висновку, що такий строк повинен настати у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги про виконання такого обов'язку.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд підставно виходив з того, що в укладеному договорі та Специфікації № 1 до Договору містяться необхідні істотні умови щодо найменування, кількості та вартості продукції, що збігається із зазначеними в рахунку, а також встановлені порядок оплати (у вигляді передоплати в розмірі 30% від суми вартості, залишку в 70% - після отримання товару) та строк поставки - протягом семи робочих днів.

При цьому, як відзначено апеляційним судом, доказів непогодження будь-якої із запропонованих позивачем істотних умов Договору відповідачем судам попередніх інстанцій не надано, про наявність таких не заявлено.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як встановлено апеляційним судом, відповідач не поставив позивачу товар за Договором, а передоплату в розмірі 20400,00 грн. не повернув.

З огляду на наведені законодавчі приписи та з урахуванням встановлених фактичних обставин даної справи апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок апеляційного суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановленої у справі постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЛАГРО" залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі № 908/4457/15 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова