ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року Справа № 922/3678/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівПопікової О.В. Євсікова О.О., Кролевець О.А.за участю представників: позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)відповідача:Саєнко В.В. дов. від 16.01.2016 № 7розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "РЕАЛ БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "РЕАЛ БАНК" Федорченка А.В.на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 21.01.2016у справі№ 922/3678/15 Господарського Харківської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "Торгсервіс"доПублічного акціонерного товариства "РЕАЛ БАНК"прозобов'язання надати документи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-закупівельне підприємство "Торгсервіс" (далі за текстом - позивач, підприємство) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "РЕАЛ БАНК" (далі за текстом - відповідач, банк) про зобов'язання відповідача надати документи, які необхідні для зняття заборони на відчуження нерухомого майна - нежитлової будівлі, майстерні хімзахисту в літ. "А-1" загальною площею 629,9 кв.м., розташованої за адресою: с. Подвірки, Дергачівського району Харківської області, вул. Набережна та зобов'язати відповідача повернути правовстановлюючі документи на цей об'єкт нерухомості, а саме: договір купівлі - продажу від 18.11.2004 прошитий з протоколом №1-217/04 від 11.11.2004, з витягом з Державного реєстру правочинів від 18.11.2004, з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером №6200357 від 13.01.2005 та технічний паспорт, інв. справа №74144, реєстровий №6578 (позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.08.2015).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.09.2015 (суддя Ю.В. Светлічний) у задоволенні позову відмовлено у зв'язку з відсутністю правових підстав для зобов'язання відповідача вчинити заявлені у позові дії.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 (головуючий суддя - Р.А. Гетьман, судді - Л.І. Бородіна, В.В. Лакіза) рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2015 скасовано з прийняттям нового рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог. Зобов'язано ПАТ "РЕАЛ БАНК" повернути ТОВ "ТЗП "Торгсервіс" правовстановлюючі документи на нежитлові будівлі, майстерні хімзахисту в літ. "А-1" загальною площею 629,9 кв.м, розташованої за адресою: с. Подвірки, Дергачівського району Харківської області, вул. Набережна, зокрема: договір купівлі - продажу від 18.11.2004р. прошитий з протоколом №1-217/04 від 11.11.2004р., з витягом з Державного реєстру правочинів від 18.11.2004р., з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером №6200357 від 13.01.2005р. та технічний паспорт, інв. справа №74144, реєстровий №6578.

Постанова апеляційного суду обґрунтована приписами статей 526, 598 Цивільного кодексу України та статтею 17 Закону України «Про іпотеку», за умови встановлення тих обставин, що на час розгляду справи як кредитний договір, так і договір іпотеки є припиненими, і відповідно апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у Банку правових підстав утримувати передані йому підприємством правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, оскільки такі дії банку порушують права позивача, визначені статтею 317 Цивільного кодексу України щодо володіння, користування та розпорядження майном.

Не погодившись із постановою апеляційного суду, ПАТ "РЕАЛ БАНК" звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2015.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник касаційної скарги посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України. Наголошує на тому, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права.

У додаткових поясненнях до касаційної скарги відповідач, посилаючись на ухвалу Харківського апеляційного адміністративним від 10.03.2016 у справі № 820/6518/15, якою залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 та скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-3, 5-14 в літ. "А-5", загальною площею 238,3 кв.м., розташовані за адресою : Харківська область, м. Харків, вул. Дружби Народів, 228-Б, наголошує на тому, що за умови задоволення позову у даній справі Банк буде позбавлений можливості задовольнити свої вимоги за договором про надання кредитної лінії.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 19.11.2012 між позивачем (позичальник) та відповідачем (банк) був укладений договір про надання кредитної лінії №1416/09-2- 08. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу кредит з максимальним лімітом 500000,00 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань позивача за кредитним договором відповідач згідно з іпотечним договором №1417/09-2-08 від 19.11.2012, прийняв в іпотеку належні позивачу (позичальнику):

- нежитлові приміщення цокольного поверху №1-3, 5-14 в літ. "А-5", загальною площею 238,3 кв.м., розташовані за адресою : Харківська область, м. Харків, вул. Дружби Народів, 228-Б;

- нежитлову будівлю, майстерню хімзахисту в літ. "А-1", загальною площею 626,9 кв. м., що розташована за адресою: с. Подвірки, Дергачівського району Харківської області, вул. Набережна,6а.

Згідно акта прийму-передачі від 19.11.2011, позивач передав відповідачу оригінали правовстановлюючих на предмети іпотечного договору №1417/09-2-08 від 19.11.2012:

- договір купівлі-продажу (реєстровий номер 998) від 18.11.2004 прошитий з протоколом №1-217/04 від 11.11.2004, з витягом з державного реєстру правочинів від 18.11.2004, з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером №6200357 від 13.01.2005;

- свідоцтво на право власності на нерухоме майно за номером №1467 від 12.08.2009 прошите з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером №24025167 від 02.10.2009;

- технічний паспорт, інв. справа №74144, реєстровий №6578;

- технічний паспорт, інв. справа №435, реєстровий №б/н.

ПАТ "РЕАЛ БАНК" задовольнив свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та рішенням від 29.10.2014 Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області за ПАТ "РЕАЛ БАНК" було зареєстроване право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-3, 5-14 в літ. "А-5", загальною площею 238,3 кв.м., розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Дружби Народів, 228-Б.

Вказані нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-3, 5-14 в літ. "А-5", загальною площею 238,3 кв.м., розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Дружби Народів, 228-Б були реалізовані ПАТ "РЕАЛ БАНК" на аукціоні з продажу активів 07.09.2015.

Згідно довідки ПАТ "РЕАЛ БАНК" від 02.03.2015, наданої в суді першої інстанції, та довідки №14-06/1539 від 14.12.2015, наданої до суду апеляційної інстанції, у позивача відсутня заборгованість перед ПАТ "РЕАЛ БАНК" за договором про надання кредитної лінії №1416/09-2-08.

Позивач звернувся до відповідача із листом №29/04-01 від 29.04.2015, в якому просив у зв'язку із припинення зобов'язань за кредитним договором №1416/09-2-08 та іпотечним договором №1417/09-2-08 вчинити дії, передбачені чинним законодавством України для зняття заборони відчуження з нежитлової будівлі, майстерні хімзахисту в літ. "А-1", загальною площею 626,9 кв. м., що розташована за адресою: с. Подвірки, Дергачівського району Харківської області, вул. Набережна,6а.

Відповідач 05.06.2015 направив позивачу лист №14-04/784/1, в якому вказав, що Постановою Правління Національного банку України №295 від 21.05.2014 було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПАТ "РЕАЛ БАНК". Також відповідач зазначив, що відповідно до частини 6 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація припинення іпотеки, обтяження проводиться на підставі заяви обтяжувача, яку він зобов'язаний подати протягом п'яти робочих днів з дня припинення іпотеки, обтяження самостійно, або на письмову вимоги боржника чи іншої особи, права якої порушено через наявність таких реєстраційних записів.

Спір у цій справі виник у зв'язку з тим, що банк відмовляється вчинити дії необхідні для зняття заборони відчуження з нежитлової будівлі - майстерні хімзахисту в літ. "А-1", загальною площею 626,9 кв. м., що розташована за адресою: с.Подвірки, Дергачівського району Харківської області, вул. Набережна,6а., та повернути передані йому підприємством на виконання умов договору іпотеки №1417/09-2-08 від 19.11.2012 правовстановлюючі документи на цей об'єкт нерухомого майна, що передавалися в забезпечення виконання умов за кредитним договором №1416/09-2-08 від 19.11.2012.

Так позивач просив суд: 1) зобов'язати відповідача надати документи, які необхідні для зняття заборони на відчуження нерухомого майна; 2) зобов'язати ПАТ "РЕАЛ БАНК" повернути ТОВ "ТЗП "Торгсервіс" правовстановлюючі документи на нежитлові будівлі, зокрема договір купівлі - продажу від 18.11.2004р., з витягом з Державного реєстру правочинів від 18.11.2004 р., з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером №6200357 від 13.01.2005р. та технічний паспорт, інв. справа №74144, реєстровий №6578.

Втім як вірно зауважено апеляційним судом, перша та друга вимоги позивача, викладені ним в позовній заяві є фактично однаковими, однак друга вимога містить конкретні вимоги про повернення відповідних документів, тоді як перша вимога не є конкретною, а позивачем не вказано які саме дії повинен здійснити відповідач.

Водночас заперечуючи проти позову відповідач наголошував на тому, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушених прав. Однак такі доводи відповідача є безпідставними з огляду на наступне.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 статті 316 Цивільного кодексу України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 статті 317 Цивільного кодексу України).

Право володіння означає юридично забезпечену власнику можливість мати майно у своєму безпосередньому фізичному чи юридичному віданні, у сфері свого фактичного господарського чи іншого впливу; право користування - це юридично закріплена можливість власника щодо господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей власником чи уповноваженими особами; право розпорядження - це юридично закріплена можливість власника самостійно вирішувати юридичну і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо (наприклад, продати, подарувати, передати за заповітом майно).

Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.7 статті 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України регульовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких зокрема припинення дії яка порушує право. Ця норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою також визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Таким чином апеляційний суд, відхиляючи заперечення відповідача на позовну заяву, дійшов обґрунтованого висновку про те, що такий способу захисту цивільних прав як зобов'язання відповідача здійснити певні дії відповідає встановленим законом способам захисту порушеного права.

За положеннями статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, та мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Серед інших частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено і договір як підставу виникнення зобов'язань.

Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, саме на виконання умов кредитного договору №1416/09-2-8 від 19.11.2012 та іпотечного договору №1417/09-2-8 від 19.11.2012 підприємство передало банку правовстановлюючі документи на нежитлові будівлі, зокрема договір купівлі - продажу від 18.11.2004р., з витягом з Державного реєстру правочинів від 18.11.2004 р., з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером №6200357 від 13.01.2005р. та технічний паспорт, інв. справа №74144, реєстровий №6578.

Разом з тим судами також було з'ясовано, що згідно п. 6.6. кредитного договору, банк має право вимагати від позичальника незалежно від настання кінцевого терміну погашення кредиту сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентами за користування ним, суму пені і штрафів, передбачених цим договором, у випадках, які визначаються згідно з цим договором істотними та можуть негативно вплинути на стан кредитної заборгованості позичальника, а саме: позичальник прострочив свої зобов'язання щодо повернення кредиту та / або процентів за користування кредитом щонайменш на один місяць.

Оскільки позивачем не сплачено заборгованість за кредитним договором та прострочено свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом на один календарний місяць (відповідно до умов кредитного договору), ПАТ "РЕАЛ БАНК" задовольнив свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки і звернувся 29.10.2014 до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області.

29.10.2014 Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області за ПАТ "РЕАЛ БАНК" було зареєстроване право власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-3, 5-14 в літ. "А-5", загальною площею 238,3 кв.м., розташовані за адресою : Харківська область, м. Харків, вул. Дружби Народів, 228-Б. Згодом банк реалізував це майно шляхом продажу його на аукціоні.

Згідно довідки ПАТ "Реал Банк" від 02.03.2015 у позивача відсутня заборгованість за договором про надання кредитної лінії №1416/09-2-08 від 19.11.2012.

Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору (абз. 2 ч. 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку".

З огляду на викладене, враховуючи встановлені судами обставини стосовно того, що у відповідача відсутня заборгованість перед Банком за договором про надання кредитної лінії №1416/09-2-08 від 19.11.2012 оскільки останній задовольнив свої вимоги в повному обсязі шляхом реалізації одного з предметів іпотеки, апеляційний суд дійшов правомірного висновку щодо відсутності підстав для утримання відповідачем правовстановлюючих документів на інший об'єкт іпотеки загальною площею 629,9 кв.м., що розташований за адресою: с.Подвірки, Дергачівського району Харківської області, вул. Набережна,6а. При цьому відповідачем, в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано доказів наявності правових підстав утримання цих правовстановлюючих документів, повернення яких вимагає позивач, їх втрати або відсутності з інших підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, в силу повноважень касаційної інстанції, колегія суддів не приймає до уваги залучені до касаційної скарги нові докази (ухвала Харківського апеляційного адміністративним від 10.03.2016 у справі № 820/6518/15, якою залишено без змін постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2016 та скасовано державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху № 1-3, 5-14 в літ. "А-5", загальною площею 238,3 кв.м., розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Дружби Народів, 228-Б), які не надавались до судів попередніх інстанцій для їх оцінки в сукупності з наявними у справі доказами.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судом обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним господарськими судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "РЕАЛ БАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "РЕАЛ БАНК" Федорченка А.В. залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2016 у справі № 922/3678/15 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

судді О.О. Євсіков

О.А. Кролевець