ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року Справа № 904/10393/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б., Корсака В.А.за участю представників:позивача Поповіченко О.М. (дов. від 21.01.2016 р. №07д)відповідачаПетрашенко В.П. (дов. від 15.03.2016 р. №37)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуУкраїнського державного підприємства "Укрхімтрансаміак"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 р.у справі № 904/10393/14 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомУкраїнського державного підприємства "Укрхімтрансаміак"доТовариства з обмеженою відповідальністю "БДО"простягнення 121 190, 46 грн.В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" на свою користь 100008,00 грн. безпідставно отриманих коштів, 16645,11 грн. інфляційних втрат, 4537,35 грн. 3% річних та 2423,80 грн. понесених витрат по сплаті судового збору.

Після нового розгляду справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2015 р. (суддя Мілєва І.В.), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" на користь Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" 100008,00 грн. та 2000, 16 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Бахмат Р.М., судді Кощеєва І.М., Євстигнеєв О.С.), рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2015 р. скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто судовий збір.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2015 р. залишити в силі, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновку апеляційного господарського суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.03.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У запереченнях на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "БДО" надає додаткові пояснення та просить оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 04.04.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2013 р. між Українським державним підприємством "Укрхімтрансаміак" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БДО" (виконавець) було укладено договір про надання інформаційно-консультаційних послуг № 60/02А.

Згідно п.1.1. договору виконавець зобов'язався надавати замовнику інформаційно-консультаційні послуги, а замовник зобов'язується приймати і оплачувати надані послуги.

Види, перелік послуг, обсяг, форма надання, терміни надання, вартість, порядок оплати та інші умови надання послуг встановлюються сторонами в додатковій угоді, яка після підписання є невід'ємною частиною договору (п. 1.2 договору).

Відповідно п.3.1, договір набирає чинності з моменту підписання і скріплення печатками сторін і діє до " 31" грудня 2013 року, а в частині зобов'язань, що виникли протягом терміну дії договору - до їх повного виконання.

Терміни надання послуг встановлюються додатковими угодами до цього договору (п. 3.2 договору).

Згідно п.4.1 договору по закінченню надання послуг, передбачених кожною окремою додатковою угодою до договору, виконавець зобов'язаний направити замовнику акт приймання-здачі наданих послуг (виконаних робіт). Датою складання акту є дата його двостороннього підписання сторонами договору.

Вартість послуг та порядок оплати встановлено сторонами в додаткових угодах до договору (п. 5.1 договору).

Відповідно п.5.4 договору розрахунки за цим договором здійснюються в гривнях в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця. Замовник самостійно несе витрати пов'язані зі списанням грошових коштів зі свого рахунку, виконавець самостійно несе витрати пов'язані із зарахуванням зазначених коштів на свій поточний рахунок.

Сторони за договором пунктом 8.1 договору встановили, що при наданні послуг виконавець буде керуватись інформацією, документацією, наданою замовником і не несе відповідальність за ненадання або неналежне надання послуг, якщо воно спричинене не наданням замовником необхідної інформації, документації, її неповнотою або неправдивістю.

22.04.2013 р. сторони уклали додаткову угоду №1 до договору про надання інформаційно-консультаційних послуг № 60/02А.

Під інформаційно-консультаційними послугами розуміється перевірка податкового обліку УДП "Укрхімтрансаміак" за такими податками і звітам по них:

- податок на прибуток - квартальні декларації за період з 1 квітня 2011 р. по 31 грудня 2012 р.,

- ПДВ - місячні декларації за період з 1 квітня 2011 р. по 31 березня 2013 р.,

- рентна плата за транспортування аміаку територією України - місячні декларації за період з 1 квітня 2011 р. по 31 березня 2013 р. (п. 1 додаткової угоди №1).

В якості результатів послуг виконавець надасть свої висновки по податковій перевірці у вигляді письмового звіту з податкового аудиту (далі - звіт) російською мовою, в якому будуть описані виявлення виконавцем помилки податкового обліку замовника і вказані короткі рекомендації по виявленим помилкам. Виконавець надає остаточний звіт протягом п'яти робочих днів після обговорення проекту звіту із замовником та усунення оговорених замовником зауважень (п. 4 додаткової угоди №1).

Термін початку податкової перевірки - 25 квітня 2013 р., передача проекту звіту замовнику - 31 травня 2013 р. (п. 5 додаткової угоди №1).

Вартість послуг становить 200016,00 грн., в т.ч. ПДВ 33336,00 грн. (п. 8 додаткової угоди №1).

Оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця в наступному порядку:

- передоплата в розмірі 50% вартості послуг - після підписання договору;

- решта 50% вартості послуг - протягом трьох робочих днів з моменту підписання акту приймання-здачі послуг (виконаних робіт) або з моменту, коли послуги вважаються виконаними належним чином відповідно до п. 4.2. договору (залежно від більш ранньої дати) (п. 9 додаткової угоди №1).

Товариство з обмеженою відповідальністю "БДО" виставило Українському державному підприємству "Укрхімтрансаміак" інвойс №144/13 від 25.04.2013 р., із зазначенням: "50% передплати згідно додаткової угоди № 1 від 22.04.2013 р. до договору № 60/02А від 22.04.2013 р.", на суму 100008,00 грн.

Позивач відповідно до платіжного доручення №662 від 30.04.2013 р. сплатив відповідачу грошові кошти у розмірі 100008,00 грн., з призначенням платежу "за консультаційні послуги згідно №144/13 від 25.04.2013 р.".

Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" звертаючись до суду з позовом зазначало, що між ним та відповідачем велись перемовини щодо укладення договору про надання інформаційно-консультаційних послуг.

За результатами попередніх домовленостей позивач здійснив передплату у розмірі 50 % від суми майбутнього договору, однак в подальшому необхідність укладання договору відпала, у зв'язку із затягуванням з боку відповідача його підписання.

Таким чином, позивач на підставі приписів статей 15, 16, 177, 203, 215, 216, 232, 236, 536, 625, 1212-1214 Цивільного кодексу України, просив відповідача повернути грошові кошти у розмірі 100008,00 грн., як безпідставно отримані та стягнути 16645,11 грн. інфляційних втрат та 4537, 35 грн. 3 % річних.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БДО" заперечуючи проти позовних вимог вказувало про те, що договір та додаткова угода № 1, з його сторони, було підписано та надано оригінали для підписання позивачу.

Крім того, електронною поштою відповідач отримав скановану копію договору та додаткової угоди № 1, підписаних заступником директора з розвитку та правових питань ОСОБА_6 без печатки позивача.

Оригіналів підписаного договору та додаткової угоди відповідач не отримав.

З урахуванням викладеного, відповідач зауважує, що договір та додаткова угода №1 підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО" - ОСОБА_7 (посвідченого печаткою відповідача) та заступником директора з розвитку та правовим питанням Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" ОСОБА_6.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_6 має повноваження представляти позивача у правовідносинах з третіми особами без довіреності. В тому числі підписувати договори.

Як зазначалось вище, у п. 9 додаткової угоди №1 визначено, що оплата послуг здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця в наступному порядку: передоплата в розмірі 50% вартості послуг - після підписання договору.

Таким чином, той факт, що позивач, відповідно до інвойсу № 144/13 від 25.04.2013 р. перерахував на рахунок відповідача 50% передплати, згідно додаткової угоди № 1 від 22.04.2013 р. до договору № 60/02А від 22.04.2013 р., у розмірі 100008,00 грн., свідчить про те, що позивач прийняв умови договору.

02.02.2015 р. позивачем було залучено до матеріалів справи підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт звірки розрахунків між Українським державним підприємством "Укрхімтрансаміак" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БДО" за договором № 60/02А від 22.04.2013 р., відповідно до якого заборгованість на користь позивача станом на 31.10.2013 р. становить 100008,00 грн.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач не надав доказів своєчасного та належного надання послуг за вищевказаним договором, а тому до стягнення підлягає авансовий платіж у розмірі 100008,00 грн.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції визнає такий висновок місцевого господарського суду помилковими виходячи з наступного.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, договір про надання інформаційно-консультативних послуг № 60/02А від 22.04.2013 р. та додаткова угода №1 від 22.04.2013 р. до нього укладено між сторонами у спрощений порядок.

Звертаючись до суду з позовом Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" посилалось на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно; особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом з тим, оскільки між сторонами було укладено договір про надання інформаційно-консультативних послуг, а грошові кошти у розмірі 100008,00 грн., які Українське державне підприємство "Укрхімтрансаміак" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БДО", отримано останнім як аванс за надання інформаційно-консультаційних послуг, згідно вищевказаного договору і додаткової угоди, а не безпідставно, як зазначає позивач в позовній заяві, то такі кошти набуто за наявності правової підстави, а тому не може бути витребувані відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення авансового платежу у розмірі 100008,00 грн.

Крім того, як було вірно зауважено судом апеляційної інстанції, в даному судовому спорі підлягало доказуванню факт укладання договору, а не факт дослідження доказів своєчасного та належного надання послуг за договором.

Щодо позовних вимог про стягнення 16645,11 грн. інфляційних втрат та 4537, 35 грн. 3% річних за період з 03.05.2013 р. по 05.11.2014 р., суди попередніх інстанцій правомірно зауважували про наступне.

Статтею 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, вищевказаною статтею встановлено відповідальність за порушення стороною саме грошового зобов'язання, а оскільки у відповідача перед позивачем відсутнє грошове зобов'язання, в розумінні зазначеної статті, оскільки відповідач не зобов'язувався сплатити позивачу кошти в сумі 100008,00 грн., тому підстави для застосування ст. 625 Цивільного Кодексу України та стягнення з відповідача 16645,11 грн. інфляційних втрат та 4537, 35 грн. 3 % річних відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши дану справу у касаційному порядку, встановила, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 р. є такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Натомість, рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, на думку колегії суддів, прийнято при неналежному дослідженні всіх обставин справи, всупереч норм матеріального та процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, касаційна інстанція не приймає до уваги доводи касаційної скарги та приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Українського державного підприємства "Укрхімтрансаміак" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.11.2015 р. у справі № 904/10393/14 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя М. Данилова

Судді: Т. Данилова

В. Корсак