Постанова ВГСУ від 04.02.2016 року у справі №910/9948/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року Справа № 910/9948/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.11.2015у справі№ 910/9948/15 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт"провизнання договору недійсним

Для розгляду касаційної скарги у цій справі 27.01.2016 визначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

У судовому засіданні 28.01.2016 у справі було оголошено перерву до 04.02.2016 до 12 год. 20 хв.

за участю представників сторін від:

позивача: Драчова М.С. (дов. від 31.12.2015),

відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт" про визнання недійсним договору № ЕЛ/01/01/2010 від 01.01.2010 про надання послуг щодо розподілу електропостачання фонтанів. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що спірний правочин підписаний з боку позивача керівником Департаменту експлуатації водопровідного господарства Відкритого акціонерного товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" за відсутності належної довіреності на підтвердження повноважень на вчинення відповідних дій від імені позивача, а також за відсутності наступного схвалення правочину позивачем. При цьому, позивач посилався на приписи статей 92, 203, 207, 215, 241 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2015, ухваленим суддею Селівон А.М., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з наявності обставин наступного схвалення позивачем спірного правочину, про що свідчить часткова оплата позивачем боргу за договором, акти наданих послуг та складені відповідачем податкові накладні за спірний період, в яких відображені господарській операції з контрагентом - Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал". Окрім цього, судом враховано і наявність судового рішення у іншій господарській справі про стягнення з позивача боргу за спірним договором. При цьому, суд керувався приписами статей 92, 203, 207, 215, 241, 525, 526, 901, 903 Цивільного кодексу України.

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Тищенко О.В. - головуючого, Тарасенко К.В., Іоннікової І.А., постановою від 10.11.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що спірний правочин вчинено з перевищенням повноважень. Водночас скаржник зазначає про відсутність будь-яких дій, які б свідчили про наступне погодження ним спірного правочину. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 92, 203, 241 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, статей 42, 43, 43 Господарського процесуального кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач вказав про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 01.01.2010 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", яке змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (сторона-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт" (сторона-1) укладено договір № ЕЛ/01/01/2010, за умовами якого відповідач надає позивачу послуги щодо розподілу електропостачання фонтанів, що належать позивачу та знаходяться за адресою: м. Київ, Майдан Незалежності, ПТП-1, сектор В, ТВК "Глобус", а позивач приймає надані послуги та оплачує їх, згідно з умовами цього договору, з метою забезпечення функціонування належної позивачу інфраструктури (пункт 1.1. договору). Розділами 3-7 договору сторонами узгоджено оплату та порядок розрахунків, форс-мажор, відповідальність сторін та конфіденційність, вирішення спорів та інші умови тощо. Пунктом 2.1. договору встановлено строк його дії - 12 місяців. Згідно з пунктом 2.3. договору якщо за 15 календарних днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не направить іншій стороні письмового повідомлення щодо розірвання цього договору, цей Договір вважатиметься продовжений на той самий строк, на тих самих умовах на кожні наступні 12 місяців. Відповідно до пункту 3.1. договору розмір оплати за надані послуги (відшкодування витрат за спожиту електроенергію стороною-2 визначається згідно показників лічильників № 3938, № 3989, № 3060 відповідно до тарифів "Київенерго". Оплата наданих послуг здійснюється згідно з актами та відповідними рахунками упродовж 5 робочих днів після виставлення рахунку стороні-2 (пункт 3.2. договору). Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт" про визнання недійсним договору №ЕЛ/01/01/2010 від 01.01.2010 про надання послуг щодо розподілу електропостачання фонтанів. Підставою позову визначено те, що договір з боку позивача був підписаний не уповноваженою особою, а саме директором Департаменту експлуатації водопровідного господарства Дараган В.М. Відтак позивач просив суд визнати договір № ЕЛ/01/01/2010 від 01.01.2010 про надання послуг щодо розподілу електропостачання фонтанів недійсним у зв'язку з підписанням його особою, яка не мала відповідних повноважень. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які передбачені у статті 203 названого Кодексу. Згідно з частиною другою статті 216 цього ж Кодексу недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) - визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним - оспорюваний правочин. Правові наслідки вчинення правочинів з перевищенням повноважень визначено частиною першою статті 241 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Таким чином, із змісту норми частини першої названої статті убачається, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів, так званих конклюдентних дій, особи - сторони правочину, наприклад, прийняття документів від повіреного. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №3-59гс14. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що після укладення спірного договору позивачем було вчинено ряд дій, які свідчать про наступне його схвалення, у тому числі підписання актів щодо отриманих послуг уповноваженими представниками обох сторін, складання податкових накладних за спірний період, в яких відображені господарські операції з контрагентом - Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", часткового перерахування позивачем відповідачеві коштів за договором згідно з платіжним дорученням від 31.05.2010 № U636986 із призначенням платежу "відшкодування витрат за спожиту електроенергію дільницею Фонтани в 01.10 р. дог. № ЕЛ/01/01/2010 від 01.01.2010 та акт № 1 від 31.01.10 року". Крім того, судами попередніх інстанцій було враховано рішення Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі № 910/283/15-г, залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2015, яким установлено факт невиконання Публічним акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт" послуг за спірним договором. Оскільки судами попередніх інстанцій встановлено (і це підтверджується матеріалами справи) те, що позивач вчинив дії, спрямовані на схвалення оскаржуваного договору, а саме прийняв від відповідача послуги за договором, доводи про порушення судами приписів статей 92, 203, 241 Цивільного кодексу України не знайшли свого підтвердження. Відтак, висновок судів обох інстанцій про відмову у позові є правомірним.