Постанова ВГСУ від 04.02.2016 року у справі №904/3467/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 року Справа № 904/3467/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Дроботової Т.Б.розглянувши у судовому засіданні за участю представників: позивача: Білодід Д.О. - дов. від 15.04.15, відповідачів: не з'явились, повідомлені належно,

касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від11.11.15у справі№904/3467/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод"до 1. Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 2. Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь"простягнення 191880,61 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Державного підприємства "Придніпровська залізниця", Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" 191880,61 грн. вартості нестачі вантажу. Позивач вказував на нестачу підкладок рельсових у кількості 10840 кг, відвантажених на його адресу відповідачем-2, а відтак вважав підставним стягнення їх вартості з відповідачів. Позов обґрунтований приписами статей 924 Цивільного кодексу України, статей 224, 306-316 Господарського кодексу України, статей 24, 30, 37, 110, 113, 136 Статуту залізниць України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області 30.06.15 (суддя Золотарьова Я.С.) у позові відмовлено. Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вантаж прибув у технічно справному вагоні без ознак втрати, а тому відсутні підстави для покладання відповідальності за нестачу вантажу на залізницю - відповідача-1. Водночас суд визнав недоведеним позивачем факт понесення ним збитків у зв'язку з втратою вантажу та відмовив у позові заявленому до відповідача-2.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.11.15 (судді: Дармін М.О., Березкіна О.В., Чус О.В.) перевірене рішення місцевого господарського суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" 191880,61 грн. Суд апеляційної інстанції установив факт нестачі вантажу у зазначеній сумі. При цьому суд визнав, що вантаж прибув на станцію у непошкодженому рухомому складі, завантаженому засобами відправника без ознак втрати, псування чи пошкодження вантажу, та дійшов висновку про те, що нестача виникла не з вини залізниці. Відтак суд визнав підставним стягнення спірної суми саме з вантажовідправника - відповідача-2.

Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити в силі. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом приписів статей 511, 924 Цивільного кодексу України, статей 194, 308 Господарського кодексу України, статей 110, 113 Статуту залізниць України, статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України. На думку скаржника судом апеляційної інстанції невірно установлені обставини справи та невірно оцінені докази у справі, зокрема, акт експертизи №АК-60Є. Скаржник вважає, що відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення покладається на залізницю, яка і повинна нести відповідальність за його нестачу. Крім того, він посилався на наявність договору поставки, укладеного між позивачем і ТОВ Трансінвест Холдінг".

Від позивача і відповідача-1 відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів законодавства, відзначає наступне.

Апеляційним господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що за залізничною накладною №52102209 у вагоні №56739477 зі станції відправлення Сартана Донецької залізниці на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" (станція призначення Керченський завод Придніпровської залізниці) відправлено вантаж - накладки і підкладки колійні (накладки двохголові 1Р65). Вид вантажу - навалочний. Вантажовідправником і виробником спірної продукції (вантажу) є Публічне акціонерне товариство "Металургійний комбінат "Азовсталь". Вагон завантажений відправником (ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь"); маса вантажу також визначена відправником і складає 65790 кг (розділ 24 залізничної накладної). Суд апеляційної інстанції установив, що 27.08.14 при прийнятті спірного вантажу одержувачем - ТОВ "Керченський стрілочний завод" була виявлена нестача підкладок колійних 1Р65 у вагоні №56739477 у кількості 10 840 кг, що підтверджується комерційним актом АА №018070/1 від 27.08.14. У комерційному акті відбито, що вантаж прибув на станцію призначення в справному вагоні навантаженим засобами відправника без ознак втрати вантажу; зверху по всій площі вагона вантаж укритий захисною металевою сіткою, яка щільно прилягає до вантажу та не має пошкоджень. Факт нестачі спірного вантажу у кількості 10840 кг зафіксований і в акті експертизи №ВК-60Э від 28.08.14, що був складений у ході приймання вантажу за участю експерта Торгово-промислової палати Криму, та акті приймання за кількістю №3 від 28.08.14, складеному комісією у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держабітражу про Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 №П-6. Прийомка експертом і комісією за участю представника громадськості відбувалася під час видачі вагону на розвантаження, що зафіксовано у вказаних актах. Як було установлено апеляційним господарським судом вантажовідправник - відповідач-2 був повідомлений про виявлену нестачу та запрошувався до участі у прийманні вантажу, втім своїх представників для спільного приймання вантажу не направив. Суд апеляційної інстанції установив, що нестача вантажу у кількості 10840 кг сталася не з вини залізниці. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" про стягнення з Державного підприємства "Придніпровська залізниця", Публічного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" 191880,61 грн. вартості нестачі вантажу. Скасовуючи судове рішення у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення спірної суми з відповідача-2. Загальні положення про перевезення унормовані статтею 908 Цивільного кодексу України. За приписами зазначеної норми перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно зі статтею 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (стаття 308 Господарського кодексу України). Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту залізниць, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Відповідно до статей 110, 111 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно із Правилами іншому підприємству. Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, зокрема, у разі, коли: вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також коли вантаж прибув у непошкодженому, відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрат, псування або пошкодження вантажу під час перевезення. Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі. Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, суд апеляційної інстанції установив, що завантаження спірного вантажу здійснювалося засобами відправника - ПАТ "Металургійний комбінат "Азовсталь" (який є виробником відвантажуваної позивачеві продукції); що вантаж на адресу позивача надійшов у справному вагоні із захисною сіткою за відсутності слідів утрати та пошкодження, що унеможливлює висновок про доступ до вантажу під час його перевезення. Водночас суд апеляційної інстанції установив і те, що при приймання вантажу було виявлено його нестачу у кількості 10840 кг, що підтверджується комерційним актом АА №018070/1 від 27.08.14, актом експертизи №ВК-60Э від 28.08.14, складеному за участю експерта Торгово-промислової палати Криму, актом приймання вантажу за кількістю №3 від 28.08.14, складеному у відповідності до Інструкції П-6. Як установив суд апеляційної інстанції, нестача вантажу у кількості 10840 кг сталася не з вини залізниці, а відтак відсутні підстави для покладення на неї відповідальності за нестачу. Згідно зі статтею 24 Статуту залізниць вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Зважаючи на установлені обставини та приписи наведених норм, суд апеляційної інстанції визнав правомірним стягнення вартості нестачі вантажу з вантажовідправника. Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі апеляційним господарським судом. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Посилання скаржника на наявність договору поставки, укладеного між позивачем і ТОВ Трансінвест Холдінг", визнаються неспроможними та не звільняють вантажовідправника від відповідальності за нестачу вантажу. Інші доводи касаційної скарги визнаються неспроможними, позаяк не спростовують встановленого апеляційним господарським судом та стосуються переоцінки доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -