ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Справа № 923/1360/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційні скаргиВасилівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області та Новотроїцької районної державної адміністрації Херсонської областіна постановуОдеського апеляційного господарського суду від 09.06.2015у справі№ 923/1360/13 Господарського суду Херсонської областіза позовомФермерського господарства "ОСОБА_4."доНовотроїцької районної державної адміністрації Херсонської областіза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаВасилівська сільська рада Новотроїцького району Херсонської областіпроскасування розпорядження

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.11.2015 було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 19.11.2015 у справі було оголошено перерву до 03.12.2015 до 12 год. 00 хв.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_5 (дов. від 01.01.2015),

відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

третьої особи: ОСОБА_6 (дов. від 10.11.2015)

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "ОСОБА_4." звернулося з позовом до Новотроїцької районної державної адміністрації у Херсонській області про визнання незаконним розпорядження № 806-ос від 28.12.2012 "Про розірвання договору оренди, укладеного з ФГ "ОСОБА_4.". Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване розпорядження райдержадміністрації порушує право позивача на користування земельною ділянкою відповідно до укладеного між сторонами договору оренди від 10.07.2006. При цьому, позивач посилався на приписи статей 614, 617 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.05.2014, ухваленим суддею Пригузою П.Д., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.09.2014 (колегія суддів у складі: Будішевська Л.О. - головуючий, Бєляновський В.В., Мишкіна М.А.), позов задоволено повністю.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г. Швеця В.О., постановою від 15.01.2015 перевірені рішення та постанову у справі скасував, а матеріали справи скерував для нового розгляду до суду першої інстанції.

Після нового розгляду справи, Господарський суд Херсонської області, рішенням від 08.04.2015, ухваленим суддею Пінтеліною Т.Г., позов задовольнив повністю. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з обставин вибуття з володіння та користування позивача спірної земельної ділянки у період з 2010 до 2012 років. З огляду на що, суд визнав незаконним розпорядження відповідача про розірвання договору оренди з підстав систематичної несплати позивачем орендної плати за земельну ділянку у вказаний період. При цьому, суд керувався приписами статей 13, 21, 526, 762 Цивільного кодексу України.

Одеський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Мирошниченко М.А. - головуючий, Воронюк О.Л., Лашина В.В, постановою від 09.06.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Новотроїцька районна державна адміністрація у Херсонській області та третя особа у справі - Василівська сільська рада Новотроїцького району Херсонської області звернулися з касаційними скаргами до Вищого господарського суду України, в яких просять рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційних скарг, скаржники вказують на неврахування судами того, що договір оренди земельної ділянки у спірний період з державної реєстрації не знімався, а земельна ділянка позивачем за актом приймання-передачі районній раді не поверталась. З огляду на що, на думку скаржників, невикористання позивачем земельної ділянки з будь-яких причин не звільняє особу від сплати орендної плати, яка є обов'язковим платежем на законодавчому рівні. Водночас, скаржники вказують на помилковий висновок судів щодо сплати іншою особою орендної плати у спірному періоді. Скаржники зазначають, що така самовільна сплата іншою особою мала місце тільки у 2010 та 2011 роках саме за користування водними об'єктами, у значно меншому розмірі, ніж визначено договором оренди з позивачем. При цьому, скаржники посилаються на порушення судами приписів статей 651, 762, 782 Цивільного кодексу України, статті 125 Земельного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статей 14, 147, 288 Податкового кодексу України, статей 43, 34 Господарського процесуального кодексу України, статей 6, 15 Закону України "Про оренду землі".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників позивача та третьої особи, переглянувши матеріали справи і доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.07.2006 між Новотроїцькою районною державною адміністрацією Херсонської області (орендодавець) та Фермерським господарством "ОСОБА_4." (орендар) на підставі розпорядження № 119 від 23.03.2005, укладено договір оренди земельної ділянки водного фонду, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку водного фонду для риборозведення, загальною площею 140,02 га, яка розташована на території Василівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області (пункти 1, 2 договору). Вказаний договір зареєстровано у Новотроїцькому районному реєстраційному відділі Херсонської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.08.2006 за № 4АА002178-040672700003. Також судами установлено, що розпорядженням Новотроїцької районної державної адміністрації №806-ос від 28.12.2012 "Про розірвання договору оренди, укладеного з ФГ "ОСОБА_4." вирішено розірвати в односторонньому порядку укладений між сторонами договір оренди у зв'язку з систематичною несплатою орендної плати за період 2010-2012 років та доручено загальному відділу апарату Новотроїцької районної державної адміністрації повідомити голову ФГ "ОСОБА_4." про прийняте рішення. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Фермерського господарства "ОСОБА_4." до Новотроїцької райдержадміністрації про визнання незаконним розпорядження № 806-ос від 28.12.2012. Підставою позову визначено порушення оспорюваним розпорядженням права позивача на користування земельною ділянкою відповідно до укладеного між сторонами договору оренди. Вирішуючи спір по суті суди попередніх інстанцій виходили з обставин вибуття об'єкта оренди із володіння та користування позивача, а відтак і відсутності у позивача обов'язку сплачувати орендну плату за спірним договором у період 2010-2012 років. Проте, колегія суддів такий висновок судів визнає помилковим з огляду на наступне. Статтею 19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", іншими нормативно - правовими актами та договором оренди землі. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. Водночас частиною 1 статті 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1. статті 147 Податкового кодексу України (який набув чинності з 01.01.2011; в редакції, яка діяла на період спірних відносин) плата за землю визначається як загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Підпунктом 14.1.136. пункту 14.1. статті 147 цього Кодексу орендну плату за земельні ділянки державної і комунальної власності визначено як обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання. З матеріалів справи убачається, що спір виник щодо наявності чи відсутності підстав для настання правових наслідків неналежного виконання зобов'язання у вигляді розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку. Загальні підстави розірвання договорів з огляду на порушення зобов'язання визначено статтею 651 Цивільного кодексу України; за частиною 2 вказаної статті договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (критерій істотності визначається відповідно до визначеного у наведеній нормі та доводиться позивачем); водночас за частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України договором або законом може бути встановлено право на односторонню відмову від договору, у разі реалізації якого стороною договір є відповідно розірваним. Статтею 188 Господарського кодексу України також визначено, що розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Статтею 31 Закону України "Про оренду землі", який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, визначено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором оренди земельної ділянки. Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість розірвання договору на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором. З огляду на що, обрання правового способу врегулювання спору є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, а право на односторонню відмову від договору є позасудовою процедурою, яка не потребує погодження іншою стороною договору. За умовами пункту 33 договору оренди однією з підстав для розірвання орендодавцем договору в односторонньому порядку є невиконання орендарем обов'язку щодо своєчасної та в повному обсязі сплати орендної плати. Судами установлено, що орендна плата сплачувалась позивачем відповідно до договору тільки за період з 2006 по 2009 роки. Установлено судами і те, що у зв'язку з порушенням позивачем вказаного обов'язку у період з 2010 по 2012 роки, відповідач, скориставшись передбаченим договором правом, вирішив в односторонньому порядку розірвати договір оренди, прийнявши про це відповідне рішення. Водночас, покладаючи в основу судових рішень висновок про неможливість невикористання позивачем у спірний період орендованою земельною ділянкою, у зв'язку з наявністю спору щодо цієї земельної ділянки з іншою особою - Будзою О.Ф., суди дійшли помилкового висновку про наявність підстав для звільнення позивача від сплати орендної плати за земельну ділянку державної власності, як обов'язкового платежу. Між тим з матеріалів справи убачається до договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачами у спірний період з державної реєстрації не знімався, недійсним не визнаний. При цьому, посилаючись на частину 6 статті 762 Цивільного кодексу України, суди помилково не врахували того, що вказана норма не регулює правовідносини користування земельними ділянками державної і комунальної власності, а відтак не може визначати підстави для звільнення від сплати орендної плати за земельні ділянки. Між тим, установивши те, що відповідачем орендна плата не сплачується більше року, тобто така несплата носить систематичний характер, суди попередніх інстанцій дійшли до помилкового висновку про відсутність підстав для розірвання відповідачем спірного договору оренди земельної ділянки. З огляду на установлене, підстави для задоволення позову про визнання незаконним розпорядження № 806-ос від 28.12.2012 "Про розірвання договору оренди, укладеного з ФГ "ОСОБА_4." відсутні. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За таких обставин, рішення та постанова у справі не відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові. Відтак, доводи касаційних скарг знайшли своє підтвердження. Судові витрати за розгляд касаційних скарг відносяться на позивача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Василівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області задовольнити.

Касаційну скаргу Новотроїцької районної державної адміністрації Херсонської області задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2015 у справі № 923/1360/13 Господарського суду Херсонської області і рішення Господарського суду Херсонської області від 08.04.2015 скасувати.

Прийняти нове рішення про відмову у позові.

Стягнути з Фермерського господарства "ОСОБА_4." на користь Василівської сільської ради Новотроїцького району Херсонської області 852,60 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Стягнути з Фермерського господарства "ОСОБА_4." на користь Новотроїцької районної державної адміністрації Херсонської області 852,60 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець