ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Справа № 914/3795/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.07.2015у справі№ 914/3795/14 Господарського суду Львівської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Бізнес-центр "Підзамче"до1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4; 2. Приватного підприємства "Ресторан швидкого обслуговування "ЛЕМ-БЕРГ"прозобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості у сумі 22 503,77 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Нєнов Д.І. (дов. від 14.01.2014),

відповідача-І: ОСОБА_4 (копія свід. №233103),

відповідача-ІІ: Гірний І.Є. (директор)

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Бізнес-центр "Підзамче" звернулося з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Приватного підприємства "Ресторан швидкого обслуговування "ЛЕМ-БЕРГ", в якому просило зобов'язати відповідачів повернути позивачу приміщення площею 396 кв.м, що знаходяться на першому поверсі адміністративно-побутового корпусу за адресою: АДРЕСА_1. Також позивач просив стягнути з відповідачів 22 503,77 грн. заборгованості з орендної плати та відшкодування комунальних платежів. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення спірного приміщення позивачу після закінчення 30.09.2014 строку дії укладеного між сторонами договору оренди № 52/13-ор від 30.09.2013. При цьому, позивач посилався на приписи статей 319, 321, 387, 391, 526, 795 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.05.2015, ухваленим суддею Шпакович О.Ф., позов у частині вимог про повернення об'єкту оренди задоволено повністю, вимоги про стягнення грошових коштів залишено без розгляду. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з обставин неповернення відповідачами спірного нежитлового приміщення після припинення 30.09.2014 строку дії договору оренди і наявністю заперечень наймодавця щодо продовження його дії. В частині залишення позову без розгляду судове рішення мотивоване невиконанням позивачем без поважних причин вимог суду щодо надання щомісячних рахунків на оплату з доказами їх вручення орендарям. При цьому, суд керувався приписами статей 763, 764, 785 Цивільного кодексу України, статей 284, 291 Господарського кодексу України.

Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Дубник О.П. - головуючий, Матущак О.І., Скрипчук О.С., постановою від 28.07.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням доповнень, просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на недоведеність обставин фактичної передачі відповідачам спірного приміщення. Зазначає скаржник і про безпідставне відхилення судами клопотань про призначення будівельно-технічної експертизи, залучення третіх осіб та зупинення провадження у справі. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статей 607, 759 Цивільного кодексу України, статті 205 Господарського кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від Приватного акціонерного товариства "Бізнес-центр "Підзамче" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.09.2013 між Закритим акціонерним товариством "Бізнес центр "Підзамче" (відповідно до Статуту перейменованого у Приватне акціонерне товариство "Бізнес-центр "Підзамче") - орендодавцем та орендарями: Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 і Приватним підприємством "Ресторан швидкого обслуговування "ЛЕМ-БЕРГ" укладено договір оренди №52/13-ор, за умовами якого орендодавець передав в оренду орендарям приміщення (загальною площею 396 кв.м) першого поверху в адміністративно-побутовому корпусі за адресою: АДРЕСА_1 для використання під кафе, а орендарі прийняли в тимчасове платне користування об'єкт оренди (пункт 1.1. договору). Пунктом 2.1. договору сторони погодили, що договір укладається строком до 30.09.2014. Згідно з пунктом 3.2.1. договору крім орендної плати орендар компенсує орендодавцю витрати, пов'язані із забезпеченням орендованих приміщень електричною енергією (згідно з лічильником), теплопостачання, водопостачання (згідно з лічильником). За послуги з охорони території, прилеглої до об'єкта оренди та послуги, пов'язані з підтримкою пропускного режиму, а також компенсацію за вивезення сміття й інші витрати, що несе орендодавець у зв'язку із діяльністю орендаря, в наступній пропорції: 1/3 частини від загальної суми - Приватне підприємство "Ресторан швидкого обслуговування "ЛЕМ-БЕРГ"; 2/3 частини від загальної суми - Фізична особа-підприємець ОСОБА_4. Відповідно до умов пункту 4.20. договору, після припинення терміну дії цього договору орендар зобов'язаний повернути орендоване майно орендодавцю у тому стані, у якому він його одержав, з урахуванням природного зносу. Судами установлено факт початку користування орендованим майном з жовтня 2013 року, про що свідчить відповідні акти надання-прийняття послуг за жовтень 2013 року. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Приватного акціонерного товариства "Бізнес-центр "Підзамче" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та Приватного підприємства "Ресторан швидкого обслуговування "ЛЕМ-БЕРГ" про стягнення 22 503,77 грн. заборгованості з орендної плати та відшкодуванні комунальних платежів, а також зобов'язання відповідачів повернути приміщення, розташовані на АДРЕСА_1, на першому поверсі адміністративно-побутового корпусу, площею 396 кв.м, зв'язку із закінченням строку дії договору оренди. Таким чином, виходячи з вимог даного позову, предметом доказування при вирішенні даного спору є встановлення судами, зокрема обставин щодо наявності між сторонами договірних відносин з оренди, факту припинення дії договору оренди, неповернення орендованого приміщення відповідачем після закінчення дії договору. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України одною з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. За приписами статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона, орендодавець, передає другій стороні, орендареві, за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 763 цього ж Кодексу унормовано, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. За приписами статті 764 вказаного Кодексу якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця упродовж одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Статтею 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Відповідно до приписів статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Отже, обов'язок орендаря повернути майно пов'язаний, зокрема, з припиненням строку дії договору оренди. Дослідивши усі обставини справи та надавши оцінку зібраним в матеріалах справи доказам судами попередніх інстанцій установлено, що 01.10.2014, після спливу строку дії договору, позивач 07.10.2014 скерував відповідачам заяву про припинення дії вказаного договору № 91 від 07.09.2014, в якій просив звільнити орендоване приміщення та передати його позивачеві в порядку визначеному цим договором. На зазначену вимогу Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Приватним підприємством "Ресторан швидкого обслуговування "ЛЕМ-БЕРГ" 10.10.2014 позивачу надана відповідь про неможливість повернення йому орендованого майна до моменту визнання відповідачів співвласниками майна, або повернення їм понесених на покращення орендованого майна коштів. Зазначене свідчить про факт використання відповідачами спірного приміщення після закінчення дії договору та неповернення його позивачеві в порядку, погодженому сторонами у договорі. Як установлено судами попередніх інстанцій, договір оренди від 30.09.2013 є припиненим з 30.09.2014. Твердження Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про те, що орендоване приміщення було повернуто нею 30.11.2013 за актом приймання - передачі, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки судами установлений факт користування відповідачами спірним приміщенням, після цієї дати. У матеріалах справи містяться підписані та скріплені печатками позивача та підприємця відповідні акти надання-прийняття послуг (орендна плата за користування нежитловим приміщенням, компенсація експлуатаційних витрат та витрат за водо-, електропостачання) за період з жовтня 2013 року по липень 2014 року. Виходячи з того, що судами установлені обставини, які входять до предмета доказування при вирішенні даного спору, а саме факт припинення дії договору оренди та не повернення орендованого приміщення позивачеві, висновки судів про наявність підстав для задоволення позовних вимог визнаються правомірними. В частині залишення без розгляду позовних вимог про стягнення грошових коштів судові рішення не переглядаються, оскільки фактично скаржником не оскаржуються. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також визнаються неспроможними, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, оскільки касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 у справі № 914/3795/14 Господарського суду Львівської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець