ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Справа № 911/2426/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Віта"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 28.09.2015у справі№ 911/2426/15 Господарського суду Київської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Віта"доОбухівської центральної районної лікарніпровизнання укладеним договору оренди індивідуально визначеного майнаУ судовому засіданні 26.11.2015 у справі було оголошено перерву до 03.12.2015 до 12 год. 30 хв.

за участю представників сторін від:

позивача: Завальнюк В.В. (дов. від 12.05.2015),

відповідача: Назаренко І.Л. (дов. від 26.11.2015)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека Віта" звернулося з позовом до Обухівської центральної районної лікарні про визнання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Обухівського району Київської області № 176 від 06.03.2012 продовженим на той самий строк, а саме на 35 місяців до 06.01.2018 на тих самих умовах. Позовні вимоги обґрунтовані обставинами продовження користування позивачем орендованим майном після закінчення строку дії спірного договору та відсутністю відповідних заперечень відповідача упродовж одного місяця після закінчення строку його дії. При цьому, позивач посилався на приписи статті 764 Цивільного кодексу України, статті 284 Господарського кодексу України, статей 17, 26, 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Рішенням Господарського суду Київської області від 05.08.2015, ухваленим суддею Бацуца В.М., у позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, суд виходив з відсутності підстав для визнання спірного договору продовженим на новий строк. Такого висновку суд дійшов з огляду на наявність заперечень Обухівської райради Київської області, як власника орендованого майна щодо продовження строку дії договору. При цьому, суд керувався приписами статей 763, 764 Цивільного кодексу України, статей 283, 284 Господарського кодексу України, статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Київський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Мальченко А.О. - головуючого, Агрикової О.В., Руденко М.А., постановою від 28.09.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека Віта" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на неврахування судами того, що продовження терміну дії договору оренди чинне законодавство пов'язує з відсутністю відповідних заяв сторін договору саме протягом одного місяця після закінчення дії договору. Також скаржник зазначає про те, що Обухівська райрада Київської області не є стороною договору, а відтак не наділена повноваженнями на внесення змін чи припинення строку дії договору. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статті 764 Цивільного кодексу України, статті 284 Господарського кодексу України, статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 06.03.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека Віта" (орендар) та Обухівською центральною районною лікарнею (орендодавець) укладено договір № 176 оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Обухівського району Київської області, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення (надалі - майно) площею 19,8 кв.м, розташоване за адресою: м. Українка, частини нежитлових приміщень поліклініки Української РЛ Обухівської ЦРЛ, вул. Київська, 1. Згідно з пунктами 2.1., 2.2. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Майно залишається спільною власністю територіальних громад, сіл, селищ, міст Обухівського району Київської області, а орендар користується ним протягом строку оренди. Пунктами 9.1., 9.2. договору сторонами погоджено, що договір укладено строком на 2 роки з 06.03.2012 до 06.03.2014 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору. 06.03.2014 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду №2 до договору оренди, згідно з умовами якої сторони погодили продовжити термін дії договору строком на 11 місяців, а саме, з 07.03.2014 до 06.02.2015 включно. Також судами установлено, що 26.03.2015 відповідачем повідомлено позивача, що строк дії спірного договору відповідно до додаткової угоди №2 закінчився 06.02.2015 та у зв'язку з чим дія даного договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено. 14.04.2015 відповідач повідомив позивача про дату, час та місце проведення конкурсу на право укладання договору оренди на спірне нежитлове приміщення. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Віта" до Обухівської центральної районної лікарні про визнання договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Обухівського району Київської області № 176 від 06.03.2012 продовженим на той самий строк, а саме на 35 місяців до 06.01.2018 на тих самих умовах. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України одною з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є договір. За приписами статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона, орендодавець, передає другій стороні, орендареві, за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 763 цього ж Кодексу унормовано, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. За приписами статті 764 вказаного Кодексу якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця упродовж одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Статтею 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Частинами першою та другою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Зазначене кореспондується також з частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Як установлено судами та убачається із матеріалів справи, упродовж одного місяця після закінчення терміну дії договору, тобто у період з 06.02.2015 до 06.03.2015, жодна із сторін договору не направляла заяв про припинення або зміну умов договору. За таких установлених обставин, відповідно до пункту 9.6. договору та вищенаведених приписів законодавства договір оренди №176 від 06.03.2012 є продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, які були передбачені договором та додатковою угодою до нього. При цьому, колегія суддів визнає помилковим посилання судів на пункт 10 рішення Обухівської районної ради "Про регулювання відносин у сфері оренди майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Обухівського району Київської області" № 574.39.VI від 25.12.2014, як на підставу для припинення договору оренди у зв'язку із закінченням терміну, на який він укладався, оскільки таке рішення не є запереченням про продовження дії спірного договору на новий термін. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. За таких обставин, рішення та постанова у справі не відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Відтак, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження. Судові витрати за розгляд касаційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Віта" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015 у справі № 911/2426/15 Господарського суду Київської області і рішення Господарського суду Київської області від 05.08.2015 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селища, міст Обухівського району Київської області № 176 від 06.03.2012 з урахуванням додаткової угоди № 2 від 06.03.2014, укладений між Обухівською центральною районною лікарнею та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аптека Віта" продовженим на той самий строк, а саме на 35 місяців, до 06.01.2018 на тих самих умовах.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець