ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Справа № 910/15046/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г. (доповідач), Швеця В.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін: позивача: Самокиша В.Ю. - дов. від 23.12.14, відповідача-1,2: не з'явились, повідомлені належно, відповідача-3: Купер В.М. - дов. від 29.10.14,

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.06.15у справі№910/15046/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"до1. Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБус"простягнення 246177,51 грн.

У судовому засіданні 12.11.15 оголошувалася перерва до 26.11.15, яка продовжувалася до 03.12.15.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до Господарського суду міста Києва про стягнення солідарно з Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова", Товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй", Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБус" 246177,51 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу №L1273-10/07 від 31.10.07. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на те, що між ним і ТОВ "УкрБус" (відповідачем-3) був укладений договір фінансового лізингу №L1273-10/07 від 31.10.07, виконання зобов'язань за яким забезпечене порукою (договір поруки від 31.10.07, укладений між позивачем і ПАТ "Бетон Нова" - відповідачем-1; договір поруки від 31.10.07, укладений між позивачем і ТОВ "Централь-Строй" - відповідачем-2). Внаслідок порушення ТОВ "УкрБус" - відповідачем-3 зобов'язань зі сплати лізингових платежів за спірним договором фінансового лізингу позивач вважав підставним стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за ним. При цьому, позивач посилався на приписи статей 11, 509, 525, 526, 530, 543, 553, 554, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України, статей 193, 292 Господарського кодексу України, статей 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Позивач 28.11.14 звернувся до суду із заявою, якою уточнив порядок стягнення спірної суми, а саме: просив стягнути з ПАТ "Бетон Нова" (який є солідарним боржником з TOB "УкрБус") на користь TOB "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість у розмірі 246177,51 грн.; стягнути з TOB "Централь-Строй" (який є солідарним боржником з TOB "УкрБус") на користь TOB "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість у розмірі 246177,51 грн.; стягнути з TOB "УкрБус" на користь TOB "Райффайзен Лізинг Аваль" заборгованість у розмірі 69470,20 грн.; провадження у справі в частині стягнення з TOB "УкрБус" заборгованості у розмірі 176707,31 грн. припинити на підставі пункту 2 частини 1 статі 80 Господарського процесуального кодексу України. Вказана заява була прийнята місцевим господарським судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.14 (суддя Підченко Ю.О.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" (який є солідарним боржником з ТОВ "УкрБус") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" 246177,51 грн. боргу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй" (який є солідарним боржником з ТОВ "УкрБус") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" 246177,51 грн. боргу. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" 69470,20 грн. боргу. Провадження у справі в частині стягнення з ТОВ "УкрБус" на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 176707,31 грн. боргу припинено. Місцевий господарський суд виходив з того, що законом передбачено можливість стягнення солідарно з основного боржника і його декількох поручителів заборгованості у разі невиконання основного зобов'язання, забезпеченого порукою. Суд дійшов висновку про наявність у ТОВ "УкрБус" заборгованості за спірним договором фінансового лізингу у розмірі 69470,20 грн., котра, як визнав суд, є поточною заборгованістю та підлягає стягненню з останнього. Припиняючи провадження у справі щодо стягнення з ТОВ "УкрБус" боргу у розмірі 176707,31 грн., суд виходив з того, що стосовно цього товариства було порушено справу про банкрутство; що ухвалою попереднього засідання Господарського міста Києва від 22.05.13 у справі №5011-44/18705-2012 ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" було визнано конкурсним кредитором ТОВ "УкрБус" у розмірі 1293689,69 грн., яка включає в себе 176707,31 грн., і є предметом спору в межах даної справи, тобто ці грошові вимоги (про стягнення 176707,31 грн.) є конкурсними вимогами. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 512, 525, 526, 553, 554,556, 599, 806 Цивільного кодексу України, статей 1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.06.15 (судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції скасовано. Прийнято нове рішення, яким припинено провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ТОВ "УкрБус", ПАТ "Бетон-Нова" та ТОВ "Централь-Строй" солідарно на користь ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" 176707,31 грн. заборгованості. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" 69470,20 грн. боргу. В іншій частині позову відмовлено. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, виходив з помилковості прийняття місцевим господарським судом після початку розгляду справи заяви позивача від 28.11.14, визнавши її заявою про зміну предмету позову. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про несплату відповідачем-3 лізингових платежів за період з серпня 2012 року до лютого 2013 року, а відтак визнав доведеним факт наявності у нього заборгованості за спірним договором у сумі 246177,51 грн. Між тим, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки відносно відповідача-3 було порушено справу про банкрутство та визнано позивача конкурсним кредитором, окрім іншого, у розмірі 176707,31 грн. (заборгованості за договором фінансового лізингу №L1273-10/07 від 31.10.07 за період з серпень-грудень 2012 року), то наявні підстави для припинення провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідачів солідарно 176707,31 грн. боргу. Водночас суд визнав обґрунтованим стягнення з відповідача-3 заборгованості у розмірі 69470,20 грн., позаяк вона виникла після порушення провадження у справі про банкрутство і є поточною. Поряд з цим, апеляційний господарський суд зазначив, що укладання двох окремих договорів поруки, умовами яких не передбачена солідарна відповідальність між поручителями, виключає можливість задоволення позову ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про стягнення солідарно з поручителів заборгованості за договором фінансового лізингу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову у справі, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник посилається на порушення апеляційним господарським судом приписів статей 541, 543, 554 Цивільного кодексу України, статей 22, 58 Господарського процесуального кодексу України. Він вважає правомірним прийняття місцевим господарським судом до розгляду заяви позивача від 27.11.14 та зазначає, що вказана заява була подана позивачем з дотриманням приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду справи по суті. Скаржник зазначає, що обидва поручителі за договорами поруки - ПАТ "Бетон-Нова" та ТОВ "Централь-Строй" зобов'язалися нести солідарну відповідальність у повному обсязі за зобов'язаннями лізингоодержувача за договором фінансового лізингу №L1273-10/07 від 31.10.07; що обсяги їх відповідальності однакові. При цьому він вказує, що позовні вимоги зв'язані між собою підставою виникнення - договором фінансового лізингу, а договори поруки є однорідними. Скаржник посилається на те, що поручителем може бути одна або кілька осіб; що законом передбачено можливість солідарного стягнення заборгованості з основного боржника і його декількох поручителів у разі порушення зобов'язань, забезпечених порукою.

Від ТОВ "УкрБус" надійшли відзиви на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Від відповідачів-1,2 відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представників позивача, відповідача-3, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм чинного законодавства, колегія суддів відзначає наступне.

Місцевим господарським судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.10.07 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" - лізингодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбус" -лізингоодержувачем був укладений договір фінансового лізингу №L1273-10/07. За умовами цього договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язався придбати у свою власність та передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно (предмет лізингу), найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації (додаток №2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах договору. Згідно з пунктом 1.2 договору строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначених в графіку платежів (додаток №1 до договору), та не може бути менше одного року. Вартість предмета лізингу становить 817000 грн. (пункт 3.1). Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу та комісію лізингодавця. Розмір лізингового платежу за певний період лізингу зазначається в графіку. Згідно із додатком №4 до договору лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. У разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (пункт 5.3 вказаного додатку). Відповідно до пункту 5.4 зазначеного додатку лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі, починаючи з першого періоду лізингу. Поточний лізинговий платіж за перший період лізингу лізингоодержувач сплачує авансом до 15 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця. При цьому, першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем в якому предмет лізингу був переданий лізингоодержувачу за актом приймання-передачі. Зазначені у графіку порядкові номери періодів лізингу відповідають календарним місяцям, які слідують за першим періодом лізингу в прямому порядку. Строк дії договору сторонами визначений у розділі 8. Згідно з пунктом 8.1 договору він набирає чинності з дня підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. В процесі розгляду спору господарський суд першої інстанції установив, що з метою забезпечення виконання зобов'язань лізінгоодержувача за договором фінансового лізингу №L1273-10/07 ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" уклало з ПАТ "Бетон Нова" та з ТОВ "Централь-Строй" два договори поруки, а саме: 31.10.07 договір поруки між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ЗАТ "Бетон Нова" (правонаступником якого є ПАТ "Бетон Нова") - поручитель; та в цей же день інший договір поруки між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та ТОВ "Централь-Строй" - поручитель. Відповідно до умов цих договорів поруки поручителі зобов'язалися у випадку невиконання лізингоодержувачем - ТОВ "Укрбус" зобов'язань за договором лізингу нести солідарну відповідальність перед лізингодавцем у тому ж обсязі, що і лізингоодержувач, включаючи сплату основного боргу за договором лізингу, нарахованих лізингових платежів та неустойки, і у випадку невиконання лізингоодержувачем боргових зобов'язань перед лізингодавцем за договором лізингу, лізингодавець має право звернутись до поручителів з вимогами про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині. Вказані договори поруки набирають чинності з дня їх підписання та діють до повного виконання сторонами зобов'язань за договором лізингу. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань у повному обсязі. Порука за цими договорами також припиняється, якщо лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргових зобов'язань не пред'явить вимоги до поручителів (пункт 4 статі 559 Цивільного кодексу України). Господарським судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору фінансового лізингу ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" придбав предмет лізингу та передав його ТОВ "Укрбус" за актом приймання-передачі. Проте, як було установлено судом, ТОВ "Укрбус" (відповідач-3) свої зобов'язання за договором фінансового лізингу в частині сплати лізингових платежів виконував неналежним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 246177,51 грн. Як вже зазначалося, зобов'язання за договором фінансового лізингу були забезпечені порукою (договори поруки від 31.10.07). Господарський суд першої інстанції установив, що позивач у травні 2014 року звертався до поручителів - ПАТ "Бетон Нова" і ТОВ "Централь-Строй" з вимогами щодо виконання ними забезпеченого зобов'язання, проте такі вимоги ними були залишені без задоволення. Водночас судом було установлено і те, що 24.12.12 Господарським судом міста Києва було порушено провадження у справі №5011-44/18705-2012 про банкрутство ТОВ "Укрбус" (лізингоодержувача та відповідача-3); що 27.02.13 позивач звернувся до відповідача-3 із заявою про визнання його кредитором у справі про банкрутство №5011-44/18705-2012 на загальну суму 1313 833,49 грн., яка виникла, в тому числі, з договору фінансового лізингу №L1273-10/07 від 31.10.07. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 22.05.13 у вказаній справі про банкрутство ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" було визнано конкурсним кредитором, окрім іншого, на суму 1293689,69 грн., до якої входить і сума у розмірі 176707,31 грн., котра є спірною в межах даної справи. Оскільки, як встановлено місцевим господарським судом, позовні вимоги в розмірі 176707,31 грн., що входять в суму заявленої до стягнення заборгованості, є конкурсними вимогами та визнані господарським судом міста Києва ухвалою попереднього засідання від 22.05.13 у справі №5011-44/18705-2012 про банкрутство ТОВ "Укрбус", провадження в цій частині позовних вимог судом було припинено на підставі пункту 2 частини 1 статі 80 Господарського процесуального кодексу України. Разом з тим, місцевим господарським судом було установлено, що після порушення провадження у справі №5011-44/18705-2012 про банкрутство ТОВ "Укрбус" позивачем було донараховано заборгованість за спірним договором фінансового лізингу у сумі 69470,20 грн. (рахунки-фактури №LC1273-10/07/37-069 від 03.01.13, №LC1273-10/07/37-071 від 01.02.13), котрі, як установив суд, є поточними вимогами відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та підлягають стягненню з останнього на користь позивача. Як убачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" звернулося з позовом про стягнення з солідарно з Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова", Товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй", Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБус" 246177,51 грн. заборгованості за договором фінансового лізингу. Втім, в подальшому, заявою від 28.11.14 позивач змінив порядок стягнення вказаних сум з солідарних боржників та просив стягнути на його користь з ПАТ "Бетон Нова" (який є солідарним боржником з TOB "УкрБус") 246177,51 грн. заборгованості; стягнути з TOB "Централь-Строй" (який є солідарним боржником з TOB "УкрБус") 246177,51 грн. заборгованості; стягнути з TOB "УкрБус" 69470,20 грн. заборгованості. Він також просив припинити провадження у справі в частині стягнення з TOB "УкрБус" заборгованості у розмірі 176707,31 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статі 80 Господарського процесуального кодексу України. Рішенням місцевого господарського суду ці вимоги були задоволені, що колегією суддів визнається правомірним. Права та обов'язки сторін унормовані статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. У розумінні приписів наведених норм предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову належать лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Розрізняють фактичні та юридичні (правові) підстави позову. Як вже зазначалося, предметом спору є стягнення лізингових платежів у сумі 246177,51 грн. Як на фактичні підстави позову позивач посилався на порушення умов договору фінансового лізингу від 31.10.07 №L1273-10/07 та договорів поруки від 31.10.07. Юридичними підставами позову позивачем визначено статті 11, 509, 525, 526, 530, 543, 553, 554, 610, 626, 629 Цивільного кодексу України, статті 193, 292 Господарського кодексу України, статті 1, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг". Отже, як вже зазначалося, позивач змінив порядок стягнення спірних сум, не змінюючи, при цьому, ні предмету, ні підстав позову. Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, помилково застосувавши статтю 22 Господарського процесуального кодексу України. Як було установлено господарським судом, між позивачем і відповідачем-3 був укладений договір фінансового лізингу, виконання зобов'язань за яким забезпечувалося договорами поруки (сторонами в яких є позивач та відповідач-1 і відповідач-2). Відповідно до приписів статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Господарський суд першої інстанції в ході розгляду спору установив (і це не спростовано судом апеляційної інстанції) факт невиконання боржником (відповідачем-3) зобов'язання, забезпеченого порукою. Установив місцевий господарський суд і те, що ці зобов'язання не були виконані і поручителями. Забезпечення виконання зобов'язань унормовані Главою 49 Цивільного кодексу України, а порука - параграфом 3. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб (статті 553 цього ж Кодексу). Відповідно до приписів статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору як угоди (правочину) складає сукупність визначених на розсуд сторін і погоджених ними умов, у яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 Цивільного кодексу України). Статтею 554 цього ж Кодексу унормовано, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно з приписами статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором. Відтак, при солідарному обов'язку боржників кредитор вправі вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного з них окремо, при чому як повністю, так і в частині боргу. Отже, сутність солідарного обов'язку полягає у тому, що кожен з боржників, до якого пред'явлена вимога кредитора, повинен виконати зобов'язання у повному обсязі. При цьому кредитор, вирішуючи питання щодо пред'явлення вимоги до всіх боржників разом чи до кожного з них окремо, діє на свій власний розсуд та не зобов'язаний дотримуватись будь-якої послідовності, оскільки це не передбачено законом. Як вже зазначалося, за змістом укладених договорів поруки поручителі та боржник відповідають перед позивачем як солідарні боржники. При цьому умовами спірних договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою. Як було установлено господарським судом першої інстанції, з підтвердженням матеріалами справи, кожен з поручителів окремо поручився відповідати перед кредитором разом з лізингоодержувачем-боржником як солідарний боржник. Також умовами договорів поруки передбачено право кредитора пред'явити свої вимоги безпосередньо поручителю; що порука за цими договорами припиняється лише після виконання боргових зобов'язань у повному обсязі та якщо лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргових зобов'язань не пред'явить вимоги до поручителів. За таких обставин, кредитор (позивач), з огляду на приписи статтею 543 Цивільного кодексу України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі або частково, що ним у даному випадку і було зроблено при зверненні з даним позовом (і уточненням до нього). Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 24.06.15 у справі №6-255цс15, від 11.11.15 у справі №6-511цс15. Апеляційний господарський суд, ухвалюючи постанову у справі, установленого місцевим господарським судом не спростував, помилково застосувавши наведені норми матеріального і процесуального права при розгляді даного спору, а відтак неправомірно скасував рішення господарського суду першої інстанції. Згідно зі статтею 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов. Таким чином, зважаючи на викладене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, судова колегія вважає правомірним висновок Господарського суду міста Києва про наявність підстав для задоволення позову. Відтак, доводи, викладені в касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

За таких обставин, постанова Київського апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду міста Києва - залишенню в силі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.06.15 у справі №910/15046/14 скасувати. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.14 залишити в силі. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова", Товариства з обмеженою відповідальністю "Централь-Строй", Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрБус" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" по 1232,83 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" задовольнити.

Головуючий, суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець