Постанова ВГСУ від 03.12.2015 року у справі №907/129/15

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

вищий господарський суд україни ( ВГСУ )

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Справа № 907/129/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. (доповідач),суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 09.06.15у справі№907/129/15 Господарського суду Закарпатської областіза позовомПрокурора Перечинського району в інтересах держави в особі Перечинської міської радидоТовариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат"провнесення змін до договору оренди земельної ділянкиВ судовому засіданні взяли участь представник:

від прокуратури - Савицька О.В. - прок. ГПУ посв.№015589;

від позивача - Варчук О.О. - за дов. від 30.11.15;

від відповідача - Мурін О.С. - за дов. від 01.12.15.

Прокурором Перечинського району у лютому 2015 року заявлений позов в інтересах держави в особі Перечинської міської ради до Товариства з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" про внесення змін у пункти 5 та 8 договору оренди земельної ділянки від 29.11.07 №420-321-AF07. Обґрунтовуючи свої вимоги прокурор посилався на те, що відповідачем не приведено договір у частині визначення вартості орендної плати у відповідність до рішення 12 сесії 6 скликання Перечинської міської ради від 17.02.14 №240, яким затверджено Методику нарахування орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території міста Перечин. Позовні вимоги обґрунтовувались приписами статей 15, 30 Закону України "Про оренду землі", статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 632, 651 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 31.03.15, ухваленим суддею Якимчук Л.М., позовні вимоги задоволено повністю та внесено зміни у пункти 5 та 8 договору оренди землі від 29.11.07 №420-321-AF07. Суд визнав, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. Суд виходив з того, що рішення 12 сесії 6 скликання Перечинської міської ради від 17.02.14 №240, яким затверджено Методику нарахування орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території міста Перечин є чинним тому обов'язковим до виконання. При цьому суд керувався приписами статей 15, 21, 30 Закону України "Про оренду землі", статті 632 Цивільного кодексу України, статей 26, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Гнатюка Г.М. - головуючого, Кравчука Н.М., Мирутенка О.Л., постановою від 09.06.15, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Товариство з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. Товариство вказує на те, що статтею 284 Податкового кодексу України, пунктом 35 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено повноваження місцевих рад щодо встановлення ставок земельного податку, а не орендної плати. Крім того, скаржник вважає, що в порушення приписів статті 651 Цивільного кодексу України, статей 23, 30 Закону України "Про оренду землі", статті 96 Земельного кодексу України суди не звернули уваги на ту обставину, що орендодавцю не надано права змінювати орендну плату в односторонньому порядку. Разом з тим, скаржник наголошує, що судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України не надано оцінки рішенню Перечинської міської ради від 17.02.14 №240, як доказу, на якому ґрунтуються вимоги позивача, проте визнано його чинним.

Від прокурора Перечинського району, Перечинської міської ради відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає таке.

Касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права. При розгляді справи судами установлено, що між Перечинською міською радою - орендодавцем та Відкритим акціонерним товариством "Перечинський лісохімічний комбінат", правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю "Перечинський лісохімічний комбінат" - орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки від 29.11.07 №420-321-AF07. За умовами цього договору орендарю передано земельна ділянка площею 4,6707га для обслуговування належних орендарю виробничих та допоміжних приміщень, ведення виробничої діяльності. Об'єкт оренди знаходиться за адресою: місто Перчин, вулиця Червоноармійська, 25. Цей договір зареєстрований у Закарпатській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України" 31.01.08 за №9123255100-0408070000003. Згідно з пунктом 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 182 555,30 грн. Пунктами 8, 10 договору оренди земельної ділянки сторони передбачили, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 2 071,22 грн щомісячно до 1-го числа поточного місяця на рахунок орендодавця. У пункті 9 сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Відповідно до пункту 12 договору оренди земельної ділянки розмір орендної плати переглядається за погодженням сторін, на вимогу одної зі сторін, а також у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; інших випадках передбачених законом. Пунктом 14 договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для: обслуговування належних орендарю виробничих та допоміжних приміщень, здійснення виробничої діяльності. Відповідно до пункту 15 договору цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту та зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Згідно з пунктами 25, 28 договору орендодавець зобов'язаний вимагати використання земельної ділянки за цільовим призначенням у відповідності до договору оренди, а орендар - дотримуватися режиму користування землями комерційного призначення. Пунктом 31 договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Згідно з пунктом 7 договору даний договір укладено терміном на 3 роки. Після закінчення дії договору, орендар має переважне право поновлення його на новий термін. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити термін його дії. Судами також установлено, що Рішенням 11 сесії Перечинської міської ради 6 скликання від 16.12.13 №232 "Про затвердження проектів відведення, надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення в місті Перечин, продовження терміну дії договорів оренди земельних ділянок, відмову у наданні дозволів, виготовлення технічної документації із землеустрою, надання дозволів на виготовлення експертних грошових оцінок, затвердження експертної грошової оцінки земельної ділянки, надання дозволу на продаж" продовжено на п'ять років термін дії договору оренди. Умовою укладання додаткової угоди про продовження дії договору оренди у рішенні Перечинської міської ради від 16.12.13 №232 зазначалось і те, що орендна плата визначається тимчасово у розмірі 6% до моменту вступу у законну силу Методики нарахування орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території міста Перечин. На виконання вищезазначеного рішення Перечинської міської ради, між орендарем та орендодавцем укладено додаткову угоду від 03.02.14 про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки від 29.11.07 №420-321-AF07. Згідно з витягом з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельну ділянки від 17.01.14 №03/24/11, який виданий відділом Держземагенства у Перечинському районі у Закарпатській області, нормативно грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 3 877 148,07 грн. Таким чином суди обох інстанцій установили, що умовами договору сторони передбачили орендну плату у щомісячному розмірі 19 385,74 грн. Судами установлено і те, що Рішенням 12 сесії 6 скликання Перечинської міської ради від 17.02.14 №240, опублікованого 27.02.14 на офіційному сайті Перечинської міської ради, затверджено Методику нарахування орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території міста Перечин. Пунктом 3 даного рішення передбачено внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок комунальної власності на території міста Перечин, шляхом укладення додаткових угод відповідно до вимог Методики. У відповідності до пункту 2.4. Методики нарахування орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території міста Перечин, розмір річної орендної плати за земельні ділянки для хімічного виробництва становить 8% від нормативно - грошової оцінки землі. Як установлено судами, предметом даного судового розгляду є вимога про внесення змін до договору оренди, а підставою - відмова сторони внести зміни до договору оренди щодо визначення орендної плати у 8% відношенні від нормативно грошової оцінки землі відповідно до Методики нарахування орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території міста Перечин затвердженої рішенням Перечинської міської ради від 17.02.14 №240. Відповідно до статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за несплату. Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Згідно з частиною 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Статтею 288 Податкового кодексу України унормовано, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом та не більше 12 % нормативної грошової оцінки землі. Відповідно до пункту 14.1.125 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Відповідно до частини 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка використовується при визначенні розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковим до виконання на відповідній території. Згідно з пунктами 34 та 35 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено виключну компетенцію міської ради щодо вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин, затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад. Частиною 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що акт ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованим на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Отже, при вирішенні спору про приведення умов договору оренди земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом внесення до нього змін, прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки можуть не братись судом до уваги у випадку скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому порядку. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується у судовому порядку. Як вірно установили суди, рішенням Перечинської міської ради від 16.12.13 №232, на виконання якого між сторонами у даному спорі було укладено додаткову угоду від 03.02.14 про продовження дії спірного договору оренди земельної ділянки, передбачено, що з 01.01.14 орендна плата встановлюється у розмірі 6% від нормативної грошової оцінки землі до моменту вступу в законну силу методики нарахування орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території міста Перечин. Отже, відповідно до зазначеного рішення Ради, набрання законної сили Методики є визначальною умовою для установлення розміру орендної плати. Не зазначення цієї умови у договорі не є підставою для відмови у внесенні змін у договір відповідно до рішення органу місцевого самоврядування серед повноважень якого є саме приведення умов договору у відповідність з приписами чинного законодавства. Відтак після прийняття Перечинською міською радою Рішення від 17.02.14 №240, яким затверджено Методику нарахування орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території міста Перечин, Міська рада у відповідності до пункту 3 даного рішення ініціювала внесення змін до спірного договору оренди земельної ділянки. Отже, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, додаткова угода від 03.02.14 до договору оренди від 29.11.07 №420-321-АF07 про продовження строку дії договору оренди спірної ділянки укладалася на підставі рішення Ради від 26.12.12 №184, яким була унормована орендна плата тимчасово із застосуванням 6% від нормативної грошової оцінки землі до затвердження Методики, а Методикою затверджено 8% від нормативної грошової оцінки землі, то суди обох інстанцій задовольняючи позов вірно виходили з того, що позов є обґрунтованим. Посилання скаржника на порушення апеляційною інстанцією приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України визнаються судом помилковими, оскільки судом вірно установлено, що рішення Міської ради, яке є чинним, є обов'язковим до виконання. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи і не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених судами обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відповідно до приписів частини 1 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. З огляду на те, що судом касаційної інстанції не виявлено порушень судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, підстав для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги не убачається. Витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -