ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Справа № 904/2913/15 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівФролової Г.М., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"на постанову від 24.09.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№904/2913/15 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Перша вантажна компанія в Україні"доДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"простягнення 91379 грн. 88 коп. За участю представників сторін:

Від позивача - Суботін А.В. (дов. від 26.12.14)

Від відповідача - Федишин Р.В. (дов. від 21.09.15)

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати від 02.12.2015 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Фролова Г.М., Яценко О.В.

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДП "Придніпровська залізниця" про зобов'язання повернути на його особовий рахунок в розрахунковому підрозділі ДП "Придніпровська залізниця" 91379грн.88коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2015 (суддя Кеся Н.Б.) позов задоволено, зобов'язано ДП "Придніпровська залізниця" повернути на особовий рахунок позивача в розрахунковому підрозділі ДП"Придніпровська залізниця" 91379грн.88коп.

Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.06.2015 у складі: Кузнецової І.Л., Герасименко І.М., Подобєда І.М. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ДП "Придніпровська залізниця" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.44, 46, 119 Статуту залізниць України та положень Правил користування вагонами і контейнерами.

ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" у відзиві просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, 02.07.2008 ДП "Придніпровська залізниця" та ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" укладено договір про організацію перевезень вантажів по залізницях України №ПР/М-08591/НЮп.

Згідно з п.2.1.3 договору залізниця зобов'язалася на підставі заяви експедитора і при наявності плану перевезень здійснювати прийом і відправлення вантажів, що належать експедитору або вантажовласникам, які вказані в заявці експедитора.

Відповідно до п.2.2.3 договору експедитор зобов'язався забезпечувати передоплату тарифу, додаткових платежів (збір за передачу-зберігання, плату за користування вагонами й інші) і додаткових зборів, що виникають при здійсненні перевезень запланованого обсягу вантажів, згідно з Тарифним керівництвом №1 та калькуляціями в розмірі 100 відсотків не менш ніж за 4 доби до його відправлення або прибуття.

Додатковою угодою №2 від 21.12.2009 п.2.1 договору доповнено п.п.2.1.12 у наступній редакції: "У разі надання експедитором письмової згоди щодо оплати за користування вагонами і за додаткові збори та за відсутності на станціях Придніпровської залізниці представника експедитора залізниця має право стягувати зазначені платежі без підпису експедитора у відповідних документах.".

25.07.2014 станцією Удачна Донецької залізниці 53 вагона ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" були прийняті до перевезення власні приватні вагони по повним перевізним документам на станцію призначення Сартана та Єнакієво Донецької залізниці за електронними накладними №№51547537, 51547602.

Листами від 30.07.2014 за №№Д-6718, Д-6719 позивач звернувся до Донецької залізниці з проханням переадресувати вагони, попередньо прийняті нею до перевезення за вказаними залізничними накладними, на станцію Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці. Одночасно позивач гарантував оплату платежів, пов'язаних з переадресуванням та просив списати їх з особистого рахунку товариства.

За результатами розгляду направлених позивачем листів Донецькою залізницею 31.07.2014 видані накази №237 об 11год.50хв. та №239 об 16год.35хв., на підставі яких відбулася переадресація вказаних вагонів на станцію Кривий Ріг - Головний Придніпровської залізниці.

31.07.2014 працівниками станції Удачна Донецької залізниці складені акти загальної форми №№48Т, 49Т з описами обставин, відповідно до яких на підставі наказів №237, 239 від 31.07.2014 порожні вагони в кількості 41 та 12 переадресовані на станцію Кривий Ріг - Головний, оплата тарифів та додаткових зборів на станції призначення.

На зворотній стороні складених актів визначено види платежів та зборів, зокрема, телеграфний збір, збір за переадресування, маневрова робота, зберігання 5 суток, збір на користування, суми вказаних платежів та зазначено, що вагони "прибрані" з під'їзних шляхів 25.07.23014 о 14год.00хв., переадресовані 31.07.2015 відповідно о 13год.15хв. та о 17год.00хв., час простою - 143год. 15хв. та 147год.16хв..

Також 31.07.2014 станцією Удачна Донецької залізниці складені акти про затримку вагонів №№1, 2 з зазначенням часу зняття спірних вагонів з під'їзного шляху 25.07.2014 о 14год.00хв. та видання наказу на переадресування 31.07.2014р. об 11год.50хв. та о 16год.35хв.

Акти загальної форми та акти про затримку вагонів складені без участі представників позивача.

У серпні 2014р. з особового рахунку позивача по ДП "Придніпровська залізниця" №9003164 по накопичувальній картці №05081476 та відомості плати за користування вагонами №05089408 від 05.08.2014 на підставі актів загальної форми ГУ-23 №48Т та №49Т від 31.07.2014 були списані додаткові збори на загальну суму 93759грн.72коп., у тому числі, податок на додану вартість15626грн.62коп.

20.08.2014 позивач направив на адресу відповідача лист щодо повернення нарахованих додаткових зборів №МД -1445 від 20.08.2014.

Відповідач листом від 01.10.2014 відмовив у поверненні списаних коштів.

15.01.2015 позивач звернувся до відповідача з претензією №МД-53 від 15.01.2015, в якій просив відповідача задовольнити претензійні вимоги та повернути на особовий рахунок позивача №9003164 списані 91379грн.88коп.

Листом №МКРП 09/15-05 від 23.02.015 відповідач відмовив позивачу в задоволенні претензії.

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ "Перша вантажна компанія в Україні" з даним позовом до господарського суду про зобов'язання ДП "Придніпровська залізниця" повернути на особовий рахунок товариства 91379грн.88коп.

Відповідно до ст.44 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 залізниця може за заявою відправника, одержувача змінити станцію призначення вантажу, прийнятого до перевезення (переадресувати вантаж), з оплатою витрат за договірним тарифом. За час затримки вагонів (контейнерів) в очікуванні переадресування справляється плата, встановлена згідно із статтею 119 цього Статуту. Час затримки обчислюється з моменту, коли минуло дві години після повідомлення про прибуття вантажу.

Згідно з п.1 Правил переадресування вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №542 від 20.08.2001 переадресування здійснюється за заявою відправника, одержувача або експедитора (за дорученням), які є відповідальними перед попереднім одержувачем за наслідки такої зміни і зобов'язані відрегулювати розрахунки між відправниками, попередніми адресатами та фактичними одержувачами.

П.12 Правил встановлено, що оплата провізних та інших платежів при переадресуванні може здійснюватись як на станції переадресування, так і на станції призначення, що обумовлюється в наказі на переадресування вантажу.

За приписами п.13 Правил за час затримки вагонів (контейнерів) до оформлення відправником перевізних документів на переадресування стягується плата за користування вагонами (контейнерами) відповідно до статей 44 та 119 Статуту залізниць. Період затримки обчислюється з часу, коли минуло дві години після повідомлення про прибуття вантажу, до оформлення відправником перевізних документів на переадресований вантаж.

Якщо вантаж очікує переадресування у вагоні (контейнері) на місці загального користування впродовж терміну, що перевищує термін безкоштовного зберігання, встановлений статтею 46 Статуту залізниць, то вантажовласник (експедитор), крім плати за користування вагоном (контейнером), сплачує залізниці плату за зберігання вантажу, встановлену тарифом.

Згідно ст.119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Відповідно до п.1.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення. При цьому до оформлення видачі вантажу одержувачу станція повинна перевірити правильність сплаченої провізної плати, отримати недобори і всі платежі, які виникли на станції відправлення або при перевезенні і на станції призначення.

Згідно з п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами, затв. наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за №113, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Судами зазначено, що акти про затримку вагонів складені без участі представника позивача, але при цьому не з'ясовано чи дійсно вагони були затримані в очікуванні переадресування понад зазначені в договорі та Статуті строки та не з'ясовано ставлення позивача до причини затримки вагонів, викладеної в цих актах.

Що стосується застосування попередніми господарськими судами п.п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.п.9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.

Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.

Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.

Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.

Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Таким чином, судам слід було з'ясувати можливість застосування вищенаведених пунктів Правил користування вагонами та контейнерами з урахуванням того, що спірні порожні вагони не прибули, а знаходились з моменту їх передачі залізниці на станції відправлення.

Колегія суддів вважає, що господарським судам попередніх інстанцій слід було з'ясувати правовідносини сторін з урахуванням вищенаведених положень законодавства.

Враховуючи, що в силу статті 1117 Господарського процесуального кодексу України у суду касаційної інстанції відсутнє право встановлювати або вважати доведеними обставини справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, так само як і надавати їм власну юридичну оцінку, колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 1119 названого Кодексу усі вищевикладені обставини є підставою для скасування судових рішень судів попередніх інстанцій у даній справі і передачі її на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За таких обставин колегія суддів, беручи до уваги доводи, викладені в касаційній скарзі Державного підприємства "Придніпровська залізниця", дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час здійснення якого суду необхідно врахувати вищезазначені обставини, які стали підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, і повністю встановивши фактичні обставини справи, підтверджені належними та допустимими доказами, з наданням їм обґрунтованої юридичної оцінки, вирішити спір з приводу наявності чи відсутності підстав для задоволення позову із застосуванням до спірних правовідносин відповідних норм матеріального права.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити частково.

Постанову від 24.09.2015 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №904/2913/15 господарського суду Дніпропетровської області та рішення від 17.06.2015 господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/2913/15; справу №904/2913/15 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді Г. Фролова

О. Яценко