ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Справа № 904/1302/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівДобролюбової Т.В., Гоголь Т.Г., Швеця В.О. (доповідач)розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ВАЙ"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2015у справі№ 904/1302/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4доТовариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ВАЙ"простягнення заборгованості у сумі 3 179,16 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: Хлопко О.С. (дов. від 06.04.2015)

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ВАЙ", в якому, з урахування зменшення вимог, просила стягнути з відповідача 2 330 грн. основного боргу, 45 грн. 3% річних та 489,30 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором транспортного перевезення від 07.07.2014 в частині погашення заборгованості за надані позивачем послуги з перевезення. При цьому, позивач посилався на приписи статті 929 Цивільного кодексу України, статей 218, 316 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2015, ухваленим суддею Петровою В.І., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 330 грн. основного боргу, 44,62 грн. 3% річних та 489,30 грн. інфляційних втрат. У решті позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення, місцевий господарський суд виходив з доведеності матеріалами справи наявності заборгованості відповідача за надані позивачем послуги з перевезення вантажу за договором. Відмова у решті позову вмотивована судом невірним розрахунком суми 3% річних. При цьому, суд керувався приписами статей 530, 610, 625, 629 Цивільного кодексу України.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Герасименко І.М. - головуючий, Кузнецова І.Л., Чус О.В., постановою від 01.10.2015 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФРІ ВАЙ" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій, з урахуванням уточнень касаційної скарги, просить рішення та постанову у справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на безпідставну відмову судів у задоволенні клопотань про зупинення провадження у справі та залучення до участі у справі третіх осіб, як учасників зі здійснення спірного перевезення. Зазначає скаржник і про недоведеність здійснення спірного перевезення вантажу відповідно наданих позивачем доказів. При цьому, скаржник посилається на порушення судами приписів статті 321 Цивільного кодексу України, статей 42, 43, 27, 79 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., пояснення представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 07.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідністю "ФРІ ВАЙ" (експедитор-1) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (експедитор-2) укладений договір Э/ГР №07/07-1 про перевезення вантажів автомобільним транспортом, предметом якого є порядок взаємовідносин, які виникають між експедитором-1 та експедитором-2 при здійсненні автомобільних перевезень вантажів у міжнародному сполученні (пункт 1.1. договору). Згідно з пунктом 1.2. договору перевезення здійснюються на підставі заявок, які є невід'ємною частиною договору. Підписана повноважними представниками сторін та засвідчена відтиском печатки заявка підтверджує факт прийняття сторонами всіх умов даного договору в кожному конкретному випадку. Копія заявки, передана факсимільним зв'язком, має юридичну силу нарівні з оригіналом. Відповідно до пункту 1.3. договору заявка повинна містити найменування вантажу, його кількість (об'єм), тоннаж, точні габарити при негабаритних та великовагових перевезеннях, характер упаковки, пункт завантаження та розвантаження, маршрут прямування, час, дату подачі транспорту під завантаження, вартість перевезення, строки доставки, а також інші умови перевезення, визначені сторонами як істотні. Пунктом 2.1. договору передбачено, що вартість послуг з перевезення вантажів визначається на договірній основі, сума послуги вказується в рахунку або заявці. Згідно з пунктом 2.2. договору факт виконання перевезення оформлюється актом виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками експедитора-1 та експедитора-2, засвідчується відтиском печатки на підставі підтверджуючих перевезення документів. Оплата послуг проводиться за договором відповідно до рахунку або акту виконаних робіт, але не пізніше 10-ти банківських днів після отримання оригіналів документів, підтверджуючих перевезення, СMR та акта виконаних робіт, якщо інше не вказано у заявці (пункт 2.3. договору). Згідно з пунктом 2.4. договору сторони за взаємною згодою вправі змінювати порядок оплати вартості послуг по перевезенню вантажів. При цьому, допускаються такі форми оплати вартості послуг по перевезенню вантажу, як: часткова передплата з наступною оплатою по факту надання послуг по перевезенню вантажу; повна оплата по факту надання послуг по перевезенню вантажу; відстрочка оплати вартості послуг по перевезенню вантажів. Також судами установлено, що підставі договору сторонами було складено заявку Э/ГР №110714-3 від 11.07.2014 про транспортне експедирування за маршрутом м. Бяла Равська, Польща - м. Дніпропетровськ, Україна, автомобілем Вольво НОМЕР_1//НОМЕР_2, дата вивантаження 15-16.07.2014, сума фрахту - 16 330 грн. Установлено судами і те, що позивач на виконання умов договору здійснив свої зобов'язання у повному обсязі, що підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000006 від 16.07.2014 на суму 16 330 грн., який підписаний сторонами без заперечень та скріплений печатками сторін. Враховуючи умови договору, відповідач повинен був здійснити оплату за надані послуги до 30.07.2014 включно. Судами установлено, що відповідач частково розрахувався за надані послуги у розмірі 14 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 432 від 31.07.2014 та листом відповідача від 01.08.2014, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у сумі 2 330 грн. Окрім цього, сторонами складено акт звірки розрахунків №1 від 01.09.2014 з визначенням вказаної заборгованості відповідача. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ВАЙ" про стягнення 2 330 грн. основного боргу, 45 грн. 3% річних та 489,30 грн. інфляційних втрат. Зобов'язання, що виникають із договору транспортного експедирування як різновиду транспортних договорів унормовані Главою 65 Цивільного кодексу України. Поняття договору транспортного експедирування визначено статтею 929 цього Кодексу, відповідно до якої за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно правовими актами. Відповідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Аналогічні приписи містять статті 525, 526, 629 Цивільного кодексу України. Отже зобов'язання щодо виконання умов договору є обов'язковим як для відповідача так і для позивача, а невиконання будь-яких його умов тягне певні правові наслідки. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, зокрема, з урахуванням, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. З огляду на що, установивши факт порушення відповідачем зобов'язань з повної оплати наданих позивачем послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу за договором, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 2 330 грн. основного боргу, 489,30 грн. інфляційних втрат та 44,62 грн. 3% річних з урахуванням здійсненого судом першої інстанції перерахунку. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРІ ВАЙ" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.10.2015 у справі № 904/1302/15 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Головуючий суддя: Т. Добролюбова

Судді: Т. Гоголь

В. Швець