ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року Справа № 910/15260/14 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівКорсака В.А., Бакуліної С.В.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"на постанову від 29.06.2016 Київського апеляційного господарського судуу справі№ 910/15260/14 господарського суду м. Києваза позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"провнесення змін до договору оренди газопроводів та споруд на них

За участю представників сторін:

Від позивача - Богдан С.В. (дов. від 20.01.16)

Від відповідача - Громніцький Ю.П. (дов. від 13.05.14)

У зв'язку з перебуванням судді Поляк О.І. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Корсак В.А., Бакуліна С.В. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.10.2016).

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про внесення змін до договору оренди газопроводів та споруд на них від 01.10.2014 за №14/1291/04, шляхом викладення його в редакції додаткової угоди від 06.06.2014 за № 2 до договору.

Справа розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 09.03.2016 (суддя Сташків Р.Б.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами винятковості випадку для внесення запропонованих ним змін до договору, а також наявності одночасно п'яти умов (чотирьох передбачених частиною 2 статті 652 ЦК України та однієї з двох, передбачених частиною 4 цієї статті) для внесення таких змін.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 у складі: Рябухи В.І., Калатай Н.Ф., Ропій Л.М. рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.652 Цивільного кодексу України, ст.179 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.10.2004 між Відкритим акціонерним товариством, найменування якого відповідно до Закону України "Про акціонерні товариства" змінено на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" (орендар) та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", найменування якої змінено на Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (орендодавець) укладено договір оренди газопроводів та споруд на них №14/1291/04, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, перелік якого наведений у додатку, вартість якого визначена згідно з актом про оцінку вартості основних засобів і становить 3 973 122 грн. Майно передано в оренду з метою забезпечення безперебійного та безаварійного постачання природного газу споживачам Рівненської області та отримання на цій основі прибутку.

01.10.2004 між сторонами підписано акт приймання-передачі майна, яке передається в оренду ПАТ "Рівнегаз" балансовою залишковою вартістю 3323538,67 грн. (загальна довжина об'єктів - 29597,2 м).

Відповідно до пунктів 10.1, 10.5 договір укладено строком на 360 днів, з 07.10.2004 до 25.09.2005 включно, із можливістю подальшої пролонгації на той самий строк і на тих самих умовах.

Відповідно до пункту 10.3 договору зміни і доповнення вносяться до цього договору за взаємною письмовою згодою сторін, зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

25.11.2013 позивач надіслав відповідачу додаткову угоду про розірвання договору та проект договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України.

Відповідач, у відповіді на зазначений лист повідомив, що не підтримує пропозицію позивача щодо припинення дії договору оренди газопроводів та споруд на них, оскільки припинення дії вказаного договору призведе до припинення ліцензійної діяльності ПАТ "Рівнегаз" на означених газопроводах, так як наявність у ліцензіата розподільних мереж на законних підставах (у т.ч. в оренді) є однією з головних умов можливості провадження ліцензіатом господарської діяльності з розподілу газу.

Листом від 06.06.2014 за № 10/1636 позивач направив відповідачеві додаткову угоду №2 до договору, обґрунтовуючи необхідність її підписання статтею 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу та постановою НКРЕ від 07.03.2013 за № 228, якою затверджено типовий договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами). Проте відповідач додаткову угоду не підписав.

Посилаючись на непідписання НАК "Нафтогаз України" додаткової угоди №2 до договору ПАТ "Рівнегаз" на підставі ч. 2 ст. 651 та ч. 2 ст. 652 ЦК України звернулося до господарського суду з даним позовом про внесення змін до договору, шляхом викладення його в редакції додаткової угоди № 2 від 06.06.2014, а саме: викласти умови договору в новій редакції, яка відповідає Типовому договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), затв. пост. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 07.03.2013 за № 228.

Колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст.651 ЦК України визначає, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч.ч.1, 2, 4 ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Тобто, зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору (ч.3 ст.184 ГК України).

Як на істотну зміну обставин, позивач посилався на ст. 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та Постанову НКРЕ № 228, якою затверджено Типовий договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами).

Законом України № 5021-VI від 22.06.2012, який вступив в дію з 01.01.2013, внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", зокрема, доповнено його статтею 7-1, відповідно до частин четвертої та п'ятої якої власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України згідно з вимогами законодавства та правилами технічної експлуатації. У разі невиконання зазначених вимог власники складових Єдиної газотранспортної системи України зобов'язані передати належні їм складові Єдиної газотранспортної системи України у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових. Експлуатація Єдиної газотранспортної системи України здійснюється виключно газотранспортними або газорозподільними підприємствами.

Судами встановлено, що Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" втратив чинність з 01.10.2015, а постанова НКРЕ № 228 втратила чинність 27.11.2015. Тобто, на момент розгляду справи судом першої інстанції, обставини, на які посилався позивач, перестали існувати.

Крім того, судами встановлено, що діюча на момент подання позовної заяви редакція статті 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" не зобов'язувала власника (відповідача) складових Єдиної газотранспортної системи України укладати з газотранспортним/газорозподільним підприємством виключно договори на експлуатацію таких складових. Вимоги цієї норми виконувались сторонами і на підставі договору в діючій редакції (складові Єдиної газотранспортної системи України були передані позивачу у платне користування). Зокрема, відповідно до пунктів 5.3, 5.4 договору позивач зобов'язувався: забезпечити збереження орендованого майна (складових Єдиної газотранспортної системи України), запобігати його пошкодженню і псуванню, здійснювати заходи протипожежної безпеки; забезпечити технічну експлуатацію майна в порядку, передбаченому Правилами безпеки систем газопостачання України та Правилами технічної експлуатації систем газопостачання України; своєчасно та за рахунок власних коштів здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна.

Судом першої інстанції зазначено, що за приписами статті 7-1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (яка втратила чинність) обов'язок забезпечити надійну та безпечну експлуатацію Єдиної газотранспортної системи України лежав саме на відповідачеві, а тому позивачем не доведено суду, яким чином не підписанням додаткової угоди № 2 до договору були порушені права і охоронювані законом інтереси позивача.

Крім того, судами взято до уваги, що укладення господарських договорів на основі типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статті 179 ГК України, а не внесенням змін до іншого діючого договору (порядок внесення змін до діючих господарських договорів регулюється положеннями статті 188 ГК України).

Враховуючи викладене, суди дійшли обгрунтованого висновку про відмову в позові.

З огляду на вищенаведене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" залишити без задоволення.

Постанову від 29.06.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/15260/14 господарського суду м. Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді В. Корсак

С. Бакуліна