ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 923/753/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С.(доповідач), Грека Б.М.розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015у справі№ 923/753/15 господарського суду Херсонської області за позовомКооперативу "Маяк"до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: за участю1. Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" 2. Закритого акціонерного товариства "Ремонтно-будівельного управління №12" Приватний нотаріус Стадник Інна Володимирівна Прокуратури Херсонської області, яка вступила у справу з метою захисту інтересів держави в особі Міністерства фінансів України прозняття заборони відчуження нерухомого майна та визнання права власності за участю представників сторін: прокуратури: Збарих С.М.,позивача: Комадовський Д.П.,відповідача:1 відповідача 2: третьої особи: Лінніченко І.В., Калабуха Ю.І. - ліквідатор, не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Кооператив "Маяк" звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" та Закритого акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне управління №12" за участю третьої особи - приватного нотаріуса Стадник Інни Володимирівни про зняття заборони, встановленої приватним нотаріусом Стаднік І.В. за реєстраційним номером обтяження 7993061, на підставі договору іпотеки б/н від 30.09.2008 р. щодо відчуження нерухомого майна будівлі та споруди цеху по виробництву цегли, що знаходиться в АДРЕСА_1, а саме: виробничий цех літ. "А", загальною площею 510,7 кв. м., навіс літ. "Б" площа забудови 12,4 кв. м., навіс літ. "В" площа забудови 13,1 кв. м., склад літ. "Г" площа забудови 68,4 кв. м., огорожа 1,2 та визнання за позивачем права власності на вказане нерухоме майно.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 09.07.2015 у справі № 923/753/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 у справі №923/753/15 вказане рішення місцевого господарського суду скасовано в частині зняття заборони відчуження нерухомого майна, в цій частині прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, Заступник прокурора Одеської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 в частині задоволення позову про зняття заборони відчуження нерухомого майна, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 29.08.2005 у справі № 2-3376/2005 за позовом ОСОБА_10 до Херсонської міської ради визнано за ОСОБА_10 право власності на цех по виробництву цегли, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Кооператив "Маяк" до участі в розгляді вказаної справи залучено не було.

29.12.2006 ОСОБА_10 уклав договір купівлі-продажу з ЗАТ "Ремонтно-будівельне управління № 12", на підставі якого продав будівлі та споруди цеху по виробництву цегли. 30.09.2008 між ЗАТ "Ремонтно-будівельне управління № 12" та ВАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" укладено іпотечний договір.

Відповідно до п.2.1.1 договору, предметом іпотеки є нерухоме майно -цех по виробництву цегли, що знаходиться в АДРЕСА_1, який складається з: літ. "А", загальною площею 510,7 кв. м., навіс літ. "Б" площа забудови 12,4 кв. м., навіс літ. "В" площа забудови 13,1 кв. м., склад літ. "Г" площа забудови 68,4 кв. м., огорожа 1,2.

Вищезазначений договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Стадник І.В. та зареєстровано в реєстрі за №4247.

У зв'язку з посвідченням іпотечного договору, нотаріусом накладено заборону відчуження цеху до припинення чи розірвання іпотечного договору.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 03.06.2010 року порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Ремонтно-будівельне управління № 12".

В подальшому спірне нерухоме майно на підставі ухвали господарського суду Херсонської області від 15.11.2010 року у справі №6/86-Б-10 включено до ліквідаційної маси банкрута ЗАТ "Ремонтно-будівельне управління №12".

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 27.08.2009 рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 29.08.2005р. скасовано, справу направлено на новий розгляд того ж суду.

Під час нового розгляду вказаної справи кооператив "Маяк" залучений до участі у справі у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. За результатами нового розгляду Дніпровським районним судом прийнято рішення від 17.12.2010, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 відмовлено, позовні вимоги Кооперативу "Маяк" задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу № 3138 від 29.12.2006р., визнано недійсним іпотечний договір, укладений між ЗАТ "Ремонтно-будівельне управління № 12" та ВАТ АБ "Укргазбанк", визнано за кооперативом "Маяк" право власності на спірне майно.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 18.04.2011р. рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 17.12.2010р. в частині задоволення позовних вимог кооперативу "Маяк" скасовано. Провадження у справі в частині позовних вимог кооперативу "Маяк" про визнання за ним права власності на спірне майно та про визнання недійсним іпотечного договору закрито з посиланням на те, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215 216 ЦК України, такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Оскільки кооператив "Маяк" не був стороною договору, вимога про визнання недійсним якого заявлена вказаним учасником процесу, обраний ним спосіб захисту порушеного права не відповідає приведеним нормам чинного законодавства, а тому заявлені кооперативом позовні вимоги задоволенню не підлягають; приведений висновок суду не є перешкодою для кооперативу "Маяк" для звернення у встановленому законом порядку до суду належної юрисдикції з відповідними позовними вимогами, які можуть включати і вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння. У задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 3138 від 29.12.2006р. відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.

Вказане рішення ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 30.09.2011 року залишено без змін.

Отже судом встановлено, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння кооперативу "Маяк" на користь ОСОБА_10 не з волі позивача, а за рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона, яке скасоване, а тому ОСОБА_10 не був належним власником спірного нерухомого майна та не мав права на його відчуження.

01.02.2013 рішенням господарського суду Херсонської області у справі № 923/1/13-г, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013 року, позов кооперативу "Маяк" до Закритого акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне управління № 12" про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено в повному обсязі. Витребувано у ЗАТ "Ремонтно-будівельне управління № 12" на користь кооперативу "Маяк" нерухоме майно: будівлі та споруди цеху по виробництву цегли, що знаходяться в АДРЕСА_1, а саме: виробничий цех літ "А", загальною площею 510,7 кв.м., навіс літ "Б" площа забудови 12,4 кв.м., навіс літ "В" площа забудови 13,1 кв.м., склад літ "Г" площа забудови 68,4 кв.м., огорожа 1,2.

Відповідним судовим рішенням встановлено, що розпорядженням виконавчого комітету Херсонської міської ради № 650-р від 26.12.1994р. дозволено кооперативу "Маяк" підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва цегельного цеху по АДРЕСА_1 площею 0,2 га із земель СПМК-33. Рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради кооперативу "Маяк" дозволено проведення проектно-вишукувальних робіт строком на 1 рік на земельній ділянці площею 0,20 га по АДРЕСА_1 для будівництва цегельного цеху. На підставі контракту №57 від 25.02.1993р., укладеного між компанією "Граст ЛТД" та кооперативом "Маяк", компанія виготовила і поставила один цегельний міні завод моделі ВН-20, а також здійснила його монтаж, пусконалагоджувальні роботи, що підтверджується актом від 13.03.1994р. Під створений кооперативом "Маяк" цегельний цех, на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради від 16.03.1999р. №119, 27.04.2000р. видано акт на право постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1, площею 0,2191 гектарів.

Відповідно до ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Одним із способів захисту права власності є витребування майна з чужого незаконного володіння. Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. За приписами наведеної норми позивач повинен довести в суді незаконність володіння відповідачем майном, що є предметом позову.

Водночас, вимога про витребування майна на користь особи передбачає набуття нею, зокрема, права володіння та користування майном.

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України.

Отже, у разі встановлення наявності речово-правових відносин захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 Цивільного кодексу України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Відтак, приписами ст. 388 Цивільного кодексу України встановлено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача, такі випадки обмежені, та можуть мати місце за умови, коли майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

Відповідно до вимог ст. ст. 330, 388 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було відчужене поза межами волі власника не набувається в тому числі і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути витребуване у нього. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України, суд, задовольняючи позов кооперативу "Маяк" до Закритого акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне управління № 12" про витребування майна з чужого незаконного володіння (рішення господарського суду Херсонської області у справі № 923/1/13-г року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013), фактично визнав за кооперативом "Маяк" право власності на спірне нерухоме майно.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує , що він набув права власності на спірне майно згідно рішення від 01.02.2013р. у справі №923/1/13-г, яке набрало законної сили, проте до винесення цього рішення громадянин ОСОБА_10 на підставі нотаріально посвідченого договору продав спірне нерухоме майно Закритому акціонерному товариству "Ремонтно-будівельне управління №12", яке, в свою чергу, передало спірне майно в іпотеку на підставі договору іпотеки, укладеного з ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" в якості забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору. При нотаріальному посвідченні договору іпотеки нотаріусом за заявою ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" внесено запис про заборону відчуження цеху по виробництву цегли, внаслідок чого спірне майно включено до ліквідаційної маси банкрута ЗАТ "Ремонтно-будівельне управління №12" у справі про його банкрутство для першочергового задоволення кредиторських вимог ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк", що створює реальну загрозу втрати позивачем права на спірне майно. З огляду на викладене позивач просив суд зняти заборону відчуження нерухомого майна та визнати за ним право власності на спірне нерухоме майно.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд вказав про те, що позивачем було пропущено строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України, що є підставою для відмови у задоволенні позову. При цьому місцевий суд зазначив, що рішенням господарського суду Херсонської області від 01.02.2013 у справі №923/1/13-г, на яке посилається позивач, право власності на спірне нерухоме майно за ним не визнавалося, а лише додатково підтверджено наявність у кооперативу "Маяк" право власності на це майно, порушене внаслідок його відчуження на користь ЗАТ "Ремонтно-будівельне управління №12" поза волею позивача фізичною особою ОСОБА_10 на підставі договору купівлі-продажу № 3138 від 29.12.2006 р.; позивач був обізнаний про порушення свого права на нерухоме майно ще в 2010 році при розгляді цивільної справи №22ц-1924, проте, звертаючись до суду з позовом, не надав доказів поважності причин пропуску строку позовної давності в частині позовних вимог про визнання права власності. Оскільки позовні вимоги про зняття заборони відчуження нерухомого майна та визнання права власності на нього є взаємопов'язаними, судом відмовлено в позові в повному обсязі. Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про визнання права власності, апеляційний господарський суд водночас зазначив, що слід відмовити у позові не у зв'язку з пропуском строку позовної давності, а у зв'язку з тим, що право власності позивача на спірне майно підтверджено у встановленому законом порядку та ніким не оспорюється.

Скасовуючи частково рішення місцевого господарського суду в частині зняття заборони відчуження спірного нерухомого майна та приймаючи в цій частині нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки накладення приватним нотаріусом на підставі договору іпотеки від 30.09.08, укладеного між ЗАТ "Ремонтно-будівельне управління № 12" та ВАТ АБ "Укргазбанк", заборони на відчуження нерухомого майна (цеху по виробництву цегли), що належить позивачу на праві власності, фактично позбавило останнього права користуватися нерухомим майном, що йому належить на праві власності, позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

Колегія суддів вважає висновки судів попередніх судових інстанцій в частині позовних вимог про зняття заборони на відчуження нерухомого майна передчасними з таких підстав.

Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вже зазначалося вище, позивач звертався до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства "Ремонтно-будівельне управління № 12" про витребування майна з чужого незаконного володіння, що підтверджується рішення господарського суду Херсонської області у справі № 923/1/13-г року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.04.2013, яким суд фактично визнав за кооперативом "Маяк" право власності на спірне нерухоме майно та витребував його із незаконного володіння ЗАТ "Ремонтно-будівельне управління № 12".

Крім того, в суді апеляційної інстанції відповідачі та прокурор не заперечували проти права власності кооперативу "Маяк" на спірне нерухоме майно, тим самим визнавши за кооперативом "Маяк" його право власності на спірне нерухоме майно.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції та вважає, що підстав для задоволення позову в частині визнання за позивачем права власності на підставі ст.392 ЦК України нема, оскільки за рішенням суду він є власником спірного майна.

Отже, в зазначеній частині постанова апеляційного господарського суду повинна бути залишена без змін. В цій частині постанова сторонами не оскаржувалась.

Що стосується задоволення апеляційним господарським судом позовної вимоги про зняття заборони відчуження нерухомого майна, колегія суддів не може погодитись з зазначеним висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Іпотека відповідно до ст. 1 Закону України "Про іпотеку" - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 575 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до частини 5 статті 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень" та ст. 4 Закону України "Про іпотеку" іпотека підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою КМУ від 17.10.2013 за №868 у п. 71 передбачено, що державна реєстрація припинення обтяження нерухомого майна іпотекою проводиться нотаріусом одночасно із зняттям ним заборони, накладеної під час посвідчення договору іпотеки.

Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. (ч.ч. 1-3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень").

Як зазначалось вище, 29.12.2006 ОСОБА_10 уклав договір купівлі-продажу з ЗАТ "Ремонтно-будівельне управління № 12", на підставі якого продав будівлі та споруди цеху по виробництву цегли. В подальшому, 30.09.2008 між ЗАТ "Ремонтно-будівельне управління № 12" та ВАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк", правонаступником якого є ПАТ Акціонерний банк "Укргазбанк" укладено іпотечний договір, відповідно до п.2.1.1 договору, предметом іпотеки є нерухоме майно -цех по виробництву цегли, що знаходиться в АДРЕСА_1, який складається з: літ. "А", загальною площею 510,7 кв. м., навіс літ. "Б" площа забудови 12,4 кв. м., навіс літ. "В" площа забудови 13,1 кв. м., склад літ. "Г" площа забудови 68,4 кв. м., огорожа 1,2.

Вищезазначений договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Стадник І.В. та зареєстровано в реєстрі за №4247 та нотаріусом накладено заборону відчуження цеху до припинення чи розірвання іпотечного договору.

Так, задовольняючи позовні вимоги в частині зняття заборони на відчуження спірного майна, яке знаходиться в іпотеці за іпотечним договором, апеляційний господарський суд не з'ясував, припинений чи розірваний у встановленому законом порядку договір іпотеки, укладений між ЗАТ "Ремонтно-будівельне управління № 12" та ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк", або чи визнаний він недійсним у встановленому законом порядку.

Не з'ясування цих обставин свідчить про порушення судами попередніх судових інстанцій вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та є підставою для скасування судових рішень в цій частині.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.1, 2, 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення судів попередніх судових інстанцій в частині позову про зняття заборони відчуження нерухомого майна за своїм змістом цим вимогам не відповідають.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (ч. 2 ст.111-5 ГПК України).

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції частково прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому підлягають скасуванню в частині позову про зняття заборони відчуження нерухомого майна.

При новому розгляді справи господарському суду необхідно врахувати наведене, більш повно та всебічно з'ясувати обставини справи в цій частині, зібраним доказам дати належну оцінку та відповідно до вимог закону вирішити спір.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 09.07.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 у справі №923/753/15 скасувати в частині позову про зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Справу у відповідній частині передати на новий розгляд до господарського суду Херсонської області в іншому складі суддів.

У решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 у справі №923/753/15 залишити без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова Б. Грек