ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 922/3493/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішеннявід 21.04.2015господарського суду Харківської області та на постанову від 06.07.2015Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/3493/14 господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доБорівське комунальне підприємство теплових мережпростягнення грошових коштів В судове засідання прибули представники сторін:позивачаЄгоров В.С. (дов. від 13.05.2014 № 14-137);відповідачаЗакаблуков А.С. (дов. від 30.09.2013 № б/н);ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до господароського суду з позовом до Борівського комунального підприємства теплових мереж (надалі - відповідач) про стягнення пені у розмірі 85754,35 грн., 35602,94 грн. інфляційних втрат, 26400,42 грн. 3 % річних, а всього 147 757,71 грн., у зв'язку з неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 13/2658-ТЕ-32 купівлі-продажу природнього газу від 28.12.2012 щодо повної та своєчасної оплати поставленого газу.

Справа розглядалась неодноразово.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Харківської області від 21.04.2015 у справі № 922/3493/14 (суддя Аріт К.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 (колегія суддів: Бондаренко В.П. - головуючий, судді - Россолов В.В., Тихий П.В.), позов задоволено частково; стягнуто з Борівського комунального підприємства теплових мереж на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 18999,02 грн. пені, 1442,28 грн. інфляційних витрат, 11277,13 грн. 3% річних та 1014,35 грн. судового збору; в частині стягнення 66755,33 грн. пені, 34160,66 грн. інфляційних витрат, 15123,29 грн. 3 % річних - відмовлено.

В касаційній скарзі позивач - ПАТ "НАК "Нафтогаз України" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати в частині відмови у стягненні 66755,33 грн. пені, 15123,29 грн. 3% річних, 34160,66 грн. інфляційних втрат за весь час прострочення та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги, а в іншій частині рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів залишити без змін. При цьому скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і зокрема, ст. ст. 42, 43, 83 ГПК України, ст. ст. 232, 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552, 631, 625 Цивільного кодексу України, що є підставою для скасування судових актів в оскаржуваній частині.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, 28.12.2012 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та Борівським комунальним підприємством теплових мереж (Покупець) укладений Договір № 13/2658-ТЕ-32 купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого Продавець (позивач) зобов'язується передати у власність Покупцю (відповідачу) у 2013 році природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього Договору; Продавець передає Покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року природний газ обсягом до 1457 тис. куб. м. (п. п. 1.1., 1.2., 2.1. Договору).

Відповідно до пункту 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов Договору № 13/2658-ТЕ-32 від 28.12.2012 позивачем було поставлено відповідачу протягом січня - грудня 2013 року природний газ на загальну суму 1651647,48 грн. Оплата поставленого природного газу здійснена відповідачем з порушенням строків встановлених пунктом 6.1. Договору, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача за період з 14.02.2013 по 01.04.2014 пені у сумі 85754,35 грн. нарахованої відповідно до пункту 7.2. Договору, та на підставі частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на суму несвоєчасно сплаченої заборгованості нараховано 35602,94 грн. інфляційних втрат та 26400,42 грн. 3 % річних.

Разом з тим, судами встановлено, що Договором № 110/30 про організацію взаєморозрахунків від 12.02.2014 укладеним між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Департаментом фінансів Харківської обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської обласної державної адміністрації, Борівським комунальним підприємством теплових мереж та ПАТ "НАК "Нафтогаз України", зазначені сторони погодили перелік підприємств, установ та організацій, що беруть участь у проведенні взаєморозрахунків, та послідовність виконання сторонами договору щодо перерахування коштів з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, і зокрема, що відповідач перераховує позивачу кошти у сумі 1016450,03 грн., у тому числі податок на додану вартість 169408,34 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік згідно за Договором № 13/2658ТЕ-32 від 28.12.2012.

За умовами вказаного договору сторони змінили порядок проведення взаєморозрахунків по Договору № 13/2658-ТЕ-32 від 28.12.2012 з погашення заборгованості на суму 1016450,03 грн. погодивши, що сторони не вчиняють до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до Договору.

Погашення заборгованості по Договору № 13/2658-ТЕ-32 від 28.12.2012 у сумі 1016450,03 грн. здійснено відповідачем згідно з Договором № 110/30 про організацію взаєморозрахунків від 12.02.2014, що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 01.04.2014.

Положеннями ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ст. 611 Цивільного кодексу України України та ст. 230 Господарського кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені).

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За встановлених обставин та враховуючи особливості здійснення господарської діяльності у сфері купівлі-продажу газу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійним організаціям та національними творчими спілками та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що провадять господарську діяльність в цій галузі, суд дійшов висновку, що відповідач був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за придбаний природний газ, що може свідчити про відсутність вини з його боку, що, в свою чергу, виключає застосування до нього штрафних санкцій у вигляді стягнення пені в силу ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 614 Цивільного кодексу України, а також наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, і відповідно до пункту 10 якого сторони погодили не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

З огляду цього, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку щодо правомірності та обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 37998,04 грн., 3 % річних у сумі 11277,13 грн. та інфляційних у сумі 1422,28 грн. нарахованих за період з лютого 2013 року по березень 2014 року на суму 635197,45 грн., яка була сплаченна з порушенням умов Договору № 13/2658ТЕ-32 від 28.12.2012. В частині штрафних санкцій нарахованих на суму заборгованості сплаченої по договору про взаєморозрахунки в задоволенні позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується з тим, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору № 13/2658ТЕ-32 від 28.12.2012, а тому для застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та договором купівлі-продажу природного газу необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договорами про організацію взаєморозрахунків.

Водночас, судом розглянуто клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 % та з урахуванням приписів ст. 233 Господарського кодексу України та пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України, встановлено наявність обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, а саме: відповідач є бюджетною організацією, що фінансується за рахунок державного бюджету, на момент звернення до суду з даним позовом відповідач повністю розрахувався за поставлений газ і сплата штрафних санкцій в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість постачання теплової енергії населенню та організаціям, у зв'язку з чим зменшено штрафні санкції (пеню) на 50 % та задоволено до стягнення з відповідача 18 999,02 грн. пені.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з даним висновком судів попередніх інстанцій, оскільки, дійсно в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 ГПК України передбачене право суду зменшувати розмір штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойка (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Оцінюючи наявні у справі матеріали, мотиви, які викладені у рішенні суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, з якими погодився суд апеляційної інстанції, а також ту обставину, що з відповідача підлягає, окрім стягнення пені, - три відсотки річних та інфляційні нарахування, та враховуючи, що відповідач є бюджетною структурою, яка виключно фінансується за рахунок державного бюджету та є не прибутковою організацією, при цьому прострочення виконання зобов'язання сталося не з вини відповідача, а за відсутності бюджетних дотацій, тому судова колегія приходить до висновку, що суди обґрунтовано використали своє право щодо зменшення неустойки, передбачене ст. 83 ГПК України, з посиланням на ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні, а тому рішення та постанову в оскаржуваній частині слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.07.2015 та рішення господарського суду Харківської області від 21.04.2015 у справі № 922/3493/15 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.Р. Шевчук