ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 922/1794/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В.,суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Поляк О.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиЗаступника прокурора Харківської областіна постановувід 28.07.2015 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 922/1794/15господарського суду Харківської областіза позовомвиконуючого обов'язки прокурора м. Харковадо1. Харківської міської ради; 2. Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Бархани"прозобов'язання вчинити певні діїв судовому засіданні взяли участь представники :від позивача: від відповідача:-1 від відповідача-2:Онуфрієнко М.В. (старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України) не з'явились Фомін Р.Б. (довіреність № 3 від 16.03.2015) В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Харківської області (суддя Кухар Н.М.) від 24.04.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Пелипенко Н.М., судді - Івакіна В.О., Камишева Л.М.) від 28.07.2015, у справі № 922/1794/14 в позові відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.133, 135, 137 ЖК УРСР, ст.ст.257, 263 ЦК України, ст.41 ЗК України, ст.ст.47, 32, 33, 34, 43 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 повністю заперечує викладені в ній доводи.

Відповідач-1 не скористався наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача - прокурора відділу Генеральної прокуратури України, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача-2, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В березні 2015 виконуючий обов'язки прокурора міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "ЖБК "Бархани", в якій просить: визнати незаконним та скасувати п.4.2. додатку 1 до рішення 43 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2010 №60/10; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 209281, зареєстрований в Управлінні Державного земельного агентства у м. Харкові; зобов'язати Обслуговуючий кооператив "ЖБК "Бархани" повернути територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради земельну ділянку площею 30,3175 га, кадастровий номер 6310136600:13:009:0120, у первісному (придатному для використання) стані. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірне рішення прийняте у порушення вимог статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186. На думку позивача, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Бархани" за своєю метою діяльності не відповідає вимогам статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту, як житлово-будівельний кооператив.

Судами встановлено таке.

Прокуратурою міста Харкова встановлено, що п.4.2. додатку 1 до рішення 43 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2010 №60/10 Обслуговуючому кооперативу "ЖБК "Бархани" (2-й відповідач) було надано у власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:13:009:0120), яка належала територіальній громаді м. Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови, загальною площею 30,3175 га для будівництва та подальшої експлуатації житлових комплексів по вул. Героїв Праці (в районі вул. Квітучої) у м. Харкові.

На підставі вищевказаного рішення Харківської міської ради Управлінням Державного земельного агентства у місті Харкові (на той час - Управління Держкомзему у м.Харкові) було видано ОК "ЖБК "Бархани" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 209281, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №321070600016 від 03.09.2010.

За результатами вивчення правомірності передачі у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території міста Харкова, прокуратурою міста Харкова було зроблено висновок про те, що рішення 43 сесії Харківської міської ради 5 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення об'єктів містобудування" від 29.04.2010 №60/10 прийнято всупереч вимогам ст.41 Земельного кодексу України, ст. 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 №186.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив виключно зі спливу позовної давності про застосування якої заявлено відповідачами.

Суд апеляційної інстанції відмовив у позові через недоведеність позовних вимог прокурора, а отже факту порушеного права, а також з підстав спливу позовної давності про застосування якої заявлено відповідачами.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з огляду на таке.

Касаційна інстанція не заперечує встановлених судами обставин стосовно того, що на час звернення прокурора з позовом сплила позовна давність, про застосування якої заявлено відповідачами, проте виходить із того, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Так, згідно статті 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Статус житлово-будівельного кооперативу закріплено в Житловому кодексі Української РСР, порядок його створення, організації, порядок вступу до кооперативу, хто може бути членом кооперативу, статтями 133 та 137 якого встановлено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією із умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється, зокрема, цим Кодексом та Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства Української РСР.

Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу і зареєстрованого в установленому порядку. Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу (частини 5, 6 статті 137 Житлового кодексу).

Пунктами 1.1. та 2.1.1. Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб його членів, а саме: забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинків з надвірними будівлями, або котеджів з будівництва паркінгів, гаражів, спортивних, культурно-побутових і господарських приміщень за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинками кооперативу.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 134 Житлового кодексу Української РСР на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.

Порядок обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, встановлюється законодавством Союзу РСР і Української РСР.

Правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджуються Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.

Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 05.06.1985 №228 затверджено Правила обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу.

Відповідно до пункту 2 Правил обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, кооперативний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів.

Частиною 5 статті 7 Закону України "Про кооперацію" встановлено, що чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу при будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.

Згідно пункту 16 частини 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, житлово-будівельний кооператив має право одержати в установленому порядку в безстрокове користування земельну ділянку для будівництва жилого будинку (будинків) та надвірних будівель.

Частиною 1 статті 41 Земельного кодексу України встановлено, що житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи суди першої та апеляційної інстанції на вказані приписи законодавства, з урахуванням наявних доказів у справі, уваги не звернули, та не з'ясували питання щодо необхідності надання кооперативу попереднього дозволу, розроблення та затвердження проекту або технічної документації із землеустрою та містобудівного обґрунтування меж та розроблення і затвердження ОК "Житлово-будівельний кооператив Бархани" містобудівної документації з визначенням розміру земельної ділянки, що безоплатно передається у власність кооперативу.

Крім того, матеріали справи містять докази, які були залишені судами попередніх інстанцій поза увагою, оцінка яким в порушення приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу не надавалась, відповідні обставини з урахуванням яких не встановлювались, зокрема, копія реєстраційної справи ЖБК (а.с.19-28), відповідь Управління обліку та розподілу житлової площі 13.02.2015 №200/у (а.с.37), повідомлення адресно-довідкового підрозділу ГУДМС (а.с.38), лист Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області від 18.02.2015 року №1020-811 (а.с.39).

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про нез'ясування судом всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1118, п.3 ч.1 ст.1119, ч.1 ст.11110, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2015 та рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2015 у справі №922/1794/15 - скасувати.

Справу № 922/1794/15 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Поляк