ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 911/233/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Грека Б.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція"на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2015у справі№911/233/15 господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт"простягнення 9 000 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" простягнення 34 406,98 грн.

за участю представників сторін :

позивача: Вільчинська Н.І.,

відповідача : Кладько Д.А.,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" (позивач за первісним позовом) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" (відповідач за первісним позовом) про стягнення з останнього 9 000 грн. заборгованості відповідно до договору транспортного експедирування (організація міжнародних та внутрішніх вантажоперевезень автомобільним транспортом) №АК-6/22.01.14 від 22.01.2014.

16.03.2015 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" (позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" (далі - відповідач за зустрічним позовом) про відшкодування збитків заподіяних неналежним виконанням договірних зобов'язань в сумі 34 406,98 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 13.05.2015 року у справі № 911/233/15 первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" задоволено в повному обсязі та у задоволенні зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" збитків відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2015 рішення місцевого господарського суду скасоване, прийняте нове рішення, яким первісний позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" 9000 грн. боргу, 1827 грн. судового збору. Зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" 34 406,98 грн. збитків, 1827 грн. судового збору за подання позову та 724,10 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2015 скасувати в частині задоволення зустрічної позовної заяви, в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову відмовити, в іншій частині постанову залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та вбачається з матеріалів справи,

22 січня 2014 між ТОВ "Аско-Експедиція" та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Укрвермікуліт" було укладено договір транспортного експедирування № АК-6/22.01.14, відповідно до умов якого клієнт замовляє, а Експедитор за плату і за рахунок Клієнта виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу у міжнародному сполученні та територією України.

Детальні умови кожного перевезення зазначаються клієнтом у окремих заявках на експедирування вантажу з обов'язковим посиланням на даний договір (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.4. договору факт виконання кожного перевезення, а також виконання розрахунків між сторонами, підтверджується оформленими належним чином товаротранспортними накладними: СМR при виконанні міжнародних перевезень та ТТН при виконанні внутрішніх перевезень по Україні, а також відповідним актом виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки між Клієнтом та Експедитором здійснюються відповідно до чинного законодавства України протягом 15 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, акту виконаних робіт, податкових накладних (у випадках, передбачених законодавством), товарно-транспортної накладної (CMR, TTH) з відміткою одержувача про прийняття вантажу, та підписаний з обов'язковим скріпленням печатки оригінал заявки.

Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014. У випадку, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмового не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору, то договір зберігає силу на кожний наступний рік (п. 10.2 договору).

10.07.2014 відповідач за первісним позовом надав позивачу договір-заявку № 12/05 на перевезення вантажу за маршрутом Україна-Польща, вартість якого складає 9000,00 грн. У вказаній заявці встановлено дату завантаження - 13.06.2014 та дату доставки вантажу 16.06.2014.

Оскільки договір-заявку № 12/05 надано відповідачем в період дії договору транспортного експедирування № АК-6/22.01.14, а інших діючих договорів з надання транспортних послуг сторони суду не надали, суди попередніх судових інстанцій правомірно дійшли висновку проте, що зазначена заявка складена на виконання договору транспортного експедирування № АК-6/22.01.14

Позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 359753, на якій проставлений штамп про отримання вантажу.

Для оплати наданих послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні позивач виставив відповідачу рахунок № АЄ-13/2617 від 18.06.2014 на суму 9000 грн., який відповідачем не був оплачений, що і стало причиною звернення позивача з даним позовом до суду.

В свою чергу, відповідач за первісним позовом звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" про відшкодування збитків заподіяних неналежним виконанням договірних зобов'язань в сумі 34 406,98 грн.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову та задовольняючи первісну позовну заяву, місцевий господарський суд посилався на неналежне виконання ТОВ "НВП "Укрвермікуліт" договору транспортного експедирування № АК-6/22.01.14 та договору-заявки № 12/05 від 10.07.2014 року, у зв'язку з чим у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість в розмірі 9000,00 грн. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволені зустрічних вимог, оскільки договором транспортного експедирування № АК-6/22.01.14 не передбачено відшкодування додаткових витрат понесених ТОВ "НВП "Укрвермікуліт". Місцевий суд вказав, що вважає вимогу про стягнення збитків безпідставною, оскільки відповідачем за первісним позовом не доведено суду причинно-наслідкового зв'язку між діями позивача за первісним позовом та збитками. Таким чином, суд першої інстанції зазначив, що заявлена до стягнення сума штрафу сплаченого ТОВ "НВП "Укрвермікуліт" не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції визнав доведеним факт сплати позивачем за зустрічним позовом штрафу в розмірі 1000 євро, що пов'язано з неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом договору транспортного експедирування № АК-6/22.01.14 в частині порушення терміну поставки. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з місцевим господарським судом щодо задоволення первісної позовної заяви.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору;

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до абзацу 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов'язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно з абзацом 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Як вже зазначалося вище, позивач здійснив перевезення вантажу, що підтверджується наявною в матеріалах справи міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 359753, на якій проставлений штамп про отримання вантажу.

Для оплати наданих послуг з перевезення вантажу у міжнародному сполученні позивач виставив відповідачу рахунок № АЄ-13/2617 від 18.06.2014 на суму 9000 грн., який відповідачем не був оплачений.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки між Клієнтом та Експедитором здійснюються відповідно до чинного законодавства України протягом 15 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів: рахунку-фактури, акту виконаних робіт, податкових накладних (у випадках, передбачених законодавством), товарно-транспортної накладної (CMR, TTH) з відміткою одержувача про прийняття вантажу, та підписаний з обов'язковим скріпленням печатки оригінал заявки.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Оскільки позивачем підтверджено отримання вантажу вантожоотримувачем, що доводить факт надання транспортних послуг, колегія суддів погоджується з обґрунтованістю позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 9000 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди попередніх судових інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення первісного позову.

Стосовно зустрічної позовної заяви колегія суддів вважає вказати наступне.

Судами також встановлено, що 12.06.2014 року між ТОВ "НВП "Укрвермікуліт" (продавець) та Bauwer sp. z o.o. (покупець) укладено контракт № 27/05, відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати покупцеві товар, а покупець прийняти й оплатити товар на наступних умовах.

12.06.2014 між ТОВ "НВП "Укрвермікуліт" та Bauwer sp. z o.o. підписано додаток № 1 до контракту № 27/05, в якому сторони зазначили про поставку товару відповідно до переліку та встановили строк поставки товару 16.06.2014.

Пунктом 4 додатку № 1 до контракту № 27/05 від 12.06.2014 передбачено, що порушення терміну доставки партії товару, наведену у п. 1 даного додатку № 1 до контракту 27/05 від 12.06.2014, тягне за собою сплату "Продавцем" на користь "Покупця" штрафу в розмірі 1000 євро. Сплата вказаного штрафу здійснюється протягом 20 банківських днів з дня отримання "Продавцем" мотивованої претензії від "Покупця".

10.07.2014 позивач за зустрічним позовом надав відповідачу за зустрічним позовом договір-заявку № 12/05 на перевезення вантажу (будматеріали) за маршрутом Україна-Польща. У вказаній заявці встановлено дату доставки вантажу - 16.06.2014, проте, як вбачається з міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 359753, митний огляд вантажу на українсько-польському кордоні було проведено лише 17.06.2014.

Отже, відповідач за зустрічним позовом прострочив доставку вантажу по договору-заявці № 12/05.

Апеляційним господарським судом встановлено, що оскільки по тексту договору-заявки № 12/05 та додатку № 1 до контракту № 27/05 співпадають дати доставки вантажу, маршрут перевезення вантажу, що підтверджується товарно-транспортною накладною CMR № 359753, здійснювалося для виконання позивачем за зустрічним позовом своїх зобов'язань саме по контракту № 27/05 щодо поставки за кордон будівельних матеріалів.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з простроченням поставки будматеріалів по Контракту № 27/05, Bauwer sp. z o.o. зверталося до позивача за зустрічним позовом з претензіями про сплату штрафу в розмірі 1000 євро, який передбачений умова додатку 1 до контракту саме через порушення встановленого терміну поставки.

Позивач за зустрічним позовом перерахував на користь Bauwer sp. z o.o. штраф в розмірі 1000 євро, що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 20.02.2015, випискою з банківського рахунку та довідкою банку. Позивач за зустрічним позовом перерахував покупцю 1000 євро штрафу, а також поніс супутні витрати: 2888,17 грн. та 133,92 грн. комісії за придбання валюти, 793 грн. 06 коп. комісії за платіж в іноземній валюті на користь неризедента.

Таким чином, загальна сума витрат понесених позивачем за зустрічним позовом у зв'язку з оплатою штрафу складає 34406,98 грн.

28.07.2014 позивач за зустрічним позовом звернувся до ТОВ "Аско-Експедиція" щодо відшкодування вартості сплаченого позивачем штрафу, у зв'язку з простроченням доставки вантажу з вини експедитора (ТОВ "Аско-Експедиція"), проте відповідач за зустрічним позовом відповіді на звернення не надав, вартість сплаченого позивачем штрафу та супутніх витрат не відшкодував.

Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування .

Частиною 1 ст. 216 та ч. 2 ст. 217 ГК України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків (до складу яких включаються й додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (абз. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України), штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Одним з принципів, на якому базується господарсько-правова відповідальність, є те, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі (абз. 1 ч. 3 ст. 216 ГК України).

Аналіз норм права, які визначають правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні та умови і порядок відшкодування збитків, що пов'язані з виконанням договору транспортного експедирування, дає підстави для висновку про те, що умови, підстави та порядок відшкодування витрат експедитора згідно із ч. 2 ст. 12 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" є відмінними від умов, підстав та порядку відшкодування збитків відповідно до ст. 225 ГК України.

Відшкодування додаткових витрат (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо) понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, згідно із ст. 225 ГК України є видом господарських санкцій (збитки), що застосовуються у випадку порушення зобов'язання, незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Апеляційний суд з врахуванням наявних в матеріалах справи зазначених вище доказів, визнав доведеним факт сплати позивачем за зустрічним позовом штрафу в розмірі 1000 євро, що пов'язано з неналежним виконанням відповідачем за зустрічним позовом договору транспортного експедирування № АК-6/22.01.14 в частині порушення терміну поставки.

Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з апеляційним господарським судом про наявність підстав для задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 34406,98 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правомірно скасував рішення місцевого господарського суду та задовольнив зустрічну позовну заяву.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для їх задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2015, прийнятої з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско-Експедиція" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.07.2015 у справі №911/233/15 - без змін.

Головуючий М. Малетич Судді:К. Круглікова Б. Грек