ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 910/9055/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 22.06.2015 р.у справі№ 910/9055/15 господарського суду міста Києваза позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" (надалі - ТОВ "Електросталь")доПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (надалі - ПАТ "ВТБ Банк")третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Донецький металопрокатний завод" (надалі - ПАТ "Донецький металопрокатний завод")провизнання припиненими зобов'язань за участю представників: від позивача- Ципляк П.С.від відповідача- Ніорадзе О.М., Соколовська К.П.від третьої особи- не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2015 року ТОВ "Електросталь" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "ВТБ Банк" та просило суд визнати припиненими зобов'язання за кредитним договором № 70 від 23.12.2010 р., укладеним між ними, зважаючи на те, що оскільки банк (відповідач) як обтяжувач набув право власності на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язання за кредитним договором припинилося в порядку ч. 4 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.06.2015 р. (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 р. (головуючий суддя Пашкіна С.А., судді: Кропивна Л.В., Сітайло Л.Г.), у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, ТОВ "Електросталь" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2015 р. (головуючий суддя Татьков В.І. (доповідач), судді: Владимиренко С.В., Самусенко С.С.) касаційну скаргу ТОВ "Електросталь" прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 03.11.2015 р.

Розпорядженням секретаря першої судової палати № 02-05/845 від 02.11.2015 р. у зв'язку з виходом судді Плюшка І.А. з відпустки для розгляду справи № 910/9055/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плюшко І.А., судді: Самусенко С.С., Татьков В.І. (доповідач).

03 листопада 2015 року, до початку судового засідання, від ПАТ "ВТБ" надійшов відзив на подану ТОВ "Електросталь" касаційну скаргу, в якому відповідач у справі просить суд залишити без задоволення вказану скаргу, а рішення та постанову про відмову в задоволенні позову залишити без змін у зв'язку з обґрунтованістю та правомірністю висновків судів попередніх інстанцій.

Також, до початку судового засідання, 03.11.2015 р., представником ПАТ "ВТБ Банк" подано заяву про відвід судді Татькова В.І. (доповідача) у справі № 910/9055/15 в порядку ст. 20 ГПК України у зв'язку із тим, що у заявника виникли сумніви щодо неупередженості та необ'єктивності зазначеного судді.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.11.2015 р. заяву ПАТ "ВТБ Банк" про відвід судді Татькова В.І. у справі № 910/9055/15 залишено без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзиві, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з положеннями ст. 1115 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до приписів ст. ст. 45, 47, 43 ГПК України судові рішення приймаються судом за результатами обговорення усіх обставин справи та за умови здійснення за своїм внутрішнім переконанням оцінки доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Прийняті у справі рішення та постанова вказаним вимогам не відповідають, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 23.12.2010 р. між ПАТ "ВТБ Банк" (банк) і ТОВ "Електросталь" (позичальник) укладено Кредитний договір № 70 (з подальшими змінами та доповненнями), за умовами якого банк на умовах Кредитного договору зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 30 000 000 доларів США, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку кредит не пізніше 22.12.2013 р., а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, визначені Кредитним договором, позичальник також зобов'язався повернути кредит відповідно до такого графіка: 31.12.2012 р. - 29 166 667 доларів США; 31.01.2013 р. - 28 333 333 доларів США; 28.02.2013 р. - 27 500 000 доларів США; 31.03.2013 р. - 26 666 667 доларів США; 30.04.2013 р. - 25 833 333 доларів США; 31.05.2013 р. - 25 000 000 грн.; 30.06.2013 р. - 24 166 667 доларів США; 31.07.2013 р. - 23 333 333 доларів США; 31.08.2013 р. - 22 500 000 доларів США; 30.09.2013 р. - 21 666 667 доларів США; 31.10.2013 р. - 20 833 333 доларів США; 30.11.2013 р. - 20 000 000 доларів США; 22.12.2013 р. - 0,00 доларів США. Будь-яка заборгованість позичальника за кредитом, що перевищує визначену на відповідну дату суму кредиту вважається простроченою заборгованістю.

Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору надання кредиту позичальнику здійснюється у безготівковій формі на підставі письмової заяви позичальника за формою додатку № 1 (заява) в межах ліміту кредитування, що діє на дату подання заявки, шляхом перерахування коштів на рахунок позичальника № 26003010112157 у відділенні "Донецька регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767 (або за іншими реквізитами, що вказані у заявці) за умови виконання позичальником своїх зобов'язань у повному обсязі та додержання всіх умов надання кредиту, встановлених Кредитним договором надання кредиту може здійснюватися окремими частинами, розмір яких визначається позичальником та зазначається у заявці, в межах ліміту кредитування.

Згідно з пп.пп. 4.3.4., 4.3.5. п. 4.3. Кредитного договору позичальник зобов'язується сплачувати банку плату за кредит в розмірі та в порядку, передбачених в Кредитному договорі. Позичальник зобов'язується повернути кредит в повному обсязі в строк, визначений в Кредитному договорі.

Пунктами 7.1., 7.2. Кредитного договору передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення заборгованості за кредитом позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення заборгованості за кредитом, враховуючи день погашення з розрахунку факт/365. У разі прострочення позичальником зобов'язань з погашення плати за кредит згідно з умовами Кредитного договору (крім заборгованості за кредитом), позичальник сплачує банку пеню в національній валюті за курсом НБУ на дату нарахування в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період, за який сплачується пеня) за кожен календарний день прострочення зазначених зобов'язань, враховуючи день погашення з розрахунку факт/365.

У відповідності з п. 9.4. Кредитного договору він набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань у повному обсязі.

Також, судами було встановлено, що 23.12.2012 між ПАТ "ВТБ Банк" (заставодержателем) і ТОВ "Електросталь" (заставодавцем) укладено договір застави майнових прав № 70/Z-6, за умовами якого заставодавець, з метою забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором, зазначеним в п. 1.2 договору, передає в заставу, а заставодержатель приймає в заставу на умовах, визначених у цьому договорі, рухоме майно, яким є майнові права, а саме: право вимоги здійснення сплати грошових коштів за договором б/н від 01.12.2010 р., укладеним між заставодавцем та ВАТ "Донецький металопрокатний завод".

Так, вказаним договором застави сторони погодили, зокрема, таке:

- договір забезпечує виконання зобов'язань заставодавця перед заставодержателем, що випливають з кредитного договору від 23.12.2010 р. № 70, укладеного між сторонами, з усіма змінами і доповненнями до нього, які укладені та/або будуть укладені на підставі цього кредитного договору, і є та/або будуть його невід'ємною частиною;

- на момент укладення договору, за домовленістю сторін, предмет застави оцінено у сумі 415 000 000 грн.;

- в заставу за цим договором передаються як права вимоги по контракту, що належать заставодавцю в момент укладення цього договору, так і права вимоги по контракту, що виникнуть у заставодавця в майбутньому;

- застава, що виникає в силу цього договору, є забезпечувальним обтяженням;

- заставодержатель має право у випадках та в порядку, передбачених цим договором та чинним законодавством України, одержати задоволення своїх вимог з вартості предмета застави переважно перед іншими кредиторами, у разі порушення заставодавцем зобов'язань, встановлених цим договором, заставодержатель також має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет застави;

- заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави та одержати задоволення своїх вимог за рахунок майнових прав переважно перед іншими кредиторами заставодавця в таких випадках: у разі невиконання /неналежного виконання основного зобов'язання; у разі невиконання вимоги заставодержателя щодо дострокового виконання основного зобов'язання, що здійснено на підставі чинного законодавства України, кредитного договору чи цього договору; незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання у випадку припинення діяльності заставодавця, а також у разі порушення провадження у справі щодо відновлення платоспроможності або визнання банкрутом заставодавця; незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання, коли іншою особою розпочато процедуру звернення стягнення на предмет застави;

- звернення стягнення на предмет застави здійснюється на вибір заставодержателя на підставі рішення суду або в позасудовому порядку згідно з чинним законодавством України.

Звертаючись з відповідним позовом, ТОВ "Електросталь" вказувало на те, що ним було прострочено виконання своїх грошових зобов'язань за кредитним договором, внаслідок чого відповідачем було надіслано лист-вимогу № 668/1-2 від 03.02.2014 р., в якому відповідач повідомив позивача про наявність непогашеної кредитної заборгованості в сумі 23 449 226,24 дол. США, а також наголошував на тому, що у разі непогашення заборгованості у встановлені терміни буде ініційовано примусове звернення стягнення на предмет застави згідно з договором застави для забезпечення своєчасного та повного виконання умов кредитного договору.

Судами з'ясовано та матеріалами справи підтверджується, що згідно з копією витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) № 45910304, виданого 19.12.2014 р., містяться відомості про те, що 19.12.2014 р. зареєстровано звернення стягнення, підстава: договір застави майнових прав № 70/Z-6 від 23.12.2010 р., ПАТ "ВТБ Банк".

На виконання вимог ухвали суду першої інстанції ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України надало копію заяви про реєстрацію змін обтяження рухомого майна від 19.12.2014 р., на підставі якої в Державний реєстр обтяжень рухомого майна внесено відомості про те, що зареєстровано звернення стягнення 19.12.2014 р., підстава: договір застави майнових прав № 70/Z-6 від 23.12.2010 р., ПАТ "ВТБ Банк".

Так, відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з того, що вимоги чинного законодавства та умови договору застави, укладеного між ПАТ "ВТБ" та ТОВ "Електросталь", не передбачають автоматичного набуття заставодержателем права на предмет застави, а саме права вимоги здійснення сплати грошових коштів за договором б/н від 01.12.2010 р., укладеного між заставодавцем (ТОВ "Електросталь") та ПАТ "Донецький металопрокатний завод".

Колегія суддів касаційної інстанції вважає такі висновки судів дещо передчасними, з огляду на таке.

Статтею 23 Закону України "Про заставу" встановлено, що при заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави.

Крім того, спірні правовідносини між сторонами у даній справі регулюються також Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який є спеціальним законом у сфері правового регулювання обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери;

5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", які визначають загальні наслідки набуття обтяжувачем права власності на предмет обтяження, у разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження відповідне зобов'язання, забезпечене обтяженням, вважається повністю виконаним і обтяжувач не вправі пред'являти боржнику інші вимоги у зв'язку з виконанням цього зобов'язання. У разі набуття обтяжувачем права власності на предмет забезпечувального обтяження усі обтяження відповідного рухомого майна з вищим пріоритетом зберігають чинність, а обтяження з нижчим пріоритетом припиняються.

Порядок звернення стягнення заставодержателем на право грошової вимоги визначено ст. 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", за змістом якої, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право.

Протягом строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж права, можуть письмово заявити обтяжувачу, який ініціює звернення стягнення, про свій намір отримати задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок предмета забезпечувального обтяження.

Після закінчення строку, вказаного в частині другій статті 28 цього Закону, обтяжувач з вищим пріоритетом, який висловив намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, надсилає письмове повідомлення всім особам, які повинні виконати вимоги за відповідним правом грошової вимоги боржника, яке є предметом забезпечувального обтяження. У цьому документі зазначаються:

1) повідомлення про відступлення права грошової вимоги;

2) посилання на підставу для відступлення права грошової вимоги обтяжувачу;

3) реєстраційний номер забезпечувального обтяження;

4) дані про особу обтяжувача, включаючи найменування, адресу та банківський рахунок;

5) вимога про виконання відповідної грошової вимоги на користь обтяжувача;

6) черговість пріоритетів інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження і які вимагають задоволення своїх забезпечених обтяженням вимог за рахунок відповідного права грошової вимоги.

З дня відправлення зазначеного повідомлення обтяжувач з вищим пріоритетом набуває права кредитора в зобов'язанні, право вимоги за яким відступлене на його користь.

Отже, звернення стягнення на право грошової вимоги, якщо воно складає предмет застави, здійснюється шляхом відступлення цього права від заставодавця до заставодержателя. При цьому, набуття заставодержателем права грошової вимоги здійснюється автоматично без волевиявлення заставодавця за умови додержання заставодержателем процедури звернення стягнення на право грошової вимоги, визначеної ст. 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Разом з тим, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином, чи було дотримано ПАТ "ВТБ Банк" вимог, встановлених ст. 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", та у зв'язку з цим не було з'ясовано, чи було необхідним надсилання письмового повідомлення про намір набути право грошової вимоги, і якщо так, то чи є лист-вимога відповідача № 668/1-2 від 03.02.2014 р. повідомленням в розумінні ст. 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Крім того, суди не надали належної оцінки наявному в матеріалах справи витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) № 45910304, не з'ясували, чи він був чинним на момент звернення позивача до суду з відповідним позовом, а також не встановили, які наслідки для сторін у даній справі може мати даний витяг.

Лише встановивши всі вказані обставини справи, суди попередніх інстанцій могли дійти висновків про обґрунтованість чи необґрунтованість позовних вимог про визнання припиненими зобов'язання за кредитним договором № 70 від 23.12.2010 р., укладеним між ПАТ "ВТБ Банк" та ТОВ "Електросталь".

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 1117 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2015 р. та рішення господарського суду міста Києва від 22.06.2015 р. у справі № 910/9055/15 скасувати.

Справу № 910/9055/15 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя І.А. Плюшко

Суддя С.С. Самусенко

Суддя (доповідач) В.І. Татьков