ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 910/8394/15-г

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіДемидової А.М.,суддівВоліка І.М., Шевчук С.Р. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуТернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 у справі№ 910/8394/15-г господарського суду міста Києва за позовомТернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції доПублічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" прозобов'язання виконати платіжні дорученняв судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №910/8394/15-г (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 (у складі головуючого судді Пономаренка Є.Ю., суддів Гончарова С.А., Сітайло Л.Г.), відмовлено у задоволенні позову Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції до Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" про зобов'язання ПАТ "Комерційний банк "Надра" виконати платіжні доручення № 54 від 02.02.2015 на суму 115,82 грн, № 705 від 02.02.2015 на суму 145,64 грн відповідно з рахунку № 25606907873001 та рахунку № 25605907873002 Тернопільської міжрайонної виконавчої дирекції Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також здійснення договірного списання коштів з рахунку клієнта на суму 1,04 грн відповідно до п. 2.1.10 договору від 06.11.2012 № 907873/228.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п. 4 ч. 1 ст. 2, п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі № 910/8394/15-г і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Відповідач не скористався правом, наданим ст.1112 ГПК України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 02.11.2015 склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого судді Демидової А.М, суддів Воліка І.М., Шевчук С.Р. для розгляду касаційної скарги у справі №910/8394/15-г.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі Тернопільської міжрайонної виконавчої дирекції (клієнт) та ПАТ "Комерційний банк "Надра" 06.11.2012 був укладений договір банківського рахунка №907873/228, за умовами п. 1.1 якого банк відкриває клієнту поточні рахунки: №25606907873001, №25605907873002, №25604907873003 для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та законодавства України, та зобов'язується приймати та зараховувати на рахунок грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій з рахунком, що передбачені чинним законодавством України.

Позивачем 02.02.2015 були надані банку для виконання платіжні доручення № 705 від 02.02.2015 на суму 145,64 грн про перерахування коштів з рахунку позивача №25605907873002 на рахунок №25604907873003, а також № 54 від 02.02.2015 на суму 115,82 грн про перерахування коштів з рахунку позивача № 25606907873001 на рахунок № 25604907873003.

Також, відповідно до п. 2.1.10 договору надано розпорядження на списання коштів (відсотки банку) по рахунку №25604907873003 в сумі 1,04грн.

Вказані платіжні доручення та розпорядження на списання коштів 02.02.2015 були прийняті відповідачем до виконання, кошти в сумі 262,50грн списані з банківських рахунків позивача, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 02.02.2015, проте 06.02.2105 зазначені кошти були повернуті на рахунок позивача у зв'язку з тим, що постановою правління Національного банку України від 05.02.2015 №83 ПАТ "Комерційний банк "Надра" віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.02.2015 № 26 розпочато процедуру виведення ПАТ "Комерційний банк "Надра" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 06 лютого 2015 року по 05 травня 2015 року включно.

Відповідно до п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Правові висновки щодо застосування положень п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" при здійсненні розрахунково-касових операцій банками під час тимчасової адміністрації викладені у постановах Верховного Суду України у справах № 3-24гс15 від 25.03.2015, № 3-25гс15 від 01.04.2015, № 3-34гс15 від 01.04.2015, та № 3-63гс15 від 22.04.2015, № 3-217гс15 від 27.05.2015, які згідно зі ст. 11128 ГПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Оскільки між сторонами склалися зобов'язальні правовідносини на підставі договору банківського рахунка, які носять майново-грошовий характер, у даному випадку позивач виступає кредитором за майновою вимогою з розпорядження належними йому коштами, на яку поширюється обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що платіжні доручення № 705 та № 54 від 02.02.2015 та розпорядження про на списання коштів були надані до виконання до запровадження у банку тимчасової адміністрації, однак оскільки позивач звернувся до відповідача з позовною вимогою про здійснення переказу грошових коштів за договором банківського рахунка у період запровадження у банку тимчасової адміністрації, виконання зазначеної операції банком обмежувалося положеннями п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, чинній на час виникнення спору.

З огляду на викладене, враховуючи обмеження, встановлені п. 1 ч. 5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання банку виконати платіжні доручення та здійснити договірне списання коштів.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 910/8394/15-г.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в особі виконавчої дирекції залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2015 та рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2015 у справі №910/8394/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

С у д д я І.М. Волік

С у д д я С.Р. Шевчук