ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року Справа № 910/27124/14 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Грейц К.В., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач)розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги Київської міської радина постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.08.2015у справі № 910/27124/14Господарського судуміста Києва за позовомКиївської міської радидо1.Шевченківської районної у місті Києві ради 2.Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради 3. ОСОБА_4третя особа ОСОБА_5провизнання недійсним пункту рішення, розпорядження та договорувід позивача -Дорошенко О.С.від відповідача 1 -не з'явилисьвід відповідача 2 -не з'явились від відповідача 3 -ОСОБА_7від третьої особи -ОСОБА_7

В С Т А Н О В И В:

Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Шевченківської районної у місті Києві ради, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5 про визнання недійсним п.4 рішення, розпорядження та договорів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 (суддя - Цюкало Ю.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 (головуючий суддя Шевченка Є.О., судді -Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.) у справі № 910/27124/14, в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Київська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: ст. ст. 184, 203, 215, 216, 228, 257, 261 Цивільного кодексу України, п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

У відзиві на касаційну скаргу відповідач 3 заперечив проти її задоволення і зауважив, що судами першої та апеляційної інстанцій повно та правильно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому оскаржувані судові акти у справі є законними, обґрунтованими та такими, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Шевченківської районної у місті Києві ради №644 від 27.12.2005р. "Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району міста Києва" (далі-рішення) затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні згідно додатку 1.

Відповідно до пункту 3 рішення доручено виконавчому органу Шевченківської районної у місті Києві ради - Управлінню з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, вчинити дії по приватизації зазначених у п.п. 1, 2 цього рішення об'єктів комунальної власності, що належать до комунальної власності району у встановленому порядку з урахуванням вимог Закону України "Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини ".

Згідно п. 4 рішення доручено Голові Шевченківської районної у м. Києві ради вносити зміни до рішення ради в частині уточнення площ або адрес нежитлових приміщень, що підлягають приватизації, у випадку невідповідності площі або адреси нежитлових приміщень, вказаних в договорі оренди та документах БТІ, розпорядженням голови ради без подальшого затвердження на сесії.

Згідно п. 1 Додатку №1 до рішення до переліку об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, включено нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площею 160,8 кв.м.

Розпорядженням Голови Шевченківської районної у місті Києві ради №43 від 24.02.2006р. (далі-розпорядження) у зв'язку з уточненнями в площах та адресах нежитлових приміщень, що підлягали приватизації, в пункт 1 Додатку №1 до рішення Шевченківської районної у місті Києві ради №644 від 27.12.2005р. внесено зміни до переліку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні, та вказано адресу нежитлового приміщення АДРЕСА_2, 1/2 літера А, площею 164,7 кв.м.

27.07.2006р. за результатами проведеного аукціону між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради, як продавцем, та ОСОБА_4, як покупцем, був укладений Договір купівлі-продажу нежилого приміщення на аукціоні, за яким продавець зобов'язався передати у власність, а покупець зобов'язався прийняти нежилі приміщення загальною площею 164,7 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, 1/2 (літера А), та сплатити за них грошову суму, визначену цим Договором.

В п. 1.1. Договору купівлі-продажу вказано, що відчужуються нежилі приміщення №1 по №7 (групи приміщень №19) (в літ. А) на I поверсі загальною площею 164,70 кв.м. згідно з технічною документацією Київського міського бюро технічної інвентаризації.

Згідно з п. 1.3. Договору купівлі-продажу об'єкт продажу належить на праві власності Територіальній громаді Шевченківського району м. Києва на підставі свідоцтва про право власності, виданого Територіальній громаді Шевченківського району м. Києва Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 04.04.2006р. №494-В, зареєстрованого в Комунальному підприємстві "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомо майна" 17 квітня 2006р., про що записано в реєстровій книзі №96 п-131 за реєстровим №6397-п.

Згідно з п. 1.8. Договору купівлі-продажу вказаний в цьому Договорі об'єкт продажу продано за 1 404 112,32 грн., в т.ч. ПДВ - 234 018,72 грн.

В п. 1.5. Договору купівлі-продажу передбачено, що право власності на об'єкт продажу переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об'єкту приватизації. Право власності на об'єкт продажу підтверджується цим Договором купівлі-продажу та актом прийому-передачі зазначеного об'єкту.

Договір купівлі-продажу посвідчений 27.07.2006р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. та зареєстрований в реєстрі за №2783.

31.07.2006р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради та ОСОБА_4 складний акт прийому-передачі приміщення, за яким продавець передав, а покупець прийняв згідно з Договором купівлі-продажу від 27.07.2006р., реєстраційний №000486/10 нежилі приміщення №1 по №7 (групи приміщень №19) (в літ. А) на І поверсі, загальною площею 164,70 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, 1/2 (літера А).

В подальшому 13.11.2008р. між ОСОБА_4, як дарувальником, та ОСОБА_5, як обдаровуванню, укладений Договір дарування нежилих приміщень, згідно з яким дарувальник безоплатно передав у власність обдаровуваної, а обдаровувана прийняла в дар належні дарувальнику на праві власності нежилі приміщення з №1 по №7 (групи приміщень №19) (в літері А) на 1-му поверсі, що розташовані за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1/2, загальною площею 164,7 кв.м.

Даний Договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Охендовською К.В. 13.11.2008р. та зареєстрований в реєстрі за №3537.

Підставою для оспорювання п.4 рішення та розпорядження, стало порушення органами місцевого самоврядування механізму відчуження (приватизації та продажу на аукціоні) приміщення, оскільки до процесу приватизації, на думку позивача, включено інше приміщення, ніж те, яке вказане у рішенні районної ради, що є підставою для визнання недійсними як спірних актів ради так і договорів купівлі - продажу і дарування.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що розпорядженням Голови Шевченківської районної у місті Києві ради №43 від 24.02.2006, здійснено технічне виправлення, пов'язане з правильним написанням поштової адреси та площі нежитлового приміщення, яке підлягало приватизації, а не включено до процесу приватизації інше приміщення, як вважає позивач, що не суперечить актам цивільного законодавства; оскільки підстави для визнання рішення та розпорядження незаконними та їх скасування відсутні, то немає й підстав для визнання недійсними договорів, які укладалися в подальшому, на виконання вказаних рішень. Крім того, оскільки пунктом 1 рішення Київської міської ради від 09.09.2010р. №7/4819 "Про питання організації управління районами в місті Києва" вирішено не утворювати районні у місті Києві ради, то Київська міська рада є представницьким органом територіальної громади міста Києва, у тому числі територіальної громади Шевченківського району міста Києва, що надає останній право захищати в суді права громади всього міста.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актами цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно п. 30 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції ради належить прийняття рішення щодо відчуження, відповідно до закону, комунального майна.

Відповідно до ч. 7 ст. 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" голова районної у місті ради в межах своїх повноважень видає розпорядження та згідно з п. 18 ч. 6 даної статті вирішує інші питання, доручені йому радою.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судами встановлено, що доводи позивача щодо невідповідності площі та адреси вказаного у розпорядженні приміщення, відчуженому у встановленому порядку приміщенню, спростовуються наявним у матеріалах справи листом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 28.01.2015р. №897 (И-2015), наданим на судовий запит, яким підтверджено що нежитлове приміщення площею 160,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1, літ. А, та нежитлове приміщення площею 164,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, АДРЕСА_2, 1/2, літ. А, є одним і тим самим нежитловим приміщенням.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що оспорювані п.4 рішення та розпорядження не були спрямовані та не мали наслідком включення до процесу приватизації іншого приміщення, ніж те що визначено в п.1 додатку 1 до вказаного вище рішення ради, і були прийняті виключно з метою уточнення відомостей щодо фактичної площі та адреси об'єкта приватизації згідно даних інвентаризації проведеної БТІ у відповідності до закону. Уточнення в такий спосіб не призвело до порушення цивільних прав позивача.

Отже, на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу було відчужено об'єкт приватизації, включений до приватизаційної процедури у встановленому законом порядку, відомості стосовно площі та адреси якого було визначено у відповідності до даних проведеної БТІ інвентаризації, що відповідає вимогам приватизаційного законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності та необґрунтованості позовних вимог про визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, так як позивачем не доведено обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання їх недійсними.

До того ж , судами встановлено, що позивачем не доведено наявності умислу у діях відповідача-3 спрямованих на незаконне заволодіння об'єктом приватизації, а відтак і нікчемності правочину.

З урахуванням вищевикладеного та у зв'язку з тим, що підстави для визнання п.4 рішення та розпорядження незаконними та їх скасування відсутні, суди обґрунтовано дійшли висновку про відсутність підстав й для визнання недійсними, як договору купівлі - продажу, так і договору дарування.

При цьому, апеляційна інстанція правомірно зазначила про те, що позивач, не будучи стороною договору дарування, обрав неефективний спосіб захисту свого порушеного права, який його не відновлює.

Так само колегія суддів погоджується з висновками судів щодо не застосування строків позовної давності у спорі, в якому не встановлено порушення прав позивача.

Доводи касаційної скарги, стосовно не вірного застосування судами положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо підстав позбавлення особи власності та рішень Європейського суду з прав людини колегія суддів до уваги не приймає, оскільки останнє не впливає на правильність прийняття оскаржених рішення та постанови господарських судів попередніх інстанцій.

Таким чином, оскаржувані судові акти у даній справі прийняті у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а також при повному з'ясуванні судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, натомість, доводи скаржника про наявність правових підстав для їх скасування не знайшли свого підтвердження за наслідками здійснення касаційного провадження.

За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 у справі № 910/27124/14 Господарського суду міста Києва слід залишити без змін, а касаційну скаргу Київської міської ради - без задоволення.

В силу ст. 49 ГПК України судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 у справі № 910/27124/14 Господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О. І. Поляк